До статей

Ольга Білай: Покращення захисту прав кредиторів – це «домашнє завдання» для нашої країни

01 червня, 2021
Журналістські статті
Ольга Білай: Покращення захисту прав кредиторів – це «домашнє завдання» для нашої країни

Заступниця директорки-розпорядниці Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ольга Білай в ексклюзивному інтерв’ю інформаційному порталу «Банкрутство & Ліквідація» розповіла про результати роботи Фонду, перспективи збільшення суми гарантійного внеску, нове рішення – здавати в оренду приміщення банків-банкрутів через аукціони на Прозорро.Продажі, а також бажані зміни у законодавчому полі в царині гарантування вкладів фізичних осіб.

В цьому році ви планували закінчити ліквідацію практично всіх банків. Ці плани не змінились?

Ми вже продали більше 90% активів банків, що були передані в управління Фонду, 51 банк вилучили взагалі з реєстру, і в активній стадії продажу знаходиться 3 банки, що потрапили в Фонд під час кризи 2014-2017 років. Залишились непроданими активи, які під забороною, наприклад, заблоковані судами.

Є ще декілька цікавих активів, які залишились в банках в активній стадії. Це, насамперед, нерухомість у Києві.

Також є 2 наших «новачки» – це «Аркада» і «Місто банк». Ми дуже швидко почали продаж їхніх активів порівняно з попередніми банками, оскільки у нас уже є майданчик, уже відпрацьовані всі процедури.

Найкращий показник – по «Місто Банку». Він пішов у ліквідацію у лютому, а перші лоти ми почали виставляти вже на початку квітня. Для порівняння - перші банки, які до нас приходили, починали продавати свої активи десь на третій рік після початку ліквідації. Тоді ми тільки створювали Прозорро.Продажі, торги розпочинались дуже повільно і самі торги були зовсім інші. Щоб вибудувати систему прозорих аукціонів, потрібен був час.

У 2017 році активно запрацювала система Прозорро.Продажі, а у грудні 2017-січні 2018 рр. був запущений голландський аукціон.

Зараз ми можемо всі процедури робити набагато швидше. Це дуже важливо для збереження якості та вартості активів, адже ми не можемо допускати, щоб боржники встигали виводити активи і залишали кредиторів ні з чим.

Цікаві лоти є ще у вас на цьому етапі?

Мабуть, найцікавіші лоти в банках –  це нерухомість у центрі Києва. Це будівля Родовід Банку на Поштовій площі - місце «вічне», непогана площа, гарна інфраструктура. Головний офіс банку ВТБ на Пушкінській, це теж місце визначне для Києва – самий-самий центр. Є ще у нас і права вимоги по деяких боржниках.

Нещодавно відбувся аукціон по Автокразу, ми продали права вимоги.

Ви задоволені результатом?

Ми завжди хочемо якомога більше отримати від продажу, оскільки ці  кошти йдуть на розрахунки з кредиторами банку. 

Перший раз ми виставляли кредити Автокразу у березні 2017 року, і відтоді провели більше 20 торгів! Але усі спроби продати дорожче виявились невдалими.

Це були і англійські аукціони, і голландські, і на Прозорро.Продажі, і залучали іноземного радника. Це ж такий актив, який може зацікавити іноземних інвесторів, - у заставі нерухомість, цехи, виробничий комплекс заводу, що експортує свою продукцію, відомий на ринку. І ми намагались за допомогою міжнародного радника залучити іноземного інвестора, стратегічного, який би розбудовував цей завод і підіймав його.

Але, на жаль, іноземні радники не змогли нам допомогти з залученням інвестора. Вони розіслали всій своїй величезній базі інвесторів інформацію, надавали доступ – десятки потенційних інвесторів цікавились активом, але так і не зробили ставку на торгах на американському майданчику.

Тобто, покупець показав, по суті, реальну ринкову вартість цього активу. Він зараз в занедбаному стані, в банкрутстві, не сплачує за боргами з 2009 р., лише у 2018 році Ощадбанк був перший кредитор, який домігся порушення справи про банкрутство.

