До новин

Верховний суд роз'яснив нюанси територіальної підсудності справи про банкрутство

01 березня, 2021
Законодавство
Верховний суд роз'яснив нюанси територіальної підсудності справи про банкрутство

Верховний суд розглянув питання територіальної підсудності справи про банкрутство у разі зміни місцезнаходження боржника у періоді між прийняттям судом заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та підготовчим засіданням.

Про це повідомляє інформаційний портал «Банкрутство & Ліквідація» із посиланням на постанову ВС від 3 лютого.

Судами розглядалася заява Кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, яка була прийнята судом у жовтні 2019 року. Розгляд заяви неодноразово відкладався, у т. ч., за заявами Боржника, в яких останній посилався на те, що у справі, в якій було стягнуто заборгованість боржником подано заяву про відстрочення виконання рішення суду; у подальшому боржник посилався на оскарження в апеляційному порядку ухвали суду про відмову у відстроченні виконання рішення суду. Також, боржником було заявлено відвід судді. Крім того, боржником подавались клопотання про зупинення розгляду справи про банкрутство до ухвалення апеляційним господарським судом рішення про відстрочення виконання рішення суду, клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство; у задоволенні цих клопотань судом було відмовлено. У підготовчому засіданні справа була розглянута у червні 2020 року, за результатами якого місцевий господарський суд відкрив провадження у справі про банкрутство. Засновник Боржника подав апеляційну скаргу, яку обґрунтував тим, що у травні 2020 року боржник змінив своє місцезнаходження, а тому вважав, що місцевий господарський суд в підготовчому засіданні повинен був встановити нове місцезнаходження боржника та передати заяву Кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника до господарського суду за новим місцезнаходженням боржника, чого судом здійснено не було. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом першої інстанції не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права як при прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, так і при постановленні оскаржуваної ухвали підготовчого засідання. Верховним Судом у задоволенні касаційної скарги відмовлено.

Висновки щодо застосування норм права

Правових підстав у господарського суду для повернення чи відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, поданої з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), нормами КУзПБ не визначено.

В силу положень статті 2 КУзПБ, у разі якщо процесуальні питання не врегульовані цим Кодексом, підлягають застосуванню положення ГПК України

Таким чином, у разі надходження до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) суд керується вимогами п. 1 ч.1 ст. 31 ГПК України.

Зміна місцезнаходження боржника після правомірного прийняття судом першої інстанції до розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не тягне за собою зміни підсудності такої справи і передачі її матеріалів до іншого господарського суду за новим місцезнаходженням боржника. Крім того, дана обставина не може бути прийнята судом до уваги як підстава для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Якщо місцевий господарський суд прийняв до свого розгляду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство з додержанням правил територіальної юрисдикції (підсудності), то відповідно до положень ч. 2 ст. 31 ГПК України заява має бути ним розглянута у підготовчому засіданні навіть у разі перереєстрації боржником свого місцезнаходження.

Розглянувши справу ВС зазначив наступне:

Спір у справі стосується розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство у підготовчому засіданні без повторного (після прийняття відповідної заяви до розгляду) дослідження судом питання дотримання правил територіальної підсудності щодо розгляду такої справи.

Верховний Суд зауважує, що складність вирішення спору у даній справі полягає у тому, що на момент звернення ініціюючим кредитором із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство (01.10.2019) був чинний Закон про банкрутство, тоді як станом на дату проведення підготовчого засідання у справі (02.06.2020) розгляд справи (заяви про відкриття провадження) здійснювався відповідно до положень КУзПБ.

 Відкриття провадження у справі про банкрутство виокремлює, зокрема, такі етапи: вирішення питання щодо прийняття судом заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, в якій суд встановлює наявність/відсутність процесуальних підстав для прийняття такої заяви, і підготовче засідання, в якому суд встановлює обставини щодо наявності/відсутності уже матеріально-правових підстав для відкриття провадження у справі.

Колегія суддів звертає увагу, що такі два окремі етапи розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство мали місце як відповідно до положень Закону про банкрутство, так і передбачені нормами КУзПБ.

Так, нормами статей 12, 14, 15 Закону про банкрутство було врегульовано правові підстави для прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, відмови у прийнятті та її повернення відповідно.

Зокрема, статтею 14 Закону про банкрутство (чинного на момент звернення із заявою про порушення провадження у даній справі) було передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви про порушення справи про банкрутство відмовляє у її прийнятті, якщо справа не підсудна даному господарському суду.

Відповідно до діючого КУзПБ порядок прийняття, відмови у прийнятті, залишення без руху, повернення та відкликання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство врегульований статтями 35, 37, 38 цього Кодексу.

