До статей

Лукашук: Правоохоронці ігнорують особливості статусу арбітражного керуючого як самозайнятої особи

22 червня, 2020
Аналітика
Лукашук: Правоохоронці ігнорують особливості статусу арбітражного керуючого як самозайнятої особи

10 червня Служба безпеки України повідомила про викриття державного реєстратора та двох арбітражних керуючих на оборудках з нерухомістю. За офіційним повідомленням, один з арбітражних керуючих вимагав $100 від приватного забудовника за відмову від позову щодо відчуження майна, інший обіцяв передати в оренду заставне майно компанії, а також затвердити порядок його реалізації. Ця заява збурила правову спільноту, навіть почалися розмови про сплановані «наїзди» на арбітражних керуючих. З огляду на те, що офіційної інформації з цих питань вкрай мало, «ЗіБ» звернувся по коментарі до голови Національної асоціації арбітражних керуючих України, керуючого партнера ТОВ «Правова константа» Миколи ЛУКАШУКА.

«Це був яскравий приклад самоорганізованості та мобілізації професійної спільноти задля захисту її представників»

— Миколо Васильовичу, після заяви СБУ щодо викриття арбітражних керуючих спільнота розділилася на два табори: тих, хто підтримує правоохоронців і радіє, що крадіїв стане менше, і тих, хто заявляє про наступ на професію. Зокрема, лунали заяви про те, що це не перший рейд СБУ і все це більше схоже на посягання на незалежністьарбітражних керуючих. Що ж відбулося насправді?

— На моє переконання, робити висновки у таких ситуаціях можна лише після повного та всебічного дослідження всіх обставин такої події, що не відноситься до компетенції НААКУ. Чи розглядати такі інциденти як посягання на незалежність професійної спільноти? Вважаю, що ні. Якщо ти дотримувався всіх вимог законодавства, то будь-які «вигадані» звинувачення зійдуть нанівець і заразом покажуть некомпетентність органів, які такі звинувачення висувають.

Разом з тим закликаю всю професійну спільноту не вчиняти дій, які ідуть урозріз з вимогами законодавства, а особливо підпадають під склад злочинів, визначених Кримінальним кодексом.

Окрім того, не можна залишити поза увагою той факт, що правоохоронні органи ігнорують особливості статусу арбітражного керуючого як самозайнятої особи. Так само як і особливості статусу арбітражного керуючого при виконанні повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора. Це свідчить про відсутність узгодженості між нормативно-правовими актами, якими регулюються особливості статусу арбітражного керуючого, та кримінально-процесуальним законодавством. Така неузгодженість призводить до ряду порушень останнього під час проведення слідчих дій щодо арбітражних керуючих. І це не можна залишати без реагування.

Що ж до того, що відбулося насправді, то мені складно коментувати цю ситуацію з точки зору Кримінального або Кримінального процесуального кодексів. Для мене як для голови асоціації склалася ситуація, що потребувала невідкладного втручання НААКУ. Цей випадок об’єднав представників професії довкола проблемної ситуації, що трапилась із нашими колегами. Я вважаю, що обов’язком НААКУ було забезпечити арбітражним керуючим гідний рівень захисту їхніх прав та інтересів, що й було успішно зроблено.

— Як змінилася б ситуація для затриманих, якби не допомога НААКУ?

— По-перше, хочу зазначити, що поняття «допомога НААКУ» не має ототожнюватися лише з позицією її керівних органів. Адже асоціація — це всі арбітражні керуючі України. Це — цілий пласт професійної спільноти, який об’єднує не лише фахівців з відновлення платоспроможності, а й професійних адвокатів. Це позначилося на реакції спільноти на перші повідомлення про затримання.

По-друге, з упевненістю можу сказати, що це був яскравий приклад самоорганізованості та мобілізації професійної спільноти задля захисту її представників. Для всієї структури органів НААКУ ці події стали поштовхом для напрацювання ефективного механізму захисту кожного арбітражного керуючого незалежно від місцезнаходження та рівня висвітлення ситуації в медіапросторі. Також я вважаю, що НААКУ надало належну підтримку та допомогу всім, хто цього потребував.

— Як на затримання відреагували міжнародні організації? Чи зверталися до вас представники проекту ЄС «Право—Justise», які займають доволі активну позицію, зокрема, і з питань банкрутства?

— З приводу реакції будь-яких організацій на події скажу, що варто звертатися до них особисто. Проект ЄС «Право-Justise», наскільки мені відомо, має на меті допомагати у реформуванні та вдосконаленні різних структурних елементів правничої системи України. Тому вони прекрасно розуміють, що будь-які звернення без установлення фактів та обставин справи компетентними органами є передчасними.