На жаль, це відображення загальної картини на ринку проблемних активів, стану захисту прав кредиторів у нас в країні і інвестиційної привабливості країни загалом. І це наше «домашнє завдання», над яким не тільки Фонд має працювати, а вся країна повинна працювати.

Необхідно створити такий захист кредиторів в Україні, щоб інвестори повірили, що, купивши право вимоги, вони зможуть отримати задоволення цього права або заставу у найкоротші терміни, що вони тут не застрягнуть у бюрократичних судових процедурах.

Я так розумію покупцем Автокразу став внутрішній інвестор, не іноземець?

Це українська фінансова компанія. Іноземні інвестори, вочевидь, вирішили, що їм це не так цікаво.

Побоялись?

Думаю, регіональні чи місцеві ризики тут відіграли свою роль. Як потенційним інвесторам прогнозувати терміни стягнення боргів? Вони ж не просто сплачують кошти, для них це інвестиція, і вони розуміють, що, умовно, якщо ще 10 років триватиме банкрутство, то така інвестиція не виправдана. Результат торгів показує, що великого ентузіазму у них така ситуація не викликає.

Яка зараз ситуація по ліквідації банків «Аркада» і «Місто»?

По них ми своє завдання як Фонд гарантування щодо виплат гарантованої суми виконали. В кожному з них приблизно по 300 млн грн в рамках виплати гарантованої суми і в «Аркаді» ми вже виплатили 73%, а в «Місто Банку» - 86%. Це всі 100%, хто на сьогодні звернувся по гарантовані виплати в цих банках.

Ви задоволені такими показниками?

Так, тому що ми швидко спрацювали.

Але це порівняно невеликі банки. Для Фонду з нашими ресурсами це не було стресово. Скоріше, ми ще раз відпрацювали нашу автоматизовану систему виплат, коли вкладник просто приходить в будь-яке відділення банку-агенту, показує паспорт, ідентифікаційний код і в реєстрі його банк-агент знаходить. Система показала, що вона працює швидко, без збоїв і ніяких скарг у нас не було.

Але, якщо говорити про гарантовані виплати, то і сам Фонд неодноразово говорив, що суму виплат необхідно збільшити. На якому етапі ці плани?

І ми, і експертне середовище вже не раз проводили опитування, чи достатньо 200 000 грн для поточних реалій ринку. Дослідження говорять, що є суспільний запит на підвищення.

Тому ми проводимо розрахунки спроможності Фонду на такий крок. Адже одна справа - підвищити, але ж потім, у разі неплатоспроможності банку, ми повинні бути спроможні виконати ці гарантії. Тому ми поставили для себе стратегічну мету 100 000 євро (це рівень гарантування у ЄС і це відповідає Євродирективам), але без прив’язки до якогось конкретного року, вирішили, що будемо робити це поступово. Реально досягнути спочатку 400 000 грн у цьому році, та з 2023 р – 600 000 грн.

Але все залежить від реструктуризації боргів Фонду, які накопичились після банківської кризи, коли було масштабне виведення банків і величезні виплати Фонду. Більш як двом мільйонам вкладників ми виплатили понад 90 млрд грн. Жодна система гарантування в світі не розрахована на покриття такої кількості виплат одночасно. Це ж не було суто економічне падіння, це була сукупність багатьох чинників.

Тому були взяті кошти у НБУ і Міністерства фінансів, 80 млрд грн, але вони  були надані як позика на ринкових умовах. Хоча для Фонду це не є бізнес, це виконання соціальної функції – гарантія повернення грошей вкладникам.

Всі ці роки ми здійснювали погашення позик за рахунок продажу активів банків. Вже погасили повністю весь борг перед Нацбанком, достроково розраховуємось з Мінфіном, і сума погашення уже перевищує 45 мільярдів разом з відсотками.

Але відсотки зростають шаленими темпами – якщо залишок боргу у нас зараз 46,9 млрд грн, то разом з майбутніми процентами це 111 млрд грн. Це величезна сума, враховуючи що активів у банків, які ліквідуються, не залишилось в такій кількості.

