Діана Козловська: Потрібно підвищити відповідальність за зловживання у справах про банкрутство

- Чому в Україні справи про банкрутство, що завершуються введенням ліквідаційної процедури, набагато чисельніші за санацію?

- Дійсно, в Україні дуже невелика кількість випадків, коли боржники можуть домовитись із кредиторами, здебільшого банками. Нагадаю, що у нас у 2008 році була економічна криза, наслідки якої світ долає дотепер, потім –– війна… І все це звело нанівець намагання підприємницьких кіл вирівняти економічну ситуацію. Тому ми зараз і спостерігаємо одне банкрутство за іншим, і мова йде як про великі, так і про малі підприємства. Малі підприємства банкрутують з ініціативи власника, а от що стосується великих підприємств – тут кредиторами є і банки, і податківці, і підприємницькі структури.

Підприємства з певним досвідом участі у процедурах банкрутства як кредитори в разі «підозрілого банкрутства» починають застосовувати статтю 20 закону «Про банкрутство» і намагаються визнати недійсними договори з певних майнових та фінансових дій боржника. Тобто попередити фіктивне банкрутство. Але для того, щоб встановити наявність ознак фіктивного банкрутства, окрім іншого, потрібно проводити дослідження за спеціальною методикою. Ця методика вже існує досить тривалий час та дає аналітичну можливість за допомогою певних економічних показників визначити наявність чи відсутність ознак фіктивного банкрутства. Але навіть за наявності ознак фіктивного банкрутства , з урахуванням декриміналізації статей Кримінального кодексу щодо можливості притягнення до відповідальності за фіктивне банкрутство, на сьогодні мені невідомі випадки таких кримінальних справ. Отже, довести, що банкрутство є навмисним, а не результатом  невдалої господарської діяльності, дуже важко.

Судова практика щодо спростування майнових дій боржника не дуже велика.  Більше використовують можливості з визнання недійсними договорів, укладених у певний «ризиковий період». Це пов’язано з тим, що сторони і арбітражні керуючі не завжди розуміють, як правильно використати статтю 20 із закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон про банкрутство. – Ред.), і намагаються «підтягнути» під цю статтю будь-яку угоду.

З використанням статті 20 Закону про банкрутство дійсно пов’язана низка складнощів, які, на мій погляд, не дають можливості застосовувати її в повному обсязі. Наприклад, ця стаття говорить про те, що якщо договори або майнові дії боржника визнано недійсними, то кредитор зобов’язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі – відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії. Але що робити, коли угода укладалась при курсі, наприклад, 11 гривень за долар, а повертати необхідно, коли долар уже коштує 25 гривень? Або, наприклад, кредитор уже встиг здійснити поліпшення майна – як це буде враховуватись? Таке питання виникало в моїй практиці, коли кредитори намагалися спростувати дії боржника, який за цей час, придбавши маленьку «халупу», перетворив її у 4-поверховий будинок. Кредитори скасували ці дії, справа пройшла два кола по судових інстанціях, але не вирішена донині.

Ще один момент – чи може арбітражний керуючий, котрий перебуває у статусі розпорядника майна, подати заяву про визнання недійсним договору або майнових дій боржника? Невелика судова практика свідчить, що може. Але коли арбітражний керуючий є розпорядником майна, він ще не є посадовою особою відносно боржника, а якщо боржник не погодиться з тим, що необхідно подати таку заяву і не засвідчить її печаткою, не надасть відповідних документів для обґрунтування позову? Мала випадки, коли суди не приймали такої заяви без засвідчення боржника. Тут теж є колізія і невизначеність, це питання також необхідно врегулювати. Ще один момент: навіть якщо розпорядник майна зміг скористатись своїм правом подати таку заяву і суд її задовольнив, то куди повертати майно? В Законі про банкрутство вказано – в ліквідаційну масу. Але ж ліквідаційна маса формується на стадії ліквідації! А якщо цю заяву задоволено на стадії розпорядження майном? Як це розуміти? Потрібно чекати до моменту формування ліквідаційної маси? Знову невизначеність законодавця, який не розтлумачив цю частину статті, не зробив її більш розширеною . На мій погляд, потрібно було б визначити, що кредитор повертає майно або на баланс боржника, або в ліквідаційну масу.

- Зараз ведеться дуже багато дискусій щодо якості чинного закону про відновлення платоспроможності боржника. Ви прибічник написання нового закону чи вдосконалення чинного?

- Я навіть не можу на це однозначно відповісти. З одного боку, мені здається, що краще писати новий. З іншого боку, якщо ми вже взяли за приклад чиюсь практику і є чинний закон, то необхідно вдосконалити його зміст шляхом прибирання,  перш за все, колізій та приведення його змісту до відповідності судовій практиці, що склалася за останні три роки. 

Тим більше, у нас є фахівці. Головне – не повторити ситуацію, подібну до тієї, коли писався чинний закон – було чотири чи п’ять законодавчих груп, кожна з яких писала свою частину закону, а потім ці частини просто склали докупи. В результаті, отримали закон досить складний для застосування. Наприклад, коли ти від процедури ліквідації підприємства переходиш до розділу про організацію конкурсу з продажу майна, то взагалі не розумієш, чому відповідна частина в законі винесена в кінець. Чому її не можна було викласти всередині закону?

Практика вирішення проблемних місць у Законі про банкрутство відображена в інформаційному листі Вищого господарського суду України, і , на мій погляд, треба б було положення  цього листа зробити нормами закону. Тому що є практика, коли суди на підставі інформаційного листа постановляють протилежне тому, що написано в законі.

Судді Вищого господарського суду по-різному ставляться до застосування норм Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року. На одному з форумів, присвячених банкрутству  та реструктуризації, де були присутні судді Вищого господарського суду, я чула думку про те, що зміст цього листа суперечить змісту норм Закону про банкрутство. Саме тому  в нас існує подвійна і суперечлива практика. Оскільки у нас не прецедентне право, то всі ці моменти необхідно вносити до закону.

Цікавою мені здається практика, яка існує в американському праві, бо там окремо виділяється  відновлення платоспроможності боржників та окремо – їх ліквідація. Основний принцип банкрутства в США – створення боржнику умов для стабілізації фінансового стану. Після реформи законодавства про банкрутство у 1978 році було введено в дію Кодекс про банкрутство та Правила про банкрутство, де, зокрема, окремо виділені положення про фермерів.

І там все скеровано на те, щоб відновити платоспроможність підприємства. Тобто пропонується кредиторам надати всі можливості, щоб не допустити банкрутства. Тому що коли там починається процедура банкрутства, то вона йде зазвичай дуже швидко: прийшов, описав усе майно, виставив на продаж, продав – і все! Гроші порахував – і справу закрив. Але мені здається, що в Україні така швидкість не працюватиме, у нас будуть ще більші зловживання. А тому нам необхідно, все ж таки, збільшити відповідальність за зловживання під час банкрутства, навіть якщо це буде економічна відповідальність, а не кримінальна.

- Ухвалено закон, яким впроваджується приватна виконавча служба. Чи вплине це на ситуацію з відсотком виконання рішень судів? Чи стане менше зловживань?

- Стосовно зловживань, то поки що невідомо, тому що ми з таким ще не стикались. А стосовно відсотка виконання рішень, то якщо винагорода виконавця буде прямо і пропорційно залежати від того, як швидко діятиме ця приватна виконавча служба, то це дійсно може вплинути на ситуацію. Позитивним я вважаю те, що Державній виконавчий службі потрібна була якась конкуренція, і вона її отримала, тому що державна служба цю сферу узурпувала і почувала себе, як «кум королю і сват міністру». На практиц, доволі часто виникають ситуації, коли на виконавчу службу ніхто не може вплинути, навіть прокуратура, аби спонукати держвиконавців виконати рішення суду. Якщо не буде взагалі ніякої конкуренції, то рішення так роками і не виконуватимуться.

- Неодноразово доводилось чути, що в Україні підприємства з фінансовими проблемами майже не потрапляють під санацію…

- У мене було кілька випадків санації підприємств, але завжди були інвестори, які приходили з власними коштами для відновлення платоспроможності підприємства. У двох випадках було укладено мирові угоди, коли інвестори погашали заборгованість, а потім за результатами прибуткової діяльності підприємства отримували від боржника відшкодування понесених ними витрат. Але це було ще до першої кризи. Ще дві санації завершилися відновленням виробництва і теж із застосуванням залучених коштів. Підприємства збереглися і працюють досі. І тільки один випадок був пов'язаний із підприємством на сході України, яке після захоплення терористами цієї території припинило свою діяльність.

- А чи підпадають під процедуру банкрутства підприємства на сході України?

- Безпосередньо на окупованій території провести процедуру банкрутства за українським законодавством неможливо. Є підприємства, які перереєструвались з окупованих на вільну територію України. Відносно таких підприємств може бути порушено справу про банкрутство у Господарському суді Донецької області, який територіально знаходиться у Харкові.

До початку бойових дій на сході Господарський суд Донецької області активно розглядав справи про банкрутство, тому що там була велика концентрація виробничих підприємств, зокрема і державних.

- А як справи з Донецька потрапили до Харкова? Їх вдалось перевезти?

- Ні, Господарський суд справи не передавав. Будівлю, де Господарський суд був розташований, захопили за один день разом з усіма справами, які він розглядав. І ці справи вважаються втраченими. Сторони у справах, які вважають  за необхідне поновити провадження, повинні збирати документи знову. Господарський суд Донецької області був розташований у дуже привабливому місці Донецька, але, не дуже далеко від аеропорту. Судді тримались там до останнього, але коли почалися обстріли найближчих вулиць, то судді навіть змушені були переривати судові засідання і виводити всіх до внутрішнього двору.