Банкрутство «не Айс»

На початку червня на сайті «Банкрутство та Ліквідація» була опублікована стаття «БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ ТА УПЕРЕДЖЕНІСТЬ: ЯК ДЕРЖАВА ВТРАЧАЄ КОШТИ ТА ІНВЕСТИЦІЇ ЧЕРЕЗ СУДИ ТА ПРАВООХОРОНЦІВ», після виходу якої редакцію звинуватили в необ’єктивності попри дисклеймер про те, що редакція проведе розслідування для підготовки власного матеріалу.

Ми запропонували сторонам справи надати коментарі, але відповідей не отримали. Однак, ми не зупинилися і продовжили вивчати відкриті джерела інформації, щоб зрозуміти, що ж не так із банкрутством надсучасного холодильного комплексу ТОВ «АЙС-Термінал».

Читачам для занурення в тему пропонуємо прочитати судові рішення у справі 911/1902/17. Ми ж спробуємо лише підсвітити найбільш цікаві судові акти з поміж понад 370 у цій справі. Висновки також залишаємо на ваш розсуд.

Якщо у сторін або інших безпосередніх учасників провадження виникне бажання прокоментувати ситуацію уже після виходу цього матеріалу, ми пропонуємо зробити це у вигляді власного коментаря.

Тож, чому ситуація, м’яко кажучи, «не айс»

За 6 років до того…

Рішення Господарського суду Київської області, а саме в його територіальній підсудності знаходиться справа про банкрутство ТОВ «АЙС-Термінал», було дуже швидким. Заява, два засідання, і 12 липня 2017 року суд своєю постановою визнає ТОВ «АЙС-термінал» банкрутом та починає його ліквідацію. Спору не було, адже із заявою про банкрутство звернувся сам боржник, власники якого ухвалили рішення про ліквідацію ТОВ, однак наявних активів для погашення вимог кредиторів не вистачало.

А кредиторами у справі виступили АТ «Державний експортно-імпортний банк України» з грошовими вимогами на суму в понад мільярд гривень, та зареєстрована за законодавством Белізу «Флагман Юнайтед ЛТД» з майновими вимогами на чверть мільярда.

Тож, подаючи заяву про банкрутство у 2017 році, боржник посилався на статтю 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Ця стаття застосовувалася у випадку, якщо вартості майна боржника — юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів. За результатами розгляду такої заяви суд безальтернативно був повинен:

визнати боржника, який ліквідується, банкрутом,

відкрити ліквідаційну процедуру,

призначити ліквідатора.

У цьому випадку обов’язки ліквідатора могли бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Що суд і зробив.

Трохи про боржника з відкритих джерел

У цьому місці доречно зробити ремарку, що директором ТОВ «АЙС-Термінал» і досі у державних реєстрах значиться вказана людина, яка є засновником і єдиним кінцевим бенефіціаром Айс Термінал Лімітед (Кіпр), яка офіційно є засновником ТОВ «АЙС-Термінал».

Ця ж особа вказана бенефіціаром та/або засновником ще чотирьох українських ТОВ, які містять слово «Флагман» у назві.

Нагадаємо одним із двох кредиторів банкрута є «Флагман Юнайтед ЛТД» (Беліз).

Звісно існує величезна ймовірність, що це збіг.

Але от що не збіг, так це те, що до подання заяви про банкрутство ТОВ «АЙС Термінал» відбулося банкрутство ТОВ «Міжнародна група морепродуктів». За договором кредиту від 28 липня 2010 року саме ТОВ «Міжнародна група морепродуктів» зобов’язувалася повернути Укрексімбанку надані кошти, а поручителем виконання цього зобов’язання виступили ТОВ «Сіафуд Груп», ТОВ «Айс-Термінал» та ТОВ «Айс-Логістик». На забезпечення такого виконання ТОВ «АЙС-Термінал» передав банкові у заставу, зокрема:

— комплекс зі зберігання та перероблення продуктів харчування (Київська область, смт. Велика Димерка, вул. Броварська, 152 загальною площею 19,86 тис. м кв. складів та 4,3 тис. м кв. адмінприміщень);

— виробниче обладнання та рухоме майно (транспортні засоби);

— нерухоме майно (земельні ділянки та адмінприміщення).

