Державне виконання проти приватного – хто кращий?

Питання глобальних змін у процесі примусового виконання почали масово обговорюватися ще до моменту набрання чинності новим Законом України «Про виконавче провадження». Довгоочікуване прийняття цього Закону, який реформував систему примусового виконання рішень суду та інших органів, нарешті надало змогу реалізуватися сподіванням багатьох людей на «світле майбутнє» процесу примусового виконання.

На глобальні зміни сподівалося багато звичайних громадян, а також величезна кількість осіб, які працюють в органах державної виконавчої служби. Перші сподівалися на швидке та якісне виконання, другі – або на розвантаження, або на можливість змінити статус та перейти працювати у приватний сектор.

Протягом усього періоду прийняття цього Закону значна кількість законодавців та представників політичної сфери яскраво і бурхливо обговорювали майбутні зміни та робили ставки на глобальні реформи. Що відбулося насправді? Чи отримали ми такі непомірні зміни, як сподівалися? Чи стали приватні виконавці реальною конкурентною ланкою для державних виконавців?

Так, зміни відбулися. Однак не так швидко, як нам обіцяли. Адже налагодження будь-якого нового процесу потребує забагато зусиль та часу. Приватні виконавці почали свій новий шлях приватного примусового виконання.

Як перед звичайними громадянами, так і перед представниками великого бізнесу постав вибір між сферою виконання – державна чи приватна. З'явилася можливість змінити державного виконавця на приватного.

Варто зазначити, що станом на сьогодні глобального відтоку виконавчих проваджень з державної виконавчої служби не відбулося. На момент прийняття Закону відчувалося, що майже наступного дня всі можливі виконавчі провадження, за винятком певних категорій, будуть передані на виконання до приватних виконавців.

Однак насправді такого не сталося. Звісно, процес пред’явлення виконавчих документів на виконання до приватних виконавців відбувається, так само як і передача виконавчих проваджень з органів державної виконавчої служби до приватних виконавців, але масового розмаху це явище все ж таки не набуло.

Здійснюючи порівняння, для подальшого вирішення питання щодо пред’явлення на виконання виконавчого документа між приватними та державними виконавцями слід відзначити наступне.

До введення інституту приватних виконавців весь тягар примусового виконання було покладено на державних виконавців. Говорити про неякісну та несвоєчасну роботу органів державної виконавчої служби, а також про непрофесіоналізм посадових осіб буде не зовсім правильно. Звісно, на практиці неодноразово траплялися ситуації, які підтверджували зазначені факти. Насамперед, це було пов’язано з надмірною завантаженістю державних виконавців, чималою кількістю зовсім молодих спеціалістів (які не мають достатнього досвіду роботи), низькою заробітною платою, а в деяких випадках – з відсутністю належного матеріального забезпечення органів державної виконавчої служби (відсутність марок, конвертів, паперу, катриджів для принтерів, автотранспортних засобів або горючо-паливних матеріалів тощо). В сукупності вказані обставини та не зовсім високий рівень роботи деяких посадових осіб органів державної виконавчої служби призвели до недовіри, антипатичного та негативного ставлення до державної виконавчої служби.

Приватні виконавці починають свою роботу з «чистого аркуша», насамперед, приймаючи на виконання та відкриваючи виконавчі провадження на підставі нових (які ще не перебували на виконанні) виконавчих документів. Звісно, певна частина виконавчих проваджень, які перебували на виконанні в державній виконавчій службі, також передається, але все одно завантаженість приватних виконавців залишається значно меншою, ніж завантаженість державних виконавців. Таким чином, приватний виконавець зможе приділити більше часу, уваги та наполегливості, спрямованої на повне фактичне виконання виконавчого провадження.

Введення інституту приватних виконавців надає можливість отримувати послуги з примусового виконання на більш високому та комфортному рівні. В чому це проявляється? По-перше, у сприятливому, спокійному та поважному ставленні до стягувачів. У цьому випадку стягувач (чи його представник) виступає в ролі не лише сторони у виконавчому провадженні, а ще й в ролі клієнта. Потрібно враховувати, що клієнт має право вибору як між державним чи приватним виконавцем, так і безпосередньо між приватними виконавцями (за винятком деяких аспектів, встановлених нормами чинного законодавства, коли підвідомчість чи категорія справи передбачають чітко визначений орган, на виконання до якого необхідно пред’являти виконавчий документ).

По-друге, звертаючись за примусовим виконанням до приватного виконавця, ви отримуєте чимало переваг: можливість призначити зустріч у зручний для вас час (звісно, у приватних виконавців години прийому також встановлені, але у разі потреби та наявності вільного часу приватний виконавець може прийняти стягувача у непередбачений для цього час); відсутність будь-яких черг; позитивне та привітне ставлення; відсутність додаткових витрат часу на реєстрацію кореспонденції та очікування певного періоду (який зазвичай може тривати від одного до кількох днів), доки поданий на реєстрацію документ потрапить безпосередньо до державного виконавця (у зв’язку з наявністю процесу «візування» документів керівниками).

Окрім того, приватний виконавець може надати консультацію, наприклад, щодо відповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим чинним законодавством. У разі наявності певних невідповідностей виконавчого документа вимогам приватний виконавець одразу може на них вказати та надати можливість звернутися за їх виправленням без втрати часу на винесення і надсилання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Звісно, звернутися за консультацією можна і до органів державної виконавчої служби, але здійснити це можна буде виключно в години прийому. Окрім цього, необхідно звернути увагу, що до моменту подачі на реєстрацію заяви про примусове виконання стягувач не маєте можливості познайомитися з державним виконавцем, на виконанні у якого буде виконавчий документ. Іноді трапляються випадки, коли правові позиції кількох спеціалістів дуже відрізняються. Таким чином, отримання інформаційної (консультативної) допомоги від одного державного виконавця не може гарантувати, що позиція іншого державного виконавця, до якого потрапить виконавче провадження, буде ідентичною.

Відсутність у приватних виконавців надмірного завантаження щодо надання звітів, яке забирає чимало часу, надає йому можливість більше часу приділяти виконанню. Також враховуючи, що приватні виконавці, на відміну від державних, не мають ставки (заробітної плати), а їхній дохід залежить виключно від результативності їх виконання (процент від стягнутої суми), можна зробити висновок, що приватні виконавці хоча б заради отримання особистого доходу змушені будуть виконувати рішення, докладаючи максимум зусиль та часу.

Приймаючи рішення щодо вибору приватного чи державного виконавця, також слід звертати увагу на один достатньо важливий момент. Серед державних виконавців є чимало кваліфікованих фахівців, які мають високий рівень примусового виконання завдяки глобальному досвіду. Водночас серед приватних виконавців є певна кількість осіб, які взагалі ніколи не працювали в органах державної виконавчої служби, тому вони потребують певного часу для освоєння нової сфери, а також отримання досвіду та практики в примусовому виконанні.

За матеріалами: Юридична газета