Катерина Олійник: Недобросовісні позичальники можуть використовувати закон про споживче банкрутство в корисливих цілях

Про це вона заявила в ексклюзивному коментарі для інформаційного порталу Банкрутство & Ліквідація.

Інститут банкрутства фізосіб-непідприємців (споживче банкрутство) існує і добре врегульований у багатьох країнах з розвиненими економіками. Однак універсального рецепту для "правильного" інституту споживчого банкрутства не існує. Для кожної держави процедури і правила такого банкрутства повинні враховувати специфіку правової системи, менталітет населення, поточну економічну ситуацію. В іншому випадку споживче банкрутство або залишиться непрацюючим на практиці, або стане черговою лазівкою для ухилення від виконання боргових зобов'язань. Більш того, останній варіант досить ймовірний в наших реаліях. Відомі безліч прикладів, коли боржники використовують існуючий механізм банкрутства фізосіб-СПД, аби домогтися списання свого боргу перед кредиторами. У такому разі введення споживчого банкрутства в Україні буде вигідне таким фізособам – для них зникне необхідність щось вигадувати (реєструватись як СПД для цих цілей, оформляти фіктивні забезпечені позики і тому подібне), для того щоб скористатися цією лазівкою.

Ще одним фактором є широко поширена в нашій країні практика реєстрації (відчуження) фізичними особами майна на родичів або інших людей, у результаті якої активи такої особи стають недоступними для кредиторів, а борги залишаються у цієї фізособи та не погашаються. За такої ситуації запровадження споживчого банкрутства послужить для фізичних осіб лише ефективним механізмом домогтися списання боргу, не розлучаючись із своїми активами.

Таким чином, цілком логічно, що введення інституту споживчого банкрутства в першу чергу не вигідне банкам і фінансовим установам, інтереси яких при цьому будуть істотно порушені, бо саме вони у 99% випадків виступають кредиторами фізосіб. Для того щоб таке споживче банкрутство було підтримано і ефективно працювало, необхідний збалансований механізм і процедури.

Відповідно до законодавства України про банкрутство фізосіб-СПД, у результаті такої процедури всі існуючі активи цього СПД реалізуються і використовуються на погашення боргів перед кредиторами відповідно до черговості, встановленої законом. Після проведення таких розрахунків із кредиторами борги, що залишилися, оголошуються погашеними, тобто списуються. На практиці такого майна часто недостатньо навіть для покриття половини боргів, у тому числі і забезпечених. Крім того, у черговості погашення істотну частину пріоритетних платежів (які погашаються у перших чергах) можуть становити внески на загальнообов'язкове страхування, зарплати, аліменти, податки та інші обов'язкові платежі.

На відміну від зазначеного вище механізму, процедури споживчого банкрутства розвинених країн часто не ведуть відразу до оголошення банкрутом. В таких процедурах передбачається спочатку обов'язкова реструктуризація боргу, при якій боржник повинен (або сам, або за допомогою такої процедури) домовитися з кредиторами про зміну умов сплати своїх боргів таким чином, щоб їх можна було погасити протягом досить тривалого періоду часу, наприклад, за 5-7 років. У багатьох інститутах споживчого банкрутства передбачається або часткове, або повне списання непогашених боргів. Однак, в додаток до попереднього такого списання реструктуризації боргу, іноземне законодавство часто передбачає, що таке списання здійснюється як державою щодо якоїсь частини податків і інших платежів, так і іншими кредиторами. Такий підхід ставить інших кредиторів в більш сприятливе становище порівняно з черговістю, що передбачена українським законодавством. Крім того, в таких процедурах банкрутства часто враховується сумлінність фізичної особи, її минулі дії, спрямовані на погашення боргу, "ризикованість" її операцій тощо. При негативних висновках по таких критеріях фізична особа може бути не допущена до такої процедури і, як наслідок, її борги не підлягатимуть списанню.

Зазначені, а також інші правила і практики іноземних систем права можуть стати правильною базою для розробки свого механізму споживчого банкрутства. При цьому потрібно пам'ятати також, що введення в українське законодавство такого механізму потребує комплексного підходу і викличе необхідність зміни та приведення у відповідність багатьох діючих нормативних актів України.