«Думка про те, що арбітражний керуючий — це корупціонер, формувалась роками»

— Проте від представників міжнародних організацій періодично лунають заяви щодо необхідності підвищення відповідальності. Мовляв, якщо винні дії одного «арбітражника» будуть коштувати щорічного подорожчання страховки, то це призведе до запуску «внутрішньої інквізиції», яка буде опікуватися тим, аби порушень було якомога менше. Як ви оцінюєте якість професійної спільноти? Чи потрібне очищення лав?

— НААКУ об’єднує професійних арбітражних керуючих, тому якість такої спільноти не може бути низькою. Щодо очищення лав зазначу: асоціація створювалась як орган, який буде консолідувати та об’єднувати арбітражних керуючих, збирати та аналізувати всі запити та пропозиції спільноти задля напрацювання зрозумілих і чітких правил та принципів, які ця спільнота прийме.

 На мою думку, очищення може полягати виключно у створенні перешкод з боку НААКУ для діяльності недобросовісних колег, які не поважають статусу та престижу професії. Вважаю, що високого рівня професійної спільноти буде досягнуто, коли кожний арбітражний керуючий буде відчувати відповідальність за свій авторитет та репутацію.

— З огляду на гучні заяви у пресі щодо величезної корупції серед арбітражних керуючих існують побоювання стосовно наявності кругової поруки у професійному середовищі. Як ви плануєте цьому протистояти?

— Нині я ставлю собі за мету змінити громадську думку про те, що арбітражний керуючий — це корупціонер. На жаль, така думка формувалася роками і, на моє переконання, ґрунтувалася лише на тому, що її ніхто не намагався спростувати. До утворення НААКУ не існувало згуртованої професійної спільноти, яка мала би на меті захист своїх представників, підвищення рівня поваги до професії та її престижу. Нині це вже статутні завдання асоціації.

Дивімося на ситуацію об’єктивно. Зараз ми не говоримо про обвинувальні вироки щодо арбітражних керуючих, які свідчили б про винуватість того чи іншого представника професії. Ви правильно зазначили про наявність гучних заяв, які дуже часто обумовлені лише чиєюсь суб’єктивною думкою або, ще гірше, припущеннями.

На жаль, дуже часто стикаємось із тим, що арбітражного керуючого розцінюють як грабіжника, який приходить на підприємство лише для того, щоб остаточно зруйнувати те, що вже і так перебуває в процесі руйнації. При проведенні кожного круглого столу, семінару, форуму, конференції тощо, у кожному інтерв’ю я наголошую, що арбітражний керуючий — це професіонал, що виконує складну роботу, яка потребує високого рівня кваліфікації, відповідальності, постійної та кропіткої праці.

Нині, коли професійна спільнота об’єдналась, наш голос чують і ми можемо відкрито говорити суспільству, пресі про нашу професію, про її складнощі та про те, як ми кожного дня їх долаємо, про наші успіхи та досягнення. Таким чином, думка про арбітражних керуючих, у тому числі і думка преси, буде поступово змінюватись. І ми дедалі рідше стикатимемось із тими гучними заявами.

Як я зазначав, НААКУ під моїм керівництвом матиме нульову толерантність до корупції та не покриватиме колег, які будуть ставити під сумнів почесне звання «арбітражний керуючий».

«Процес реформування сфери банкрутства все ще триває»

— Які невідкладні зміни до чинного законодавства потрібні?

— Законодавство у сфері банкрутства потребує достатньо змін, і говорити про їх невідкладність досить важко. Серед найнагальніших питань, що обговорюються в професійній спільноті, можна виділити топ-3.

Передусім це питання незалежності арбітражного керуючого. Чинна ст.13 Кодексу з процедур банкрутства не дає жодного розуміння, що є незалежністю арбітражного керуючого і як цей принцип може бути реалізовано. При цьому ч.1 ст.10 КзПБ взагалі прирівнює арбітражного керуючого до службової особи підприємства-боржника. Про яку  незалежність тут іде мова?

Другим не менш болючим питанням є винагорода арбітражному керуючому. Чіткий механізм отримання ним винагороди так і не врегульовано кодексом (ст.30 КзПБ), не кажучи вже про механізм відшкодування витрат, понесених ним під час виконання обов’язків.

Третім питанням, яке турбує не лише мене як голову НААКУ, є розширення повноважень асоціації як організації, що захищає та представляє інтереси професійної спільноти. Є необхідність у тому, щоб професійну спільноту повідомляли, наприклад, про проведення слідчих дій щодо арбітражного керуючого для забезпечення останньому належного захисту.

Перелічити все в межах відповіді на одне запитання неможливо. Але НААКУ щодня виявляє, аналізує та опрацьовує складні питання, зокрема на засіданнях робочої групи при Міністерстві юстиції з питань удосконалення законодавства у сфері банкрутства.

— Чи не вважаєте, що нині в суспільстві існує мода на самоврядні організації?

