У ФГВ відреагували на перевірку конституційності закону про систему гарантування вкладів

Про це повідомляє інформаційний портал Банкрутство & Ліквідація.

«Норми чинного законодавства про систему гарантування вкладів відповідають сучасним європейським практикам», - вважають у Фонді.

З огляду на те, що Україна задекларувала вектор розвитку у сторону членства у Європейському Союзі, варто зазначити, що норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» мають бути приведені у відповідність до законодавства ЄС. Слід звернути увагу, що значна кількість норм зазначеного закону вже відповідають сучасним європейським практикам та вже адаптовані до директив ЄС, зокрема щодо мандату Фонду в наділення функціями врегулювання неплатоспроможності банків, встановленої черговості задоволення вимог кредиторів.

Так, статтею третьою про призначення органів з питань врегулювання неплатоспроможності Директиви ЄС № 2014/59 від 15 травня 2014 року встановлено що:

– кожна держава-член призначає один або, у виняткових випадках, кілька органів з питань врегулювання неплатоспроможності, уповноважених застосовувати інструменти врегулювання і здійснювати повноваження щодо врегулювання неплатоспроможності;

– орган з питань врегулювання неплатоспроможності – це публічний адміністративний орган або органи, яким надані публічні адміністративні повноваження;

– органами з питань врегулювання неплатоспроможності можуть бути національні центральні банки, компетентні міністерства, інші публічні адміністративні органи або органи, яким надано публічні адміністративні повноваження.

У Фонді гарантування зазначають, що не варто ототожнювати соціальні гарантії з системою гарантування вкладів фізичних осіб з огляду на те, що Україна надає державні гарантії тільки вкладникам ПАТ «Державний ощадний банк України» (стаття 57 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Державні гарантії щодо вкладників інших банків законодавством України не передбачені. Держава через законодавче врегулювання лише сприяє створенню систем гарантування вкладів вкладників інших банків, яка, як в інших країнах, націлена на запобігання панічних настроїв вкладників банків у часи економічних та політичних криз, а тому повинна охоплювати найбільше коло вкладників фізичних осіб.

Щодо черговості задоволення вимог кредиторів слід зауважити, що Фонд є кредитором банку в результаті суброгації – переходу до Фонду на підставі статті 29 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» права вимоги за вкладами, які підлягають відшкодуванню Фонду неплатоспроможними банками. Фактично вимоги Фонду в третій черзі це вимоги вкладників за вкладами в розмірі до 200000 гривень, за якими Фонд здійснив виплати виходячи з принципу безперервності банківського обслуговування вкладників. Надання пріоритету вкладникам, суми вкладів яких перевищують 200000 гривень, перед вкладниками до 200000 гривень суперечить принципам справедливості.

Крім того, статтею 9 Директиви ЄС про схеми гарантування депозитів від 16 квітня 2014 року № 2014/49 передбачено, що черговість погашення вимог страховика депозитів має бути такою як і застраховані вклади, згідно з національним законодавством, що регулює звичайне провадження у справі про неспроможність згідно з Директивою ЄС від 15 травня 2014 року № 2014/59.

Тобто європейська директива чітко встановлює пріоритетність вимог Фонду перед іншими вимогами вкладників понад гарантовані суми вкладів. Страховик депозитів відповідно до законодавства при розподілі ліквідаційної маси володіє, як мінімум, тими ж правами, або статусом кредиторів, що і вкладник.

Нагадаємо, КСУ розглядає цю справу за поданням Верховного суду України. Автор клопотання  вважає, що закон не відповідає вимогам статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті  13, статей  21, 22, частин першої, четвертої, п’ятої статті 41 Конституції України.