Дисциплінарна комісія не несе і не буде нести відповідальності за незаконне позбавлення cвідоцтв арбітражних керуючих

Пане Юрію, на початку круглого столу ви відзвітували, що з 15 травня 2015 року до сьогодні за рішенням Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Мін’юсті було позбавлено свідоцтв 38 арбітражних керуючих. П'ятнадцять з них оскаржили рішення комісії у суді.  Позови чотирьох з них було задоволено і їхні свідоцтва були відновлені. Зараз члени Дисциплінарної комісії не несуть жодної відповідальності за втрачений час, сили та нерви арбітражних керуючих, яких було незаконно позбавлено свідоцтв. Як Ви вважаєте, цієї відповідальності і не повинно бути чи її треба ввести?

Принцип відповідальності полягає в тому, що у неї має бути суб’єкт та об’єкт, чи то стосується дисциплінарної чи цивільно-правової, чи будь-якої іншої відповідальності. По-перше, Дисциплінарна комісія - це колегіальний орган, і не можна притягати до відповідальності осіб, які голосують за те чи інше рішення за своїм внутрішнім переконанням. Тому я вважаю, що це риторичне запитання, відповіді на яке не можна знайти, виходячи з принципів правової, так би мовити, нормотворчої діяльності. Тому воно не є досить коректним.

Зрозуміло. Тобто Ви хочете сказати, що відповідальності немає і запровадити її неможливо…

Кожен для себе висновки робить сам.

Згодна, я зробила висновок з Вашої відповіді і озвучила його.

Друге питання: перевірка арбітражного керуючого не  за місцем знаходження підприємства-боржника. Сьогодні під час круглого столу це запитання було озвучено діючим арбітражним керуючим, що стикнувся з цією проблемою. Відповідаючи йому, Ви сказали, що таким чином Мін’юст забирає справи у перевантажених територіальних управлінь і розподіляє обв’язки щодо перевірок між іншими управліннями, у яких менше справ. Знаю реальні приклади, коли арбітражного керуючого, який веде підприємство в Дніпропетровській області, викликають на перевірку до Рівненського територіального управління юстиції. Поясність логіку такого кроку. Таким чином ви розвантажуєте чиновників, роблячи більш легкою їх роботу, і у той самий час ускладнюєте життя гравцям ринку, які мусять кидати всі свої справи і їхати з поясненнями через всю Україну до іншого територіального управління?

По-перше, ми маємо розуміти той факт, що в доручені на проведення перевірки вказується: якщо позапланова невиїзна перевірка, значить - надати документи і пояснення. Арбітражний керуючий має право подати їх листом, поштою, може переслати іншим способом. І не обов’язково приймати безпосередню участь у перевірці. Зараз ми прагнемо зменшити прямий контакт між перевіряючими і особами, які перевіряються. І питання, чи потрібно їхати, кожен арбітражний керуючий вирішує для себе сам. А щодо питання, в яке саме територіальне управління передавати справу, то тут все залежить від їх завантаженості. Нормативно-правовими актами не встановлена заборона на перевірки не за місцем знаходження арбітражного керуючого або не за місцем знаходженням підприємства, на якому він здійснює діяльність. Крім того, свідоцтво про право зайняття діяльністю арбітражного керуючого видається для роботи по всій території України.

Наскільки справедлива відсутність заборони розгляду в іншому територіальному управлінні? Чи збираєтесь Ви таку заборону ініціювати?

Думаю, що це питання не до Міністерства юстиції. Зміни можливі, якщо будуть такі ініціативи або пропозиції зі сторони, або таке рішення буде ухвалене на законодавчому рівні…