Logo
До статей

Микола Занько: статус українського арбітражного керуючого та довіра до нього

12 лютого, 2019
Аналітика
Микола Занько: статус українського арбітражного керуючого та довіра до нього

Микола Занько, голова правління ГО «Всеукраїнська Асоціація Арбітражних Керуючих», в ексклюзивному коментарі інформаційному порталу «Банкрутство & Ліквідація» розповів про п’ять головних завдань, які на його думку, здатні відродити престижність професії арбітражного керуючого Україні

Вам доводилося відвідувати нотаріуса? Чи звернули ви увагу, що поруч з ним завжди знаходиться його помічник? Чи підвищує це статус нотаріуса та довіру до нього?

Ви можете уявити цю поважну особу, яка б самостійно набирала текст договорів, заяв,  довіреностей, робила ксерокопії документів, ретельно досліджувала їх та виконувала всю рутино – технічну роботу пов'язану зі своєю діяльністю?

Ні цього уявити не можливо! Такий нотаріус не виглядав би для відвідачів переконливим, та на протязі тижня залишився без клієнтів, та покинув би цю роботу.

Чим може прибавити людину діяльність арбітражного керуючого?

Основне – це свобода вибору та незалежність під час прийняття рішень та здійснення своїх повноважень.

Стаючи службовою особою, керівником підприємства за рішенням суду, арбітражний керуючий одночасно отримує незалежність від його засновників, кредиторів, суду, державного органу з питань банкрутства під час реалізації стратегії і тактики судових процедур банкрутства.

Маючи унікальний доступ до всієї інформації щодо діяльності підприємства, саме він приймає рішення в якому напрямку і як йому діяти. В цьому полягає свобода вибору, та всі ризики пов'язані з цим вибором.

Ідеальний портрет українського арбітражного керуючого має виглядати достойно та респектабельно.

 Поруч з ним завжди повинні бути як мінімум два помічника – один з юридичних, а другий з економічних питань.

В тісній взаємодії з ним, завжди "під рукою"повинні бути:

  • адвокат
  • нотаріус
  • оцінювач
  • охоронна компанія
  • фінансовий аналітик

За таких умов його діяльність буде ефективною, оперативною та переконливою. Рішення повинні прийматися виважено, а їх реалізація в стислі строки.

Арбітражний керуючий за таких умов зацікавлений в швидкому проведенні процедур, адже від цього будуть залежати його гонорари.

Затверджений кредиторами кошторис витрат арбітражного керуючого має бути єдиними критерієм ефективності його роботи. Повертаючи кредиторам їх кошти він відновлює не лише платоспроможність боржника, він відновлює довіру до професії арбітражного керуючого.

Ось де знаходиться джерело суспільної поваги та довіри до арбітражного керуючого!

Скільки грошей вдалося повернути арбітражними керуючими кредиторам – ось та цифра, яка вибиває аргументи у будь якого опонента їхньої діяльності. Якщо ця цифра буде вражати уяву суспільства, то всі побачать хто такий арбітражний керуючий.

А вона дійсно вражає, але саме з негативної сторони, і в цьому то і є корінь зла.

На сьогодні цю довіру відновити поки що не можливо. Арбітражного керуючого тривалий час змушують "грати" за чужими правилами. Це завдало нищівного удару його престижу, принизило його статус, позбавило можливості проявити себе з позитивної сторони.

Звернемося до офіційної статистики Doing Business:

Ви бачите, що людина із здоровим глуздом ніколи не довірить судовим процедурам банкрутства повернути її кошти від боржника. Для досягнення своєї мети, вона буде домовлятися з ким завгодно, але не з арбітражним керуючим, який "гарантує" їй лише 9,6% повернутих кредиторських вимог.

Прикро, що сам арбітражний керуючий став без вини винуватий в цій ситуації. Йому пропонують "вижати" з знецінених залишків майна банкрута достойну сатисфакцію для кредитора. А де він її візьме, якщо там "плотно потопталася" фіскальна та виконавча служба. Знаходячись в ар'єргарді цих поважних структур арбітражний керуючий завжди буде "хлопчиком для побиття"!

Арбітражному керуючому залишається хоча б окупити вартість ліквідаційної процедури. Але на це потрібен час в таких умовах. Тому і виникає негативний показник тривалості процедури банкрутства (2,9 роки) та її вартості (питома вага від вартості майна 45%).

Саме єдина Саморегулівна організація (СРО) повинна перевернути цю піраміду.

П'ять головних завдань, які треба вирішити аби відродити престижність професії арбітражного керуючого:

  1. Скасування обмеження в 300 мінімальних заробітних плат при порушенні судових процедур банкрутства.
  2. Автоматизоване призначення розпорядника майна не залежно від його спеціалізації, стажу та кваліфікації, в строгій черговості по даті отримання свідоцтва арбітражного керуючого.
  3. Створення єдиної СРО арбітражних керуючих, рішення якої обов'язкове для виконання кожним арбітражним керуючим.
  4. Наявність розроблених та затверджених з'їздом СРО обов’язковими для виконання правил професійної діяльності арбітражних керуючих.
  5. Наявність розробленого та затвердженого з'їздом СРО мінімального типового кошторису доходів та витрат арбітражного керуючого.

Перше і основне завдання – скасування 300 мінімальних заробітних плат вирішує новий Кодекс з процедур банкрутства в Україні. Це прорив!

Всі інші завдання безпосередньо лягають на нову єдину Саморегулівну організацію арбітражних керуючих.

З метою запобігання перетворення СРО у виключно каральний орган, необхідно:

а)  забезпечити виборність її керівних органів у електронному режимі відкритим голосуванням кожних два роки без обмеження каденції;

б) передбачити у статуті СРО виборність до дисциплінарної комісії арбітражних керуючих виключно на з'їзді.

На сьогодні в Україні дії п'ять СРО, але про їх об'єднання не йдеться, адже Кодексом передбачено створення нової організації з нуля, вона не може бути правонаступником.

В цьому і полягає основний виклик створення єдиної СРО. Кожний повинен поступитися своїми особистими амбіціями за для досягнення спільної мети: відтворення та зміцнення позитивного іміджу арбітражного керуючого у суспільстві.

Коментарі
Додати коментар