Євгеній Лахненко: Об’єднання однозначно не буде простим

Редакція: З якими викликами може зіштовхнутися професійна спільнота при об’єднанні в єдину СРО?

Євгеній Лахненко: Я думаю, що найбільшим викликом, з яким можуть зіштовхнутися арбітражні керуючі при об’єднанні організацій в єдину СРО, це «справедлива конкуренція». Хочеться сподіватися, що це «об’єднання» проходитиме без так званих «учасників», чиї недоброчесні дії будуть спотворювати сам процес об’єднання організацій, викликаючи асиметрію на користь однієї із сторін.

Редакція: Хоча об’єднання прописане в новому Кодексі, чи буде воно простим?

Євгеній Лахненко: Моя думка така, що об’єднання однозначно не буде простим, оскільки на сьогодні є дуже багато діючих саморегулівних організацій арбітражних керуючих, які будуть претендувати на місце Єдиної, що в процесі призведе до суперечок між арбітражними керуючими. Також, враховуючи, що Кодексом не передбачений механізм створення СРО, не прописані функціональні обов’язки посадових осіб СРО, думаю, нікого не будуть дивувати ті порушення, з якими представникам діючих організацій прийдеться стикнутися при формуванні єдиного об’єднання СРО арбітражних керуючих.

Редакція: Чим має опікуватися майбутня СРО, щоб не перетворитися лише на формальний/каральний орган? Озвучте п’ять головних завдань, які треба буде вирішити, аби відродити престижність професії арбітражного керуючого та зробити цю професійну царину прозорішою та чеснішою?

Євгеній Лахненко: СРО – це є єдиний механізм захисту професії арбітражного керуючого, який має опікуватися незалежною та професійною гідністю арбітражних керуючих та їхніми інтересами, але ні в якому разі не бути каральним органом, оскільки на чию ж тоді справедливість розраховувати, як не на справедливість, отриману від колег?! Не потрібно забувати, що на сьогодні, через відсутність належної оплати послуг, професія арбітражного керуючого є конкуруючою, а тому одним із головних завдань для СРО, на мою думку, є вирішення питання щодо встановлення належного рівня оплати послуг арбітражного керуючого. Окрім цього, не менш важливим для вирішення є питання зменшення ставок податку на доходи арбітражного керуючого, оскільки в період «розрахунку» із податковою службою престижність професії арбітражного керуючого явно «знижується». На сьогодні, чесність, «престижність» та гідність діяльності арбітражного керуючого залежить саме від цих двох аспектів, які є основою для належного виконання своїх функцій як арбітражного керуючого.

Редакція: Чи має посада керівника СРО бути виборною? Скільки має тривати одна каденція?

Євгеній Лахненко: Враховуючи те, що СРО – це є єдиний механізм захисту нашої професії, моя думка полягає в тому, що посада керівника СРО має бути тільки виборною та тривати не менше одного-двох років. Хоча, всі ми чудово розуміє, що один рік – це не той термін, за який можливо щось змінити, тому, все таки думаю, не менш двох років. Мені здається, що цього часу буде достатньо для того, щоб зрозуміти мету та цілі людини, яка нестиме звання керівника саморегулівної організації арбітражних керуючих.

Редакція: Якщо змалювати ідеальний портрет українського арбітражного керуючого, яким ви його бачите?

Євгеній Лахненко: Арбітражний керуючий – це перш за все висококваліфікований фахівець у сфері фінансового оздоровлення й банкрутства підприємців-боржників, який має працювати виключно на досягнення максимально можливого результату, а не на отримання власного прибутку та власних інтересів. Тому, описуючи портрет ідеального арбітражного керуючого, потрібно акцентувати увагу на такі властивості, як впевненість, перш за все у своїх діях, вмінні та розумінні ведення справ, моральній стійкості, незламності та силі духу. Також, не потрібно забувати і про такі якості, як чесність, гуманізм, спостережливість, вміння всебічно аналізувати отриману інформацію, мати творчий, оригінальний підхід до вирішення завдань, уміти швидко узагальнювати інформацію та бути просто професіоналом своєї справи.