Банкрутство та відновлення платоспроможності у банківській сфері

Юристи, адвокати, банкіри, судді, фінансисти, представники торгуючих організацій, арбітражні керуючі та приватні виконавці серед усіх питань, зокрема, обговорили і питання відмінності процедур ліквідації банків-банкрутів від банкрутства інших юридичних осіб. Сергій Боярчуков зазначив на початку дискусії, що у нас сьогодні в країні є фактично дві різні системи: одна – для ліквідації неплатоспроможних банків, а друга – для всіх інших юридичних осіб. Кожна з цих систем має свої особливості, зокрема, стосовно початку процедури, її проходження, елементів контролю, втручання судової системи в процедуру ліквідації. «Хотілося б поговорити про ефективність – де краще: коли контроль всередині Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО, орган, який займається ліквідацією неплатоспроможних банків) чи система з іншими юридичними особами, де все відбувається в судах», - дав початок дискусії Сергій Боярчуков.

Денис Бугай, адвокат, партнер VB, порушив питання можливості повернення на ринок банку, щодо якого процедура банкрутства була розпочата з порушеннями. Він зазначив, що акціонери окремих банків не погодились з рішенням ліквідувати їхні фінустанови, звернулися до суду і домоглися відміни рішення Національного банку про ліквідацію банку. В той же час НБУ не може повернути ліцензію такому банку, мотивуючи це тим, що для цього немає відповідної процедури. «Акціонери хочуть бачити прозору процедуру ліквідації банків, тому що є сумніви в тому, наскільки прозоро це робить ФГВФО. Для окремих акціонерів це – питання репутації», - сказав він і додав, що слід також говорити і про компенсацію втрат такім акціонерам.

Олена Коробкова, виконавчий директор Незалежної асоціації банків України (НАБУ), зазначила, що, дійсно, наразі немає механізму повернення на ринок цих «зомбі»-банків. Але разом з тим вона вказала на те, що вкладникам банків держава в особі ФГВФО сплатила компенсації за втрачені вклади – 200 тис. гривень кожному – і ці витрати державі повертаються за рахунок продажу активів банків. А якщо повертати банк на ринок, постане питання: хто буде повертати ці гроші державі, адже акціонери цього не робитимуть? До того ж банки, що перебувають у процедурі ліквідації, вже 1,5-2 роки не відповідають нормативам НБУ, не здійснюють жодної операції і тому не можуть повернутись на ринок, оскільки не відповідають регуляторному полю НБУ. «Це просто неможливо. Якщо ми почнемо вигадувати механізми, то ми поставимо хрест на зусиллях НБУ і держави, які були витрачені на оздоровлення банківської системи», - сказала вона.

Заступник директора-розпорядника ФГВФО Світлана Рекрут погодилась, що відсутність процедури повернення на ринок банків, що були безпідставно виведені з нього, - це прогалина в законодавстві. «Але, водночас, якщо подивитись на перелік банків, які оскаржують свою ліквідацію, то, вибачте, це не банки. Це – структури, які вже давно слід було б вивести з ринку», - сказала вона. На думку Світлани Рекрут, бажання акціонерів таких банків полягає в тому, аби забрати над ними контроль, продати їхні активи, а всі борги – покласти на державу.

Обговорюючи повернення банків на ринок, юристи звернули увагу на те, як такі питання регулюються в цивілізованому світі. Костянтин Лікарчук, адвокат, партнер Kinstellar, зазначив, що у Європейському Союзі такі питання регулює Європейський центральний банк. Саме цей центральний регулятор на підставі рішення регулятора місцевого приймає рішення про відкликання ліцензії в банку і має повноваження робити це на всій території ЄС. Як зазначив Костянтин Лікарчук, повернути після такого рішення банк на ринок практично неможливо. Але акціонери банку мають право на відшкодування збитків, якщо рішення було неправомірним.

Денис Бугай у свою чергу додав, що в Україні було б корисно створити процедуру, яка б зробила неможливою незаконну ліквідацію банків, і навів приклад одного з ліквідованих банків, на рахунку якого було в декілька разів більше грошей, ніж було потрібно для виплати його кредиторам.