У 2019 році поліція розслідувала кримінальне провадження №12019100010004537. У ньому було встановлено, що «посадовими особами ТОВ «Міжнародна група морепродуктів» було організовано протиправний механізм присвоєння кредитних коштів, отриманих в ПАТ «Укрексімбанк», з виведенням заставного майна з-під застави державної банківської установи».

Кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Міжнародна група морепродуктів» був директор та  єдиний бенефіціар ТОВ «АЙС-Термінал».

Провальна спроба швидко закінчити процедуру ліквідації банкрута. 

Але повернімося до справи про банкрутство.

Згідно з постановою Господарського суду Київської області від 12 липня 2017 року ТОВ  «АЙС-Термінал» визнано банкрутом. Ліквідатором призначено особу, який був ліквідатором підприємства, найнятим власниками. Суд вважав, що оскільки ця особа вже проводила інвентаризацію, готувала попередній ліквідаційний баланс, то цілком логічно залишити справу «в одних руках». Це мало б пришвидшити завершення процедури припинення ТОВ шляхом банкрутства.

Суд, зокрема, врахував:

значний обсяг виконаної ліквідатором боржника, під час здійснення своїх повноважень, роботи,

факт, що ця особа не є засновником боржника та не виконувала повноваження його керівника.

Крім того, суд зазначив, що на відміну від арбітражного керуючого з Рівного, котрий подав клопотання про залучення його до справи, ліквідатор боржника проживає в м. Києві, в той час, як боржник зареєстрований в Київській області. Це нібито мінімізує фактичні витрати та сприятиме якісній та ефективній роботі арбітражного керуючого (ліквідатора), зокрема забезпечить економію часу та оперативне реагування по всіх напрямках та обов'язках, визначених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Це було влітку 2017 року. Сьогодні вересень 2023 року. Справа не закінчилася, ТОВ не ліквідоване, хоч і перебуває у процедурі припинення. Більш того, продовжує працювати і приносити комусь якісь доходи.

Нині вступна частина ухвали про призначення до розгляду чергового позову у рамках справи про банкрутство займає приблизно на 3 сторінки А4 зі стислим викладом основних подій справи.

Станом на момент написання матеріалу в Єдиному державному реєстрі судових рішень у справі № 911/1902/17 налічувалося 373 судових рішення, і це тільки з питань, що стосуються банкрутства. Є ще низка дотичних справ, зокрема кримінальних чи інших, рішення у яких так чи інакше впливають на основне провадження у справі про банкрутство.

Останні ухвали господарських судів стосуються питання заміни кредитора Флагман Юнийтед ЛТД на ТОВ «Гроувей». Так, ухвалою від 6 вересня 2023 року Північний апеляційний господарський суд витребував справу про банкрутство для вирішення питання про поновлення за клопотанням ТОВ “Гроувей” строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 21 серпня 2023 року. При тому, що на 20 вересня 2023 року вже призначене засідання суду першої інстанції з розгляду питання щодо заміни кредитора за заявою ТОВ «Гроувей» по суті. Тож виникає логічне питання: яка істинна мета учасників та процесуальних баталій?

Чи пов’язані ці затягування з тим, що хтось, хто заблокував проведення аукціону з продажу майна банкрута, хоче зберегти суму гарантованого внеску?

Ми не маємо відповіді на це питання, але хочемо поставити його публічно.

Принагідно нагадаємо, що травневий аукціон з продажу майна банкрута міг бути дуже вдалим, якби не виявився «фейковим». За стартової ціни в 159 млн грн, «переможець» запропонував понад 450. Але не сплатив їх. Тож аукціон визнано таким що не відбувся, а гроші гарантованого внеску постійно блокуються ніби як заарештовані у рамках кримінального провадження.

Коли відбудеться наступний аукціон (якщо майно ще буде вцілілим у воюючій державі) та якою буде ціна лоту — питання абстрактні. Але пауза між першими двома аукціонами тривала майже 4 роки.

Увесь цей час відбуваються суди. Зокрема щодо особи ліквідатора.

Арбітражні керуючі світом

Питання про ліквідатора у цій справі, мабуть, було чи не єдиним спірним, яке існувало на момент визнання боржника банкрутом. Воно й залишається таким.