— Можу із впевненістю сказати, що НААКУ для арбітражних керуючих – це необхідність, а не спроба відповідати моді. Асоціація дійсно об’єднала арбітражних керуючих, стала наступним кроком у розвитку професії та її гучномовцем.

— Із якими проблемами найчастіше стикаються арбітражні керуючі? Як плануєте це вирішувати?

— Щодня ми стикаємось із великою кількістю складних питань, які потребують вирішення різними шляхами. Так, багато проблем можна розв’язати лише шляхом внесення змін до КзПБ. Про деякі з них я сказав, але їх набагато більше.

З приводу окремих з них вже існують законопроекти, інші лише обговорюються. Я є членом робочої групи при Мін’юсті з питань удосконалення законодавства у сфері банкрутства, яка аналізує чинні норми, виявляє їхні недоліки та розробляє необхідні зміни, які потім можуть стати основою відповідного законопроекту.

Слід розуміти, що процес реформування сфери банкрутства все ще триває. Мине певний час, перш ніж ми отримаємо чітку та злагоджену систему. Крім того, певні недоліки ми бачили відразу, ще при набранні чинності КзПБ, і почали відповідно на них реагувати, інші ж проблеми виявляються вже на практиці.

Тому ми маємо постійний процес: виявлення проблеми; її аналіз та обговорення; пошук шляхів її вирішення; практичне застосування розроблених механізмів. У цьому процесі ми вже маємо багато досягнень і не збираємося зупинятись. Адже НААКУ — це об’єднання професіоналів, які не зупиняються перед складнощами.

«Досягти порозуміння ми можемо шляхом налагодження комунікації на рівних умовах»

— Чи планує НААКУ проводити семінари для силових органів з метою досягнення порозуміння?

— Я більше схиляюся до необхідності проведення заходів у форматі круглого столу. Такий захід дав би можливість обговорити спірні для обох сторін питання, дійти певного консенсусу. Я впевнений, що обидві сторони можуть оцінювати одну й ту саму ситуацію абсолютно по-різному, тому нам більше потрібен діалог, ніж навчальні семінари.

Практика проведення заходів у форматі круглого столу або форуму вже продемонструвала можливість отримання відповідей на складні питання.

Саме тому я схильний до того, що досягти порозуміння ми можемо шляхом налагодження комунікації на рівних умовах для всіх учасників, а не внаслідок проведення певних навчальних заходів.

— Поділіться планами стосовно розвитку НААКУ на найближче майбутнє.

— Ми ставимо перед собою доволі багато завдань. Сьогодні існує багато викликів та проблем, які необхідно вирішувати. Передусім це розробка проектів щодо вдосконалення законодавства у сфері банкрутства. Для цього необхідно бути у постійному контакті із представниками органів державної влади та посадовими особами на найвищому рівні. Тож попереду багато робочих зустрічей із представниками Верховної Ради, Міністерства юстиції та його територіальних управлінь.

Наступним величезним масивом роботи є розробка методичних (навчальних) матеріалів для майбутніх фахівців та поповнення бібліотеки арбітражного керуючого. Підвищення професійного рівня всієї спільноти неможливе без організації та проведення форумів, конференцій, семінарів, круглих столів, тренінгів, інших заходів з питань діяльності асоціації, в тому числі із залученням міжнародних експертів.

Також ми впроваджуємо постійне інформування членів НААКУ щодо її діяльності та актуальних питань законодавства у сфері банкрутства (неплатоспроможності). Адже диджиталізація роботи арбітражного керуючого вкрай важлива. Так само як і можливість оперативного висвітлення важливої інформації.

До речі, саме це ми побачили під час арештів арбітражних керуючих. Поширення інформації дало змогу захистити інтереси наших колег та об’єднало спільноту. Проте одне із найголовніших завдань, яке ми перед собою ставимо, – це створення науково-консультативної ради та комітету із захисту арбітражних керуючих. Ефективність діяльності арбітражного керуючого досягається наявністю якісного законодавства з одного боку та неперешкоджанням його діяльності — з іншого.

Створення НААКУ — це величезний крок уперед, тож я як її голова планую перетворити асоціацію на впливову інституцію, яка матиме вагу в суспільстві, повагу в професійній спільноті та живитиме законодавство виваженими та якісними ідеями. Адже все це в сукупності підвищить місце України у світових рейтингах, а професія арбітражного керуючого отримає таку ж пошану, як і в розвинених європейських державах.

За матеріалами: Закон і бізнес

https://zib.com.ua/ua/143128-pravoohoronni_organi_ignoruyut_osoblivosti_statusu_arbitrazh.html?fbclid=IwAR2Jerw98CUYIQAcIcH76sbKlnOUytget-oUk6aNTEGaoiwtmXHfilkXJ-Q

Коментарі
Додати коментар