До статей

Тарас Єлейко: у 2020 році ми завершимо процес продажу активів банків-банкрутів

09 квітня, 2019
Аналітика
Тарас Єлейко: у 2020 році ми завершимо процес продажу активів банків-банкрутів

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) успішно провів торги великими пулами проблемних кредитів із залученням міжнародних торговельних майданчиків. Тарас Єлейко, директор департаменту консолідованого продажу активів Фонду гарантування, в ексклюзивному інтерв’ю «Банкрутство & Ліквідація» розповів, наскільки ФГВФО задоволений результатами торгів та що ще потрібно зробити, аби проблемні кредити українських банків-банкрутів продавалися за вищими цінами.

Редакція: отже, торги з продажу великих пулів проблемних кредитів відбулися. Наскільки вагомою була ця подія для ринку?

Тарас Єлейко: Це можна назвати одним із дуже значних етапів розвитку ринку.  Я повернусь трохи назад в історію, щоб пояснити. Коли ми три роки тому почали будувати існуючу систему продажу активів, ми розуміли, що це є одним із найбільш ефективних інструментів повернення коштів вкладникам. Відповідно до чинного законодавства ми зобов’язані ліквідувати банк протягом 5 років, а проводити глибоку реструктуризацію кредитів, особливо корпоративних, яка була необхідна багатьом клієнтам після чотирикратної девальвації, досить складно. Більше того, списувати навіть незначну частину заборгованості у нас заборонено законом.

Тому ми у Фонді гарантування побудували трирівневий процес продажу. На першому рівні всі корпоративні та іпотечні кредити банків торгувалися на індивідуальній основі, через голландський аукціон на Prozorro.Продажі зі зниженням ціни максимум на 80% від балансової вартості. Ми зробили для всіх активів віртуальні кімнати даних, вся інформація завантажена на сервери, до яких можна безкоштовно отримати доступ зі свого персонального комп’ютера. Тобто, ми дали всім, хто має бажання купити дані активи, цю можливість. Ми розуміли, що це буде і одним з варіантів реструктуризації боргів для позичальників, вони могли викупити їх через пов’язаних осіб. На індивідуальні торги вже було виставлено понад 90% всіх корпоративних кредитів (не виставлені були лише кредити, які мають судові заборони) та 66% іпотечних кредитів. В середньому частка успішних аукціонів становить  15% від усіх виставлених на продаж кредитів, а наповнення - 23%, що є досить непоганим результатом.

Редакція:  а яка була структура цих кредитів?

Тарас Єлейко: Коли ми говоримо про індивідуальні продажі, то переважно були реалізовані кредити з більш-менш нормальним забезпеченням, або кредити працюючих компаній, чи компаній, які збираються продовжувати свою діяльність. На жаль, ми не продали жодного кредиту, через який виводились гроші з банків, незабезпечені кредити, чи кредити позичальників, які є абсолютно недобросовісними і ніколи не збирались платити за кредитами.

Редакція: а потім був другий етап?

Тарас Єлейко: Так, бо ринок, який орієнтований на індивідуальні продажі, вже виснажився. Тому на другому етапі ми перейшли до пакетних продажів, щоб більш-менш зрушити ринок великих професійних учасників – колекторів та інвесторів, яким нецікавий один кредит, а цікаво купувати пул кредитів, розгортати інфраструктуру і працювати з цими кредитами. Тільки такі інвестори і можуть в подальшому сприяти розвитку боргового ринку, тому що вони є найбільш ефективними з операційної точки зору. Це є їхній бізнес – робота з проблемною заборгованістю. Тому ми почали формувати пули кредитів. Наприклад, для корпоративних кредитів середній розмір пулу становив 1,5 млрд гривень. Ці пули формувались за календарним принципом – все, що відторгувалось на Prozorro, збирається в «кошик», незалежно від того, якому банку-банкруту належав цей лот. Назбирали 1,5 млрд – і виставляємо на продаж на платформі Prozorro.Продажі.