Колегія суддів враховує, що нормами КУзПБ, а саме статтями 37-38, дійсно не передбачено, які дії має вчинити суд, якщо заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подана із порушенням правил територіальної підсудності.

Отже, правових підстав у господарського суду для повернення чи відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, поданої з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), нормами КУзПБ не визначено.

При цьому, відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Таким чином, у разі надходження до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) суд керується вимогами п.1 ч. 1 ст. 31 ГПК України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, місцевий господарський суд прийняв до свого розгляду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника з додержанням правил територіальної підсудності і правомірно відповідно до положень статті 39 КУзПБ у підготовчому засіданні встановлював обставини обґрунтованості вимог заявника, наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 39 КУзПБ, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

Отже, нормами статті 39 КУзПБ врегульовано порядок проведення підготовчого засідання, яким, натомість, не визначено обов`язку суду повторно встановлювати обставини дотримання заявником правил територіальної юрисдикції (підсудності) та перевіряти місцезнаходження боржника після того, як такі дії вже були вчинені судом на стадії прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, про що вірно зазначено апеляційним судом.

Вказаним спростовуються доводи скаржника про встановлення нормами статті 39 КУзПБ обов`язку суду щодо вирішення саме у підготовчому засіданні питання дотримання правил територіальної підсудності.

З огляду на встановлені судами обставини реєстрації місцезнаходження боржника на момент звернення із заявою про порушення провадження у справі про його банкрутство, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що дана справа про банкрутство Боржника була прийнята місцевим господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності.

Відповідно до частини другої статті 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Особливістю проваджень у справах про банкрутство є те, що чинними нормами законодавства України не передбачено можливості заміни боржників у даній категорії справ.

З викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що передбачені ч. 2 ст. 31 ГПК України виняткові випадки щодо порядку розгляду спору господарським судом, який прийняв справу до свого провадження, не можуть включати в себе обставини зміни місцезнаходження боржника у справах про банкрутство.

Колегія суддів враховує, що негативні для боржника наслідки відкриття провадження у справі про його банкрутство, що можуть, до прикладу, полягати у зобов`язанні останнього провести аудит, можливості визнання недійсними фраудаторних правочинів боржника згідно статті 42 КУзПБ, можливості припинення повноважень керівника та виконавчих органів управління боржником, пов`язуються відповідно до вимог КУзПБ виключно з моментом відкриття провадження у такій справі.

Очевидним є те, що для уникнення таких негативних наслідків та з метою затягування розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржник може бути зацікавленим у перереєстрації свого місцезнаходження у період між прийняттям такої заяви та підготовчим засіданням суду, на якому і вирішується відповідне питання про відкриття провадження.

Тому, Верховний Суд зазначає, що зміна місцезнаходження боржника після прийняття судом першої інстанції до розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не тягне за собою зміни підсудності такої справи і передачі її матеріалів до іншого господарського суду за новим місцезнаходженням боржника. Крім того, дана обставина не може бути прийнята судом до уваги як підстава для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Близька за змістом правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №910/7819/18.

Судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що по суті вільне трактування апелянтом зазначених вище норм законодавства щодо необхідності передачі справи судом за підсудністю у разі зміни місцезнаходження боржника після прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство надасть боржнику можливість неодноразово здійснювати перереєстрацію свого місцезнаходження, що матиме наслідком передачу справи з одного суду до іншого, що, безумовно, не лише затягує процедуру банкрутства, а і порушує права кредиторів.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що у спірних правовідносинах місцевий господарський суд прийняв до свого розгляду заяву з додержанням правил територіальної підсудності і відповідно до положень частини 2 статті 31 ГПК України заява має бути ним розглянута навіть у разі перереєстрації боржником свого місцезнаходження.

З огляду на встановлені обставини, апеляційним судом правомірно зроблено висновок про те, що сама по собі перереєстрація зміни місцезнаходження боржника без видимої на те причини із залишенням, при цьому, за попереднім місцезнаходженням всіх потужностей та нерухомого майна, спрямована на затягування розгляду справи і ухилення від виконання грошових зобов`язань перед кредиторами.

Колегія суддів зазначає, що висновки скаржника щодо власного розуміння частини 2 статті 31 ГПК України через призму особливостей врегулювання справ про банкрутство розцінюються судом виключно як довільне трактування норм чинного законодавства на свою користь, оскільки жодною нормою законодавства про банкрутство не встановлено, що у даній категорії справ положення чинного процесуального закону мають трактуватись по-іншому.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що судом першої інстанції не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права як при прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, так і при постановленні оскаржуваної ухвали, оскільки суд з дотримання правил територіальної підсудності прийняв заяву до розгляду та розглянув її у підготовчому засіданні на предмет відповідності вимогам статті 39 КУзПБ.

Коментарі
Додати коментар