З точки зору міжнародної звітності і прогнозування виплат це дуже велике боргове навантаження, і це означає, що ми не можемо підвищити гарантовану суму. Тому ми звернулись до Міністерства фінансів з пропозицією реструктуризувати наш борг – перевести його в умовні зобов’язання.

Ми виконали частину роботи по старих банках-банкрутах, продали їхні активи. Але якщо ми бачимо, що банку була завдана шкода саме діями власників та пов’язаних з ними осіб, закон нас зобов’язує звертатись до цих осіб за відшкодуванням таких збитків. Наприклад, банк видавав кредити без належного забезпечення – на папері значився завод в заставі, а насправді там чисте поле. Люди, які приймали рішення в банку, мають понести відповідальність або за те, що вони свідомо ухвалювали таке рішення, або за те, що не перевірили інформацію, – по суті, це доведення до банкрутства.

Так, ми розуміємо, є різні ситуації, наприклад, коли до банкрутства призвели більш економічні чинники. Але є ситуації, коли збирали кошти з вкладників, а кредитували «своїх» без належного забезпечення і без очікування, що ці кошти будуть колись повернуті. А потім – бувало й таке – видавали кредити на погашення відсотків за першим кредитом, ще і ще, і таким чином створювали піраміду.

А коли банк вже збанкрутував і не міг більше тягнути цю ношу, опинявся у Фонді, виявлялось, що насправді ніхто і не очікував на повернення кредитів. Це шахрайство. І за такі дії ми судимось і вимагаємо відповідальності і компенсації таких збитків.

Ця судова практика зараз формується?

Ми йдемо по ст. 52 Закону Про систему гарантування вкладів, яка говорить про необхідність відшкодування шкоди, завданої банку її пов’язаними особами. Відповідна судова практика наразі тільки формується, у нас подано 64 позови до 774 пов’язаних осіб на понад 97 млрд. грн (це без урахування кримінальних проваджень, яких нами ініційовано більш як на 200 млрд грн за сумою заподіяної шкоди). Це власники, члени наглядової ради, правління, кредитного комітету можуть бути. Але ми не записуємо всіх підряд у відповідачі тільки тому, що людина, наприклад, була членом колегіального органу управління банку. А тільки у тих випадках, коли конкретно цією людиною ухвалювалось рішення, і в цьому рішенні ми бачимо одразу закладені якісь неринкові умови кредитування або інших активних операцій (кредитування без забезпечення, під «сміттєві» цінні папери). Кілька років ми вже активно проводимо роботу за цим напрямом, але оскільки це нова судова практика, це дуже тяжко проходить через суди. Всі чекають орієнтирів від Великої Палати Верховного Суду.

До остаточного рішення уже щось дійшло?

По банку «Укоопспілка» буквально минулого тижня Велика Палата Верховного Суду ухвалила рішення, яке вирішує з добрий десяток виключних правових проблем. Це було довгоочікуване рішення, воно розблоковує інші аналогічні справи, які були зупинені до справи Укоопспілки.

Оскільки активів у нас уже залишилось дуже мало, ми вже ведемо цю роботу з власниками, будемо судитися, створювати практику, компенсувати збитки і ці кошти підуть на розрахунок з міністерством фінансів за боргами Фонду.

Це будуть цільові кошти, вони будуть прописані у законі, і в результаті умови реструктуризації дозволяють Фонду вийти на такий фінансовий стан, у тому числі з точки зору міжнародних стандартів фінансової звітності, що дозволить підвищити гарантовану суму.

Як ви прогнозуєте, до кінця року вдасться це зробити?

Так, з боку Фонду  все для цього готово, тобто законопроект щодо умов реструктуризації розроблений, очікуємо на його голосування у Верховній Раді.

Фонд анонсував вихід оренди у систему Прозорро.Продажі. Коли це планується зробити?

