Олексій Новиков: держава підриває довіру населення до банківських установ

Як повідомляв  інформаційний портал Банкрутство & Ліквідація, Кабінет міністрів України, Національний банк і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб мають намір підготувати законопроект про заборону дроблення великих вкладів у проблемних банках.

Як цю ініціативу оцінюють знавці права, редакція запитали у юриста ЮК «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» Олексія Новикова: 

- На мою думку, така законодавча ініціатива вищезазначених державних інститутів направлена, перш за все, на ліквідацію схем, які розроблені вкладниками проблемних банків з метою захисту своїх інтересів та повернення депозитів, що зберігались в проблемних банках, та діють на сьогоднішній день.

Однак, перш ніж аналізувати даний законопроект з точки зору позитивних та негативних моментів, хотів би звернути увагу на джерело проблеми.

Аналіз ситуації в банківській сфері свідчить про проведення Національним банком України та Кабінетом Міністрів України протягом останнього року політики, направленої на очищення банківського сектору від проблемних банків. В своєму коментарі я не маю на меті критикувати таку політику державних установ або перелічувати позитивні моменти від таких заходів. В свою чергу, хотілось би зупинитись на одному питанні, яке є досить актуальним під час ліквідації банку. Це питання повернення вкладниками своїх депозитів із проблемних банків.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

В той же час, це обмеження не поширюється на зобов’язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку, але не більше 200 000 гривень.

Отже, виходячи з викладеного, постає питання – що ж робити вкладникам, якщо розмір їх депозитного вкладу перевищує граничний розмір суми, що повертається Фондом гарантування вкладів фізичних осіб?

Мабуть, я не відкрию великої таємниці, якщо скажу, що на сьогоднішній день існують чисельні способи повернення вкладниками своїх коштів з проблемних банків, якщо суми цих коштів перевищують 200 000 гривень.

Одним із таких способів є саме дроблення власником депозиту свого вкладу, якщо його розмір перевищує 200 000 гривень. Суть його полягає в тому, що власник депозитного вкладу, розмір якого перевищує 200 000 гривень, переводить ту частину вкладу, яка є більшою за гарантований Фондом граничний розмір суми компенсації на інших осіб, які можуть бути, припустимо, членами родини (дружина, діти). Таким чином, у випадку ліквідації банківської установи, власник депозитного вкладу та члени його родини, які також вже є власниками депозитних вкладів, гарантовано отримають грошову компенсацію від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Однак, такий спосіб захисту вкладниками своїх прав та заощаджень не завжди подобається Фонду гарантування вкладів, про що свідчать чисельні позови останнього до вкладників банківських установ. При цьому, для Фонду немає значення, вчиненні такі дії вкладником до введення в банківській установі тимчасової адміністрації та віднесення банку до категорії «проблемних», так і після.

В свою чергу, як свідчить аналіз матеріалів судової практики даної категорії суперечок, позиція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб найчастіше є програшною.

Отже, спільна законодавча ініціатива Кабінету Міністрів України, Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як я вже і зазначав, направлена на ліквідацію схем повернення власниками депозитних вкладів з проблемних банків.

Я не заперечую того факту, що на сьогоднішній день така проблема потребує законодавчого врегулювання, однак, законодавчі норми повинні бути направлені на дотримання певного балансу у відносинах проблемного банку і його вкладника, а не на захист інтересів першого і погіршення становища останнього.

Звісно, важко аналізувати законопроект, враховуючи його відсутність, на предмет його позитивних і негативних моментів. Однак, на мою думку, прийняття такого законопроекту призведе лише до зменшення довіри з боку населення країни до банківських установ, а відтак, значного відтоку депозитних коштів з банківського сектору економіки.

Крім того, я не виключаю і факту зловживань, враховуючи специфіку українського законотворчого процесу і подвійне трактування одних і тих самих норм.