Професійна спільнота також обговорила і питання, чи мають рішення про ліквідацію банків приймати суди, як це вони роблять по інших юридичних особах, відкриваючи процедуру банкрутства. Юрій Моісеєв, директор Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України, висловився за те, аби питання банкрутства банків було врегульовано в Кодексі про банкрутство спеціальним розділом: «Тоді буде зручно всім, і значно прискориться розгляд таких справ. Більш справедливим буде такі справи вирішувати в суді. Так склалося з часів Давнього Риму, і не треба нічого змінювати». Але у Сергія Боярчукова виникло питання щодо того, який механізм банкрутства для банків є більш ефективним: виключно за участі регулятора чи регулятора та суду? Юрій Моісеєв вважає, що у банків та інших юридичних осіб – зовсім різна специфіка діяльності, тому застосовувати для підприємств принципи ліквідації банків, а для банків особливості ліквідації підприємств – не можна.

Світлана Рекрут нагадала, що в багатьох країнах процедура ліквідації банків дійсно прописана в загальній процедурі, що стосується банкрутства інших юросіб. Також в багатьох країнах ліквідація банку дійсно починається з рішення суду. Такий же порядок свого часу, під час реформування системи гарантування вкладів, було запропоновано зробити і в Україні, але міжнародні консультанти тоді відмовили. «Можливо, є сенс до цього повернутися?» - зазначила Світлана Рекрут.

Ще одне питання, яке обговорювали присутні під час Круглого столу щодо ліквідації банків-банкрутів, стосувалось впливу на процес ліквідації людського фактору – наскільки банки та інші юридичні особи захищені від неправомірних рішень осіб. Світлана Рекрут зазначила, що процедура ліквідації банків Фондом гарантування має свої переваги – ліквідатор ФГВФО жодного рішення не приймає самостійно, це прерогатива виключно колегіального органу. «У нас роль ліквідатора не на стільки велика, як у вас. У нас повноваження ліквідатора знаходяться у Фонді, і Фонд лише делегує їх, повністю або частково», - пояснила вона.

Разом з тим, як зазначила Світлана Рекрут, у ФГВФО зараз знаходиться пілотний проект, ліквідація банку буде здійснюватися без інституту ліквідатора, тобто ліквідатором банку буде саме Фонд як юридична особа. «Ми намагаємося все більше відійти від інституту ліквідатора як такого, тому що в ньому ми бачимо великі ризики – і корупційні, і операційні. У нас ліквідатором є фонд, який може делегувати повноваження, відповідно межа прийняття рішень ліквідатором визначається рішеннями виконавчої дирекції Фонду», - сказала вона.

Водночас Світлана Рекрут пояснила, що одна з основних цілей ФГВФО протягом останніх двох років – максимальне звуження поля, в якому ліквідатор може приймати самостійні рішення. «Це наша свідома політика реформування процедури ліквідації. І ми все більше відходимо від аналогій з арбітражним керуючим», - сказала вона.

Олег Маліневський, адвокат, партнер EQUITY, порушив питання щодо конкурсності процесу при ліквідації банків і звичайної юрособи – коли говорять про неплатоспроможність звичайних юросіб, то там є конкурс між кредиторами, і кредитори мають достатньо інструментів для представництва власних інтересів і на етапі зборів кредиторів, і на етапі створення комітету кредиторів. ФГВФО, на думку Маліневського, представляє лише інтереси фізичних осіб, яка є незначною групою кредиторів по відношенню до банківської установи. «По суті, держава передала Фонду права щодо управління і забезпечення конкурсної процедури виключно незначній групі кредиторів. Можливо, є сенс, коли ми говоримо про уніфікацію процедур (банкрутства банків та звичайних юросбі, - ред.), також надати можливість загальним кредиторам впливати на процедуру ліквідації банку принаймні в частині задоволення потреб за рахунок активів. Тому що звичайні кредитори, юридичні особи, навіть формально не мають впливу на оскарження угод, на інші речі, які б забезпечували їхні майнові права», - сказав він.

Але Ольга Білай, директор департаменту управління активами Фонду гарантування вкладів зазначила, що, не дивлячись на назву (Фонд гарантування вкладів фізичних осіб), Фонд за законом зобов’язаний захищати всіх кредиторів усіх черг, що і відбувається. «Ми продовжуємо керувати банком і після того, як задоволені вимоги фізичних осіб. Думка залучати кредиторів – дуже цікава, але, як свідчить практика, кредитори починають тягнути ковдру кожен на себе. І наше завдання – збалансувати інтереси», - сказала вона.

На останок Сергій Боярчуков поставив питання: якщо після ліквідації звичайної юридичної особи-банкрута кредиторам з кожного долару боргів повертається лише 9 центів, то скільки становить цей показник по банках-банкрутах? Виявляється, лише 3,5 цента.