Верховний Суд: У ліквідаційній процедурі в банкрута не виникає додаткових поточних зобов’язань зі сплати податків

Про це повідомляє інформаційний портал Банкрутство & Ліквідація із посиланням на прес-службу ВСУ.

Верховний Суд погодився із висновками господарських судів попередніх інстанцій про безпідставність вимог ОДПІ, які ґрунтуються на наявності зобов'язань банкрута, що виникли на підставі звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, поданих ліквідатором самостійно, з огляду на таке.

У частині першій статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка визначає наслідки визнання боржника банкрутом, зокрема, визначено, що господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, зазначеними нормами Закону законодавець чітко встановив, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Також згідно з положеннями зазначеної норми у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

У ліквідаційній процедурі нові зобов’язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами цього Закону. Такими випадками є зобов’язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури (частина перша статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Як встановили господарські суди, спірні, у цьому випадку, вимоги ґрунтуються на наявності зобов'язань банкрута, що виникли на підставі звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів.

Аргументи скаржника про те, що спірні грошові вимоги виникли на підставі звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, поданих ліквідатором самостійно, спростовуються тим, що згідно з вимогами частини другої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, кошти на оплату праці не перераховуються, виплата заробітної плати припиняється, а фонд оплати праці саме з метою оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування, отже, у ліквідаційній процедурі у банкрута не виникає додаткових поточних зобов'язань зі сплати обов'язкових платежів.

За посиланням можна ознайомитись із постановою Верховного Суду від 12 квітня 2018 у справі № 904/404/15.