Держава програє судові спори з держателями євробондів Приватбанку

Каталізатором появи такої вимоги могло бути в т.ч. виключення Нацбанком наприкінці жовтня з банківської групи Приватбанку компанії UK SPV Credit Finance plc, яка формально й випускала євробонди в інтересах банку. Зрештою саме по собі таке рішення регулятора навряд чи суттєво посилить позиції держави (в особі тих чи інших структур) у судових спорах з держателями бондів. З такої точки зору воно виглядає запізнілим: більш логічним і своєчасним (з точки зору надання юридичної ваги) цей крок був би в дні націоналізації банку, коли й відбулася операція bail-in.

«Прощупування» позиції держави держателями євробондів почалося давно. Були не лише публічні заяви-погрози і особисті консультації, зокрема, з представниками НБУ, але й судові позови. Причому і в український суд, і Лондонський арбітраж. Нинішня ж вимога Madison Pacific Trust Limited серед іншого може свідчити і про поступову консолідацію зусиль розрізнених держателів євробондів.

Іван Угляниця – екс-глава департаменту інвестиційного банкінгу одного з найбільших банків в Азербайджані – PASHA Bank – озвучив думку, що держателі євробондів мають «дуже добрі юридичні перспективи» в судових спорах з державою.

«Там [cеред держателів єврооблігацій] багато дрібних власників, і мало хто з них бажає інвестувати в судовий процес із невідомими часовими та грошовими рамками. Але, якщо припустити, що власники облігацій готові йти до завершення процесу, то, я вважаю, що там буде перемога для них.

До речі, подібне рішення нещодавно було прийнято в Лондонському арбітражі по єврооблігаціях «Уралсібу», які були списані в дуже схожих умовах, що просто в черговий раз підтверджує, що саме списання було зроблено, скоріше, для відстрочення дати виплати окремих зобов’язань», - констатував І. Угляниця.

Банківський юрист, екс-співробітник Департаменту реєстраційних питань і ліцензування НБУ Олександр Ярецький називав «майже стовідсотковими» шанси держателів євробондів захистити свої права в суді, з огляду на те, що процедура випуску бондів здійснювалась за англійським правом.

Колишній корпоративний секретар Приватбанку Вікторія Страхова теж висловлювала думку, що у власників єврооблігацій Приватбанку «досить високі шанси в суді виграти суперечку з державою».

Вона звертала увагу на BRRD – The Bank Recovery and Resolution Directive – директиву ЄС про відновлення платоспроможності банків, у якій визначено, що для визнання bail-in у третіх країнах українським держорганам потрібно було б отримати погодження в Банку Англії.

«Я не відчуваю великого оптимізму з цього приводу – як щодо суто юридичних аспектів, так і політичних. Боюся, після Brexit Англія не піде на таку шкоду репутації країни з максимальним захистом інвесторів», - зазначала В. Страхова.

«Британські суди розглядають питання за суттю, а не за формою. [Приват]банку потрібно буде довести у суді, що утримувачі єврооблігацій були якось причетні до дефолту Приватбанку у 2016 році», - додавав голова комісії із банківського аналізу Українського товариства фінансових аналітиків Віталій Шапран. На його думку, «шанси незалежних власників євробондів виграти суди дуже великі».

Який обсяг єврооблігацій Приватбанку (включно з субординованими паперами на 220 млн дол з погашенням у 2021 році) – у руках незалежних інвесторів, а який – в структур, пов’язаних з «приватівцями»?

Торік у грудні керівник аналітичного департаменту Concorde Capital Олександр Паращій зазначав, що за його інформацією, як мінімум половина єврооблігацій Приватбанку не належала пов`язаним особам. «Достовірно можна стверджувати, що у пов’язаних сторін банку є як мінімум 70 млн доларів у субординованих бондах (які вони купили на розміщенні 2015 року)», - констатував тоді фінансист.

Згодом О. Паращій розповідав, що ті держателі єврооблігацій, з якими він спілкується, впевнені у своїй правовій позиції у британських судах.

«В українські суди вони йти не збираються, оскільки бояться, що таким кроком вони визнають норми українського права. Вони вважають, що банк/держава порушили норми британського права, застосувавши списання за українським законодавством. На їх думку, списання облігацій було б правомірним лише у випадку ліквідації банку. Позиватися вони, скоріше за все, будуть до банку, який не виконав свої зобов’язання. Але, як на мене, bail-in єврооблігацій відбувся також із порушенням українського законодавства», - зауважував представник Concorde Capital.

У контексті ж того, хто є держателем єврооблігацій Приватбанку, В. Страхова розповідала, що за чутками І. Коломойський ніби погасив частину зобов’язань перед В. Пінчуком єврооблігаціями, які зрештою потрапили під bail-in…

Заступник глави НБУ Катерина Рожкова, коментуючи вплив програшів держави в судових спорах з Суркісами в Україні на судові спори з держателями єврооблігацій у міжнародних судах, висловлювала думку, що «будь-які рішення, які будуть проти націоналізації, вони будуть ускладнювати процес».

«Слід розрізняти інструменти – інвестиції та просто депозит фізособи чи поточний рахунок юрособи, яка обслуговується в банку. Інвестор завжди несе підвищений ризик. Одна річ, коли ти прийшов на обслуговування в банк і сталася націоналізація. Інша історія – коли ти абсолютно свідомо, оцінюючи ризики, інвестуєш (про субординований борг взагалі немає що говорити). Інвесторам, як мені здається, треба судитися не з нами. Вони робили висновки на основі звітів PwC», - зазначала К. Рожкова.

Крім програшів Суркісам, для держави є й інші неприємні епізоди, які грають на руку держателям єврооблігацій Приватбанку. Це, зокрема, неоднозначна історія з коштами Cargill у Приватбанку.

Нагадаємо, в січні була інформація, що боргові зобов’язання Приватбанку перед Cargill (називалася сума 70 млн дол) потрапили під примусову конвертацію в капітал під час націоналізації банку. Тоді Приватбанк офіційно повідомив, що «в повному обсязі відновив роботу рахунків американської корпорації Cargill, які обслуговуються банком – після проведення ініційованих банком технологічних операцій і отримання роз`яснень від ФГВФО і НБУ».

За неофіційними ж даними джерел ведучого програми «Гроші» («1+1») Олександра Дубінського, «для цього вистачило заяви корпорації про готовність йти в американські суди та наступного прохання американського посла до міністра фінансів «зайти на чай»…

Тоді ж О. Дубінський та агентство «Інтерфакс-Україна» повідомляли, що юристи бондхолдерів, посилаючись на історію з Cargill, в офіційному листі вимагали в Приватбанку теж відшкодувати їм інвестиції в цінні папери банку. Вони вказували на нерівноправне ставлення банку до зобов`язань перед утримувачами євробондів і зобов`язаннями перед Cargill.

«Ми висловлюємо припущення, що банк і відповідна влада України визнали, що зобов`язань перед Cargill, які конвертовані в акціонерний капітал Приватбанку, не мали законної сили, і з цієї причини були відшкодовані. Водночас, у законодавстві відсутні підстави трактувати по-різному зобов`язання перед Cargill і перед утримувачами євробондів», - зазначалося в листі представників бондхолдерів.

Чи зможе Приватбанк власними силами розрахуватися з держателями єврооблігацій у випадку програшу в судових спорах?

Фінансисти сходяться на тому, що націоналізованому банку, швидше за все, знадобиться чергова докапіталізація, щоб покрити виплати на 555 млн дол (при песимістичному сценарії).

Це при тому, що з грудня 2016 року держава вже витратила 139,3 млрд грн на збільшення статутного капіталу Приватбанку за рахунок випуску держоблігацій. На IV квартал поточного року ще плануються вливання у вигляді ОВДП на 16 млрд грн. При цьому до вказаних сум докапіталізації слід додати ще близько 1 млрд грн щомісячних витрат Мінфіну на виплату відсоткового доходу по облігаціям, які були випущені для докапіталізації Приватбанку.

Нагадаємо, в проекті держбюджету на 2018 рік передбачене право для Мінфіну випускати держоблігації для докапіталізації банків. Конкретний ліміт для випуску держпаперів не встановлений.

З огляду на високі ризики програшу держави в судових спорах з держателями євробондів Приватбанку, виникає питання - чи не прикупили структури, близькі до влади, ці папери за копійки, коли вони впали в ціні (причому це могло відбутися  ще восени 2016 року на фоні поширення чуток про націоналізацію Приватбанку та й зрештою згодом)?

Як це, наприклад, було з єврооблігаціями ДТЕК перед введенням формули «Роттердам плюс».

За матеріалами: «Фінбаланс»