Під час формування даних пулів було єдине правило, яким ми користувались, – один кредит або група пов’язаних кредитів, які до того торгувалися єдиним лотом, у цьому кошику не можуть становити більше 50%. Тобто, якщо нам потрапляв один кредит на 2 млрд грн, то весь кошик із кредитами був вже 4 млрд грн. Запропонований підхід повністю нівелював будь-який суб’єктивний вплив на формування даних пулів.

Практично всі кредити, які на першому етапі були виставлені на продаж на індивідуальній основі, були проторговані в таких «кошиках» також за принципом голландського аукціону з максимальним зниженням ціни з 20% до 4% балансової вартості.

На жаль, з усіх цих пулів, а їх було близько 70, вдалось продати лише один. Тобто, незважаючи на все розкриття інформації, на кімнати даних, на достатній час для due diligence, ці пули не були викуплені. Невеликим гравцям робота з пулами корпоративних кредитів виявилась нецікавою та надто складною, а для інституційних інвесторів розмір пулів та їхня якість були занадто низькими.

В рамках стратегії продажів ми зрозуміли, що для успішної реалізації пулів активів потрібні декілька складових. По-перше, достатній розмір самих активів, тому що інвесторам, які працюють з пулами, цікавий передусім обсяг, і на жаль, з інвестицією в 500 тис. доларів ніхто із системних гравців не  буде працювати з такими активами, оскільки просто нерентабельно розгортати відповідну інфраструктуру. По-друге, нам потрібно активізувати ринок, нам потрібна конкуренція на ньому, нам потрібні як українські інвестори (які створювали свої компанії, викуповували активи на Prozorro,  тренувались на цих активах, і які вже мають досвід), так і класичні гравці з міжнародним досвідом.

Редакція: тому ви перейшли до третього етапу?

Тарас Єлейко: Так. На цьому етапі Фонд гарантування прийняв рішення сформувати «мегапули». Пілотні продажі були по пулах із заборгованістю близько 6-8 млрд грн кожен, далі – більше 10 млрд. Для цього етапу залучаються міжнародні радники з продажу активів, основною функцією яких є підготовка всіх матеріалів за даним пулом, створення кімнат даних і тизерів, проведення першого рівня due diligence. Ці радники самі аналізують активи, самі пишуть презентації та розсилають їх великій кількості інвесторів. На даному етапі Фондом акредитовано п’ять таких компаній: FFN, DebtX, KPMG, Cohen і PWC.

Для залучення іноземних інвесторів представники Фонду відвідали близько 10 міжнародних конференцій – розповідали про Україну та рекламували дані активи. І варто сказати, що нам вдалось спільними зусиллями досягнути результату: при першому продажі такого пулу (із заборгованістю 6 млрд грн) участь у вивченні матеріалу взяло 14 інвесторів, а в торгах – 6, зокрема, іноземні гравці. Ми зараз продали вже 3 пули, перші два купили українські компанії, третій – чеська компанія, досить відома в світі, що має по Східній Європі близько 15 офісів і навіть офіс у Камбоджі. Ми дуже раді такій покупці, тому що за чеськими інвесторами ми очікуємо входження на український ринок інших великих іноземних гравців. А це означає підвищення цін. Закони ринку скрізь однакові: і на ринку овочів, і на ринку непрацюючих кредитів – коли у вас багато покупців і попит перевищує пропозицію -  це зумовлює зростання цін. Аналогічну історію проходило багато ринків стресових активів: ринок Ірландії, ринок Іспанії, на якому інвестори закладали свою внутрішню норму дохідності при купівлі непрацюючих кредитів близько 25-30%, а зараз – 6%. В Україні в даний час інвестори закладають свою норму дохідності 35-60%.

Покупці, які купили ці пули, розгорнули досить велику інфраструктуру в роботі з позичальниками, бо це компанії, які зацікавлені повернути свої кошти і заробити.