Нагадаємо, що постановою від 12 липня 2017 року суд залишив у якості ліквідатора особу, яка була призначена ліквідатором власником. Суд вважав, що сприятиме пришвидшенню вирішення питань, зекономить час та гроші на поїздки. Інший претендент на цю роль, якого «запропонувала» система «Діловодство спеціалізованого суду» проживав у Рівному. Зрештою, дійсно Закон дозволяв суду залишити ліквідатором особу, яку найняв боржник, незалежно від наявності у такої особи статусу арбітражного керуючого.

Проте цього ліквідатора згодом було відсторонено. У справі взагалі змінилося близько п’яти ліквідаторів уже з-поміж арбітражних керуючих. У деяких випадках відповідні рішення оскаржувалися.

Кожному професіоналу прикро, коли від його послуг відмовляються. Але арбітражний керуючий — це незалежна професійна діяльність, а не трудові взаємини. Тому захистити право на ліквідацію об’єкта не можна. Якщо арбітражному керуючому не виплачують винагороду, або не приймають звіти, щоб не виплачувати винагороду, — оскаржувати такі дії та вимагати від суду прийняти звіти — нормальна практика і єдиний спосіб захисту права на винагороду. Однак не поновитися в статусі ліквідатора у справі.

Власне питання призначення арбітражних керуючих залишається чи не найбільш дискусійним загалом у справах про банкрутство. Особливого поширення дискусія набула в момент підготовки, прийняття, введення в дію та коригування Кодексу України з процедур банкрутства. Чинні сьогодні норми дають право кредиторам номінувати арбітражного керуючого. Це, на думку одних, дає гарантію, що арбітражний керуючий буде діяти в інтересах кредиторів, перебуватиме з ними у комунікації, а вони, своєю чергою, будуть більш рішуче авансувати його витрати та затверджувати звіти. Але зберігаються є ризики, що така особа буде лояльною саме до ініціюючого кредитора. І взагалі про безсторонність такої особи не йтиметься. Проте ця дискусія триває.

У будь-якому випадку зараз за приписами КУзПБ, кредитори можуть пропонувати призначити арбітражного керуючого і так само як вимагати відсторонити його без наявності підстав. Все що арбітражний керуючий може зробити після цього: передати справи, надати звіт і вимагати розрахунку.

У цій же справі дискусії щодо ліквідатора вилилися у сотню додаткових ухвал. І питання призначення арбітражних керуючих дискутувалося дуже широко.

Наприклад, ухвалою Господарського суду Київської області від 17 липня 2019 року, було відсторонено від здійснення обов’язків ліквідатора особу, яка їх здійснювала від моменту ухвалення рішення про ліквідацію ТОВ «АЙС — Термінал». Відповідно цією ухвалою суд призначив нового ліквідатора уже з-поміж арбітражних керуючих, які подали заяви на участь у справі. Таких заяв було шість. Один з арбітражних керуючих, на що звернув увагу суд, навіть орендував офіс у Києві. Адже свого часу саме реєстрація особи зіграла роль при виборі ліквідатора.

Через два роки суд в ухвалі вказав: «Судом надана оцінка тому факту, що арбітражним керуючим [...]  з міста Дніпро офіс в місті Києві орендовано датою заяви про згоду на призначення ліквідатором (участь у справі) 11.07.2019. Сам такий факт не мав би значення, тому, що територіальна приналежність арбітражного керуючого та наявність/відсутність в нього офісу в м. Києві не є вирішальним для призначення ліквідатора у справі. Одначе збіг дати заяви про згоду на участь у справі, подану до суду, що знаходиться в місті Київ та дати оренди офісу в місті Київ створює враження штучності та підлаштування можливостей арбітражного керуючого під обставини конкретної справи, а не його регулярної діяльності арбітражного керуючого в цілому».

Апеляційний суд, своєю чергою, цю ухвалу скасував, зазначивши про помилковість оцінки факту суборенди приміщення арбітражним керуючим, як такої, що заснована на припущеннях. Апеляційний суд спирався вже на кваліфікацію арбітражного керуючого (160 справ про банкрутство проти 14), та вказав на те, що особа, яка була призначена ліквідатором судом першої інстанції, дізналася про майбутню заміну ліквідатора від одного з кредиторів, що може ставити під сумнів його неупередженість.

Зрештою, постановою від 12 вересня 2019 року Північний апеляційний господарський суд призначив нового ліквідатора. А 11 грудня 2019 року ухвалою суду першої інстанції цього ліквідатора було відсторонено на вимогу кредиторів. Зважаючи на склад конкурсних кредиторів, звісно, що фактично за рішенням одного кредитора, який має більшість голосів.

Господарський суд Київської області своєю чергою посилався на положення ч.4 статті 28 Кодексу, за якими комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності підстав.

Щоправда, з цим аргументом не погодився апеляційний суд. У постанові від 11 березня 2020 року, якою було відмовлено в заявлені клопотання банку про відсторонення ліквідатора, Північний апеляційний суд вказав, що наявність у кредиторів можливості клопотати про відсторонення ліквідатора без пояснення підстав, не зобов’язує суд погоджуватися з таким клопотанням, якщо немає достатнього обґрунтування причин відсторонення.

Зрештою, ухвалою Господарського суду київської області від 11 лютого 2023 року арбітражний керуючий знову відсторонений від виконання обов’язків ліквідатора ТОВ «Айс Термінал» уже з наведенням аргументів щодо неналежного виконання обов’язків, і це рішення оскаржене та очікує свого перегляду уже найближчим часом.

Звісно, що за цей час, на періоди відсторонення ліквідатора призначалися інші ліквідатори — арбітражні керуючі. Справа і документація передавалися між ними. Це не допомагає завершенню справи про банкрутство.

Очевидно, що питання вибору арбітражного керуючого, його відсторонення та оскарження треба знімати на рівні закону. Тоді учасники — кредитори та арбітражний керуючий, які за ідеєю Кодексу мали б співпрацювати, — зосередилися б на справі, а не на процесуальних баталіях між собою. І це питання не варто відкладати на «післяперемоги». Хоча воно й не є найбільш гострим. Але економіка має працювати. А для цього справи про ліквідацію ТОВ шляхом банкрутства мають вирішуватися якось швидше, ніж протягом 6 років. Спору, нагадаю, немає. Є лише питання ефективно реалізувати наявне у боржника майно, щоб хоч частково погасити вимоги кредиторів.

Один аукціон на 2—4 роки

Повернімося до питання з аукціонами.

У 2017 році ТОВ «Айс Термінал» визнали банкрутом. У 2019 році — нарешті було завершено інвентаризацію і з’явилася можливість провести аукціон. Його було оголошено 8 травня 2019 року зі строком подачі документів до 13 травня 2019 року у період з 12 до 16 години у робочі дні.

8 травня у 2019 році припало на середу. 9 травня тоді було і все ще залишається офіційним вихідним. 10 травня, традиційно було «перенесено», щоб не розривати довгі травневі вихідні. А першим робочим днем після них був понеділок 13 травня — останній день подачі заявки.

Суд встановив, що на подачу документів було 4 робочі дні. Але, треба зважити що це навіть не у повноцінний робочий тиждень.

Звісно, що подати заявки змогли не всі. Деякі заявки були відхилені організатором аукціону, які за правилами 2019 року проводилися не через систему електронних торгів. А ті хто подався на аукціон і був допущений — як виявилося, не змогли заплатити навіть стартової суми.

Нагадаємо, йдеться про величезний комплекс у Броварському районі Київської області з найсучаснішим обладнанням, холодильними камерами і взагалі підприємство-рекордсмен з Книги рекордів України, яким пишається у своєму портфоліо забудовник, вказуючи, що ним було побудовано логістичний центр морепродуктів «Айс-термінал», який увійшов до Книги Рекордів України в категорії «Бізнес і технології» як найбільший і найсучасніший холодильно–логістичний комплекс України.

Його майно було виставлене на аукціон 6 червня 2019 року трьома лотами:

№ 1 — нерухоме майно в іпотеці Укрексімбанку з початковою вартістю 134,3 млн грн;

№ 2 — рухоме майно в заставі банку — 38,9 млн грн;

№ 3 — рухоме майно та дебіторська заборгованість вільні від обтяжень — 7,6 млн грн.

За підсумками торгів на пониження, переможцями були визнані ТзОВ «Меган альянс» (лот 1 та лот 2) з кінцевою вартістю 24,2 млн грн (18% від початкової вартості) за лот № 1 та 3,5 млн грн (9%) за лот № 2, та ТзОВ «Тайнер Юніон», яке придбало лот № 3 за 0,5 (7%) млн грн. У обох переможців один і той самий засновник, директор та кінцевий бенефіціар.

Ще раз, при визнаних боргах на 1,3 млрд грн, при потенційних можливих 180 млн грн, унікальний комплекс-рекордсмен із земельною ділянкою під Києвом, обладнанням та устаткуванням було продано за 28 млн грн (15% від потенційної вартості та 2% від суми боргу).

А все тому, що аукціон йшов на пониження. Так, це дозволялося за статтею 66 Закону про банкрутство. За її приписами зниження ціни до будь-якого мінімуму є допустимо у випадках проведення другого повторного аукціону. За його правилами ліцитатор міг знижувати початкову вартість на крок аукціону доти, доки не виявиться охочих укласти договір.

Попри абсурдність ціни, вона не була предметом судового спору, але без реальної конкуренції ця дискусія позбавлена сенсу. Створення умов, за яких лише дуже обмежена кількість юридичних осіб змогли зібрати повний пакет документів та подати заявку на участь. Але доводити те, що 4 дні в період «маївки» занадто стислий строк, щоб бути виправданим та законним, довелося понад три роки. Зрештою постановою Верховного Суду від 6 жовтня 2022 року результати аукціону остаточно були визнані незаконними і скасовані.

Суд наголосив, що визначений в оголошенні про проведення аукціону строк подачі заявок на участь в аукціоні насамперед забезпечує можливості залучення до участі в аукціоні якомога широкого кола потенційних покупців, що має наслідком гарантування існування реальної конкуренції між учасниками аукціону, яка дозволяє реалізувати майно за максимальною ціною. Встановлений організатором аукціону в оголошенні строк у 4 (чотири) робочих дні, як уже зазначалося, реалізації такої можливості не сприяє.

Іншим порушенням стало те, що адреса аукціону була зазначена за місцем розташування об'єкта продажу, а це значна кількість окремих приміщень, загальною площею 24 417,2 кв. м. За таких умов оголошення про проведення аукціону повинно було містити повну адресу про місце проведення аукціону, щоби в потенційних учасників аукціону та інших зацікавлених осіб не виникало перепон у знаходженні місця проведення аукціону.

Після цього рішення Верховного Суду і низки спорів щодо ліквідатора — арбітражного керуючого на травень 2023 року справа дійшла до організації нового аукціону. Тепер його проводили уже за правилами Кодексу, в електронній системі ДП «Прозорро.Продажі»”, і, здавалося, всі маніпулятивні питання можна було зняти.

Але аукціон, як ми зазначали вище, вважається таким, що не відбувся. Його фактично зірвав покупець, який запропонував найвищу ціну — просто не сплативши заявлену вартість. А вона втричі перевищувала стартову. Тепер за правилами Кодексу, потрібно було провести новий (той самий перший) аукціон. А якщо повторний аукціон не відбудеться — є шанс на останній, другий повторний, на якому зниження ціни може бути фактично до знецінення лоту. (Відповідна норма зберігається у положеннях статті 80 КУзПБ). І це буде залежати від того, хто продаватиме майно. А отже — особи ліквідатора.

Ремарки замість висновків

Дуже дивно, погодьтеся, що при гарантійному внеску в 10% від стартової ціни, а не суми заявки, можна запропонувати будь-яку космічну суму, яку ніхто не планує сплачувати й наявність якої немає обов’язку  демонструвати, «виграти аукціон» і заблокувати можливість залучення дійсно зацікавленого у майні інвестора.

Це питання варто залишити законодавцям. Наприклад, після цієї історії Укрексімбанк публічно запропонував дозволити другому чи наступному за списком відповідно до запропонованих цін учаснику «замінити» переможця. Це зменшить потребу в проведенні повторних або других повторних аукціонів.

Або хоча б дискваліфікувати з повторної участі юридичних осіб, які зірвали таким чином аукціон, а також пов’язаних з ними юридичних осіб чи таких, що мають спільного засновника та/чи кінцевого бенефіціара.

Цій справі це мало чим допоможе, але може стати у нагоді на майбутнє.

Звісно, якщо держава зацікавлена у тому, щоб зробити дійсно ефективні процедури відновлення економіки (а справи з банкрутства у післявоєнний період стануть дуже популярними щойно будуть зняті всі тимчасові обмеження).

Навіщо такий Кодекс і така процедура банкрутства, де суддя просто завалений однією справою, тяганина триває вже понад 5, відбулося повне знецінення вартості майна, але водночас підприємство яке хотіли ліквідувати через нерентабельність,  працює та приносить щонайменше операційний дохід (навіть заборону списання коштів з рахунків суд зняв у серпні), але не самому підприємству, яке з них могло б віддавати борги, не кредитору, який вже фактично втратив мільярд, але навіть списати борг як безнадійний немає підстави, і не державі, яка недоотримує прибутки ні у вигляді зростання ВВП, ні у вигляді сплачених податків.

Офіційний коментар по темі від Анатолія Лола, заступника директора Департаменту реструктуризації та стягнення АТ «Укрексімбанк»:

На практиці процедури банкрутства в Україні за участю кредиторів — банківських установ розпочинаються та супроводжуються передачею активів банкрута та переведенням операційної діяльності на іншу пов’язану з боржником компанію.  При цьому, це відбувається без згоди кредитора-іпотекодержателя (щодо майна, яке є предметом забезпечення) та без сплати кредиторам жодних платежів у погашення боргів за таке використання активів. Після передачі в користування інших активів боржник, за участю арбітражного керуючого,  стає зацікавленим у максимальному затягуванні процедури банкрутства, використовуючи отримані від майна банкрута ресурси на судову тяганину (оскарження вимог Банку, створення інших штучних перешкод у розгляді справи тощо). Водночас щодо боржника діє мораторій, який не дозволяє кредиторам перейти до стягнення боргів в інший спосіб; також мораторій зумовлює неможливість нарахування будь-яких штрафних санкцій та процентів за кредитом (заборонено нараховувати в т.ч., % згідно зі ст. 625 ЦК) та за іншими зобов’язанням.

На жаль, не є виключенням банкрутство ТОВ «Айс Термінал». Більше того, саме через такі дії було відсторонено від виконання обов’язків ліквідатора арбітражного керуючого Ткаченко Д. Для розуміння за висновками експертів вартість оренди заставного майна ТОВ «Айс Термінал» складає понад 6 мільйонів гривень на місяць. На сьогодні Банк розглядає питання стягнення збитків з ліквідатора, який передав «безкоштовно» майно для виробництва іншій особі.

Власне, саме це, ми вважаємо основною більшості зловживань в процедурі банкрутства ТОВ «Айс Термінал».

Крім того, саме це було причиною спроб зірвати аукціони в цій справі за допомогою сумнівних ухвал та протизаконних арештів

1. Господарський суд Запорізької області. Відкрити провадження і цією ж ухвалою (п.5) витребувати майно у банкрута, справа про банкрутство якого розглядається іншим судом. https://reyestr.court.gov.ua/Review/111336982

2. Господарський суд Запорізької області. Заборонити ліквідатору бути замовником аукціону (тобто, ухвалою суду скасувати прямі норми кодексу, наприклад, ч.4 ст.68 КУПБ.). https://reyestr.court.gov.ua/Review/111336988

3. Господарський суд Запорізької області. Накласти арешт на майно банкрута, справа про банкрутство якого розглядається іншим судом (ч.1 ст. 59 КУПБ накладення арештів на майно банкрута не допускається, але ж коли потрібно. https://reyestr.court.gov.ua/Review/111336999

4. Білгород-Дністровський районний суд Одеської області  (при цьому за ч.1 ст. 59 КУПБ накладення арештів на майно банкрута не допускається.) https://reyestr.court.gov.ua/Review/110531153

5. Арцизький районний суд Одеської області (ч.1 ст.59 КУПБ і те ж саме питання) https://reyestr.court.gov.ua/Review/109529969/

Водночас АТ «Укрексімбанк» завдяки наполегливості, проактивності та якості супроводження цієї справи вдалось відстояти свої права, отримавши майже 350 млн. грн. в погашення проблемної заборгованості.