До статей

Судова практика: Чи є аукціон правочином ?

14 лютого, 2017
Спецпроект: судова практика з Удовиченко
Судова практика: Чи є аукціон правочином ?

Інформаційний портал Банкрутство & Ліквідація разом з експертом із питань банкрутства, суддею Вищого господарського суду України Олександром Удовиченком продовжує публікації в рамках проекту «Цікава практика у справах про банкрутство».

Думаю, що назва публікації може здивувати читачів, які вивчали цивільне право у вищій школі, оскільки вони добре знають, що правочином є дія особи чи погоджена дія двох або більше осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків  (стаття 202 ЦК України).

При проведенні аукціону має місце публічна оферта,  тобто пропозиція укласти договір купівлі - продажу аукціонного лоту на певних умовах, адресована невизначеному колу осіб. Далі учасники аукціону подають заявки на участь в аукціоні та акцептують запропоновану оферту шляхом пропозиції своєї ціни. Організатори аукціону зобов’язані оголосити переможцем аукціону особу, яка запропонувала найвищу ціну. Оголошення переможця після удару молотка ліцитатора ознаменовує те, що аукціон відбувся, тобто оферта акцептована і, таким чином, договір купівлі продажу укладено, оскільки із суттєвих умов договору, як-то його предмета (який був докладно описаний в оголошенні про проведення аукціону) та ціни було досягнуто згоди.

Я не випадково застосував загальновизнану науково- цивілістичну термінологію, джерелом якої є римське приватне право, оскільки, на жаль, серед практикуючих юристів, в тому числі суддів, спостерігається недостатній рівень знань  основ цивільного права, і , як наслідок, доволі часто буквальне тлумачення норм закону переважає над доктринальним.

В якості прикладу наведу нещодавній казус із визначенням правової природи аукціону. 

Наприкінці минулого року фахівці із цивільного та господарського права  були дещо здивовані позицією Судової палати у господарських справах  Верховного Суду України, викладеною у постанові від 19 жовтня 2017 року у справі 903/623/13. Зазначеною постановою було скасовано постанову ВГСУ, ухвалену за результатами касаційного перегляду судових рішень першої та апеляційної інстанції щодо визнання недійсними результатів аукціонів з продажу майна підприємства-банкрута.

Верховний Суд України скасував постанову ВГСУ суто з процесуальних підстав, а саме, неправильного, на думку ВСУ, застосування статті 8 Закону про банкрутство -"Оскарження судових рішень у справі про банкрутство".

Зазначена стаття у третьому пункті містить норму, згідно якої , цитую: "У касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами  перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Судова палата у  господарських справах  Верховного  Суду України дійшла  висновку, що "суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення у частині визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, діяв не як суд, встановлений законом. Відтак, постанова Вищого господарського суду України від 6 липня 2016 року (про визнання недійсними результатів аукціону) у справі, що розглядається, підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови суду апеляційної інстанції". (цитата з постанови ВСУ- ред.).

 Обґрунтовуючи "незаконність" дій ВГСУ Верховний Суд процитував статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини, тощо, але не роз’яснив, чому аукціон не можна вважати правочином, і яка тоді його правова природа.

Слід зазначити,  що така позиція Судової палати у господарських справах суперечила  позиції Цивільної палати ВСУ щодо визначення правової природи аукціону як правочину, що вже була висловлена у раніше прийнятих  постановах.

До честі  Судової палати у господарських справах слід визнати , що не пройшло і двох місяців, як  палата у тому ж складі суддів визнала  за необхідне відійти від своєї помилкової правової позиції, зазначивши у  постанові від 14 грудня 2016 у справі  904/9284/14  що  "…особливості процесу, передбачені законодавством щодо проведення аукціону, полягають у сукупності дій його учасників, спрямованих  на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов’язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин, а тому є правочином".

Вищий господарський суд протягом цих двох місяців з 19 жовтня до 14 грудня 2016 року продовжував приймати та розглядати касаційні скарги на судові рішення про визнання результатів аукціонів з продажу майна банкрутів недійсними. При цьому всі судді  банкрутної палати, до якої віднесена ця категорія справ,  визнали законним та необхідним відійти від позиції Верховного Суду, про що зазначали у своїх ухвалах про прийняття до розгляду касаційних скарг.

Від помилки не застрахований ніхто, навіть судді вищих судових інстанцій, особливо при існуючому рівні навантаження. Головне, щоб помилки вчасно виправлялися  і не допускалися у подальшому. Відкриті дискусії з проблемних питань із наведенням конкретних прикладів судової практики та фаховим аналізом складних правових конструкцій завжди позитивно впливають на правозастосовну діяльність та правильне розуміння і тлумачення норм законодавства.

Невирішеним залишається питання, чи можна  виправити допущену Верховним Судом України помилку та забезпечити можливість касаційного перегляду попередніх рішень, з огляду на те, що  рішення ВСУ є остаточним? Цікаво було б почути думки читачів, чи можливий у такому випадку повторний перегляд касаційною інстанцією постанови апеляційного суду?

Коментарі
Додати коментар