Що цікаво, після пакетних продажів ми почали спостерігати серії публікацій в ЗМІ, де позичальники, які не платили 5 років, скаржаться: «прийшов новий кредитор, і такий безсовісний – жити не дає, активи арештовував, судовими виконавцями оточив – не можна працювати». Але такі сигнали для ринку – дуже добрий знак, тому що це свідчить про створення професійного ринку, де кредитор прийде в кінцевому результаті до кожного боржника, який не виконує своїх зобов’язань, що, в свою чергу, має суттєво вплинути, зокрема, на вартість наших активів.

Після перших продажів ми відчули дуже велике зростання інтересу до українського ринку непрацюючих кредитів. Наприклад, на одній з найбільших конференції по NPL європейського ринку (NPL Europe 2019), де зібралось близько 300 інвесторів, чи не вперше на українській панелі зала була заповнена. І там було багато нових облич, нових інвестиційних фондів, яким стала цікава тема України. Тому що вони усвідомили: ми продаємо все відкрито, чесно, зі зрозумілими підходами для зовнішнього ринку. Тобто так, як вони завжди звикли працювати. І ми бачимо за результатами перших пакетних продажів значне зростання інтересу інвесторів.

Так, нам хотілось, щоб ціни були вищі за перші продані кредитні пули. Але ми прогнозуємо їх подальше зростання. Інвестори, що прийшли на наш ринок, говорять: ми вже такі речі проходили і не один раз – треба купувати тоді, коли ринок пакетних продажів тільки відкривається, тому що далі буде дорожче.

Редакція: скільки таких мегапулів може сформувати Фонд?

Тарас Єлейко: Три пули вже продані, ще три пули затверджені виконавчою дирекцією Фонду й будуть виставлені на продаж, і ще бачимо можливість сформувати близько 3-4 таких великих пулів. Паралельно ми плануємо формувати пули активів, пов’язаних одним власником або одним видом бізнесу. Це, наприклад, як стадіон «Чорноморець», з яким пов’язаний 41 кредит, або пул активів, пов’язаних з АвтоКрАЗом, це кредити, пов’язані однією великою заставою. Буде декілька таких пулів – 4-5 і їхній розмір – близько 5-10 млрд грн.

Редакція: скільки часу займає підготовка такого пулу до продажу?

Тарас Єлейко: Від старту до аукціону – 2,5-3 місяці. Це процес довгий, і я поясню чому. Спочатку ми приймаємо рішення у Фонді, потім відбираємо радника, після цього радник починає підготовку всіх матеріалів, створення кімнат даних і маркетингових матеріалів. І коли у нього все готове для початку рекламної кампанії і розсилки інвесторам всієї інформації, ми ще даємо від 14 до 30 робочих днів, щоб інвестори могли підготуватись, вивчити матеріали. Тому що по деяких видах активів, на зразок стадіону в Одесі, інвесторам для прийняття рішення потрібно 25-30 робочих днів, особливо, якщо вони не були знайомі з таким активом. У всіх інвесторів до того ж є свої процедури. Якщо ми говоримо про капітал більш ризиковий, там рішення можуть прийматись швидше. Але якщо йдеться про іноземні фонди середнього розміру, то їм для ухвалення рішення про входження в Україну потрібно, щоб матеріали були розглянуті інвестиційним комітетом, було погоджено виділення коштів, а після цього необхідно перевести гроші в Україну. Відповідно, ця процедура триває до місяця. Розуміючи, що нам потрібна максимальна кількість інвесторів, ми будемо давати цей час, і тому підготовка таких активів до продажу займає у нас до трьох місяців.

Редакція: ви сказали, що по першому пулу документами цікавились 14 інвесторів, а в торгах взяли участь лише шість. Інші передумали заходити в Україну?

Тарас Єлейко: Ні, ці інвестори продовжують цікавитись іншими активами і у нас є запити від них щодо дат наступних продажів.

Коли ми спільно з НБУ починали готувати пілотні пакетні продажі, багато професійних гравців не вірили, що нам вдасться продати ці пули. Навіть ціну, за якою ми продали, багато хто вважає завищеною. А якщо говорити про внутрішній професійний ринок, то багато хто з гравців, подивившись на ці пули, сказав: ми брати участі не будемо, тому що ціна дуже висока.

Редакція: а що ж тоді приваблює іноземних інвесторів? Наприклад, ту ж чеську компанію?

Тарас Єлейко: Чеські інвестори купили пул за 1%. Вони вже мали досвід на таких ринках в 3-4 країнах, і тому прекрасно знають, що при відкритті великих пакетних продажів найбільша можливість для заробітку є саме тоді, коли починаєш купувати на самому початку відкриття ринку незалежно від цін. Тому вони вже створили локальний офіс в Україні і активно формують свою команду.

Редакція: які шанси, що вони візьмуть участь в наступних продажах?

Тарас Єлейко: Вони готові. Після першого аукціону вони заявили, що готові брати участь і в наступних.

Редакція: коли ви їздили на конференції, то що розповідали про Україну? Чим приваблювали інвесторів?

Тарас Єлейко: Про Україну можна розповідати дві речі. Перша: у нас є обсяг стресових активів, які потенційно можуть бути продані. Сумарно всі активи Фонду – це 15 млрд доларів за балансовою вартістю. Потім є ще державні банки, які потенційно можуть виставити свої непрацюючі кредити на продаж, а це ще 15-16 млрд доларів, а також приватні банки – це ще 6 млрд доларів. Ринок є і активи є. А друге - Фонд найближчим часом планує виставити на продаж велику кількість активів. Тим більше, ми за законом зобов’язані за 5 років все продати, і у нас лишився рік, протягом якого ми повинні продати активи балансовою вартістю 350 млрд грн.  І це – ідеальна комбінація для інвесторів, коли з одного боку – є обсяг, а з іншого – зобов’язання продати. Тому що в Європі є дуже багато випадків, коли є обсяг активів, але їх ніхто не продає.  І тому в іноземців не було віри до кінця, що в нас буде політична воля запустити процес продажів. І коли вони побачили, що ми дійсно це все виставляємо на продаж, вони зрозуміли, що справа зрушила з місця.

Редакція: перший великий пул проблемних кредитів було продано за 2%. Це багато чи мало?

Тарас Єлейко: 2% - це від балансової вартості, яка розраховується як  «тіло кредиту + відсотки» за весь період прострочки за кредитом. Але насправді Україна – унікальна країна в цьому плані, оскільки нарахування відсотків у такому випадку суперечить логіці видачі кредиту. Коли кредит видається, застава розраховується таким чином, щоб вона покрила тіло кредиту, але застава не розраховується на покриття відсотків за 5-10 років. Тому в міжнародній практиці на кредит, який перестав працювати, зупиняють нарахування відсотків, і таким чином продається тільки тіло кредиту. У пулі, який ми продали за 2%, відсотки за кредитами становили рівно половину від усієї заборгованості. А середній термін несплати за даними кредитами – 4-5 років.

І тому на перший погляд, ціна в 2% – невисока, але якщо розібратись, то це виходить 4% від тіла кредитів. А у світі кредити, які не працюють по 4-5 років, кваліфікують як глибоко стресові активи, бо там не все добре і з судовою роботою, і позичальник протидіє стягненню всіма засобами. У світі такі кредити на ринку, який тільки відкривається і конкуренція тільки починається, продаються за 1-10% від тіла кредиту.  Навіть у США такі активи продавались в середньому за 2,5-4% від заборгованості, і це – зважаючи на їхню судову систему, яка працює набагато краще від нашої.

Така ж історія була і в Чехії, де кредити продавались за 4-5%, і де також судова система працює краще, ніж наша.

Тому, накладаючи іноземний досвід на наші реалії, побачимо, що продаж за 4% заборгованості від тіла кредиту – це не мало, і не багато. Така ціна очікувалась у більшості країн, коли починались продажі.  

Завдання Фонду гарантування – зробити максимально зрозумілими умови продажу, максимально недискримінаційними умови участі в торгах, максимально це прорекламувати і дати достатньо часу, щоб всі підготувались. Але ціну ми вже отримуємо таку, яку визначає ринок.

Редакція: як поводиться в такій ситуації український інвестор, який побачив зацікавленість у пулах з боку іноземців? Він активізувався?

Тарас Єлейко: Ми бачимо тенденцію, коли внутрішні інвестори починають кооперуватись із західним капіталом. Більшість покупок відбувається в кооперації з іноземними джерелами фінансування. Український інвестор набагато краще розуміється в реаліях нашого ринку, а у іноземців – дешевші кошти. Така комбінація – логічна і природня.

Редакція: хто кричить «зрада!», коли чує про продаж активів за 2%?

Тарас Єлейко: Ми розуміємо, що така ціна активів не дасть можливості закрити четверті, п’яті, шості та сьомі черги кредиторів по багатьох банках, в який якість активів була дуже низькою. Є рівень невдоволення, який використовується багатьма сторонами і недобросовісними позичальниками, зокрема для дискредитації процесу продажу.

Редакція: наскільки рішення продажу великих пулів остаточне? Це рішення не може бути відмінене?

Тарас Єлейко: Остаточне рішення вже прийнято, і ми будемо рухатись цим шляхом. Ми не перша країна, яка проходить кризу. Багато країн переживали подібне, виводили з ринку банки сотнями, а пакетний продаж – це єдиний варіант забезпечити продаж всіх активів банків протягом відведеного часу.

Ми зробили все можливе для участі всіх інвесторів і для формування максимальної ціни за наші активи, починаючи від індивідуальних продажів активів, продажів невеликих пакетів, і наостанок – продажів великих пулів активів. Сумарно, враховуючи даний підхід, нам вдалось залучити від продажів активів (кредитів) балансовою заборгованістю 143 млрд грн - 11 млрд грн або іншими словами, отримати конверсію 8%, що є доволі непоганим показником на фоні інших країн, які стикались з аналогічною ситуацією. Також за цей період продажі нерухомості принесли 5,8 млрд грн.

Редакція: чи вистачить Фонду одного року, щоб все продати?

Тарас Єлейко: Я думаю, що у третьому кварталі 2020 року ми завершимо процес продажів.

Редакція: коли наступні продажі великих пулів?

Тарас Єлейко: Ми плануємо, що це відбудеться протягом наступних двох місяців.

Редакція: що потрібно ще зробити, щоб продаж великих пакетів був успішним?

Тарас Єлейко: У нас нещодавно, на жаль, не відбувся продаж великого пакету кредитів, пов’язаних з олійно-жировим комбінатом в Іллічівську – продаж був заблокований судом. Хоча за цей актив, який продавався міжнародною компанією DebtX, нам в результаті аукціону вдалось отримати ціну, яка навіть перевищувала мінімальну ціну на попередньому аукціоні. Суд заборонив продаж, базуючись на подачі заяви стороною, яка навіть не брала участі в аукціоні. І тому в мене є надія, що коли ми будемо мати судову систему, яка не буде робити подібних речей, або хоча б частково буде нести відповідальність за наслідки таких рішень, подібних речей не відбуватиметься, і продажі не будуть зриватись. Це дуже важливо, оскільки нам вже вдалось створити ринок непрацюючих кредитів в Україні – зрозумілий ринок з міжнародним капіталом, який ніколи за всю історію України на цей ринок ще не заходив.

Щодо зростання ціни,  ми сподіваємося, що коли реформа судової системи відбудеться, це буде одним з поштовхів підвищення ціни на активи. Коли нові кредитори будуть розуміти, що вони захищені, ціни на активи можуть зрости на 30-40-50%. І це тільки завдяки реформуванню судової системи і збільшенню конкуренції.

Коментарі
Додати коментар