Історично середньозважена частка майна на балансах у банках складає десь 20% від всіх активів. Це нерухомість, земля, основні засоби (меблі, комп’ютери та інше). Якщо взяти, наприклад, «Місто Банк», то у нього близько половини активів – це нерухомість різного роду. Це, наприклад, відділення банку, або промислова нерухомість, яку банк забрав на баланс в якості звернення стягнення по кредитах, які не обслуговувались.

Ми виставляємо майно на продаж, але воно не продається одразу ж на наступний день. Наприклад, той же «Місто» ми виставили у квітні, але ще активи не продались. І за цей час банк несе витрати на підтримання цього майна, на обслуговування, комунальні витрати.

Тому банки часто здають своє майно в оренду. І сума надходжень від оренди за останні 5 років досить велика – майже півмільярда грн. Це кошти, які так само, як і кошти від продажу, передаються кредиторам банку. Тому ми не вважаємо, що цим можна нехтувати.

Ми здаємо в оренду майно з 2017 р., але ми робили це через сайт ФГВФО, там у вільному доступі є весь перелік майна, є контакти відповідальних осіб, яким можна подати заявку. Така система теж забезпечує відкритість, прозорість. Але все розвивається, Прозорро.Продажі почали розкручувати платформу передачі в оренду, багато державних установ уже цим користуються. Інструмент виявився ефективним – знаємо багато випадків, коли об’єкт роками стояв без використання, а в результаті аукціону знайшов орендаря і почав приносити прибуток. Тому ми поставили за мету перейти технологічно на «Прозорро. Продажі».

Але у нас деякий час зайняв технологічний перехід, нам потрібно було підлаштуватися під технологічні умови, які трохи відрізняються від продажів.

Звісно, що більше продається, то менше орендується. Тому у нас суттєво зменшився обсяг надходжень від оренди минулого року. Якщо до того було по 100 млн на рік, то минулого року вже 25 млн грн.

У нас небагато залишилось об’єктів, але десь 30-ть ми найближчим часом виставимо, це будуть приміщення в Києві та у регіонах. Наприклад, у банку «Аркада» є приміщення на лівому березі Дніпра у м. Київ. Його ще раніше банк почав здавати в оренду, і ми пропонуємо або підвищити ставку новим орендарям, або залишаться нинішні орендарі. 

Коли ви стартуєте?

Найближчими тижнями відбудуться перші аукціони.

Щоправда, не всі приміщення знаходяться в такому стані, щоб їх можна було одразу здати в оренду. В принципі, ми таке теж можемо передати в оренду, але у нас є специфічні умови, якими ми обмежені за законом. Наприклад, ми не можемо в рахунок ремонту здати, тому що у нас не можна зараховувати зустрічні вимоги.

Будете покращувати будівлю?

Покращувати самі не будемо, бо це потребує відволікання коштів кредиторів, що суперечить самій меті ліквідації банку - місії захисту прав кредиторів. Ми не можемо витрачати гроші на ремонти, коли у нас кредитори стоять в черзі та чекають, коли ми їм повернемо кошти. 

Над чим ще зараз працює Фонд?

Можна сказати, що над вивченням уроків минулої кризи.

Ми продали майже всі активи банків, але у нас залишилися не задоволеними 230 млрд грн вимог кредиторів. Ми впевнилися в тому, що ліквідація – це найгірше, що може трапитись з банком з точки зору втрати коштів кредиторів і операційно це далеко не найефективніший шлях. Тому наше завдання на майбутнє – взагалі не допускати ліквідації, навіть якщо банки стають неплатоспроможними. А таке у світі трапляється регулярно, в США по тисячі банків на рік стають неплатоспроможними, не через політичні причини, а суто економічні передумови, бізнес-моделі банків, причини можуть бути різними. І важливо завчасно вжити заходи.

Проблема в наших банках в кризу була в тому, що коли банк потрапляв до нас, там уже не було активів. Тому зараз ми переходимо на новий рівень раннього реагування. Ми будемо «жити» з банком з моменту народження. Національний банк постійно здійснює нагляд, ми також моніторимо ситуацію в банку, але трохи з іншого боку - дивимося на достатність активів. для покриття вимог кредиторів. 

І наше завдання - дуже швидко реагувати на якісь негативні моменти і коригувати діяльність банку, спрямовувати, детально запитувати інформацію, що відбувається і чому. Іноді наглядова рада банку не знає, що там відбувається, тому можемо навіть їх інформувати, що ми занепокоєні. 

А є повноваження чи треба розширювати законодавство?

Ми будемо розширювати законодавство. Це окремий етап, що проходить в рамках імплементації європейських директив. Це дуже важливий крок - ми рухаємось разом з банком та знаємо все, навіть коли ситуація тільки починає погіршуватись.

Це, на нашу думку, убезпечить кредиторів від ситуації коли Фонд приходить в банк, там немає активів. У разі погіршення ситуації, ми зможемо застосувати recovery plan, - це коли сам банк заздалегідь розробляє план, як йому відновити діяльність у кризовий момент та погоджує його із Національним банком, отримує рекомендації Фонду. Або, якщо банк все-таки стає неплатоспроможним, ми приступаємо до resolution plan (теж заздалегідь розробленого) - або передаємо активи і зобов’язання (для цього мають бути активи з реальною вартістю, цікаві інвесторам), або банк продається в цілому, або виокремлюємо активи і зобов’язання таким чином, щоб зберегти і кредиторів, і боржників.

Всі ці дії відображають важливу мету – добре підготуватися і не гаяти часу у разі настання кризових явищ задля збереження активів та їх вартості, оскільки вартість активів неплатоспроможного банку погіршується з кожним днем просто тому, що банк збанкрутів.

У нас нещодавно був семінар із польською агенцією, яка здійснює нагляд за банками та польським фондом гарантування вкладів. І ми їх запитуємо: коли банк стає неплатоспроможним і ви проводите оцінку активів, чи вираховуєте ви збільшену ймовірність дефолту боржників саме виходячи з того факту, що банк став неплатоспроможним? Як у нас - якщо банк став неплатоспроможним, боржники вважають, що можна не гасити нічого і протягом першого кварталу 90% боржників прострочують оплати.

Наші польські колеги взагалі не з першого разу зрозуміли це питання. «Що ви маєте на увазі? Ви розумієте, що умови договорів же не змінюються від того, що кредитор став неплатоспроможним? Все одно боржник повинен платити, і він платить, ми навіть уявити собі не можемо, щоб він не платив!»

А у нас це загальноприйнята практика. Але ж це не нормально! Як тільки боржник перестав платити, вартість активу прямує до нуля, або йде розрахунок на вартість застави. Але щоб із застави здобути стягнення, потрібно вкласти чимало коштів і витратити багато часу і зусиль, щоб здобути стягнення. Тому одразу вартість активів знижується тільки тому, що сам кредитор став неплатоспроможним.

Тому це, як і питання інвестиційної привабливості, не є завданням тільки Фонду, це завдання загальної системи захисту прав кредиторів в країні. Це і новий Кодекс про банкрутство, субсидіарна відповідальність. Коли це реально запрацює, люди будуть розуміти, яка реальна відповідальність за те, що боржник перестав обслуговувати кредит.

Якщо, як ви сказали, проблема у тому, що банки видавали кредити під порожні активи, то може до всіх коректив варто внести зобов’язання - якщо у банку актив більше ніж 100 тисяч євро, грубо кажучи, то окрім кредитного комітету банку, його ще погоджує Фонд гарантування?

Кредитна діяльність банку – це його господарська діяльність, на розсуд керівництва. Ні ми, ні НБУ в неї не втручаємось безпосередньо. Якщо вказувати, чи можна когось кредитувати, бізнесу у банку не буде.

Ми контролюємо, щоб в цілому ситуація була збалансована, оцінюємо ризики. Наразі для нас завдання номер один -  стати партнером банків. 

Крім того, ми працюємо над розширенням системи гарантування - на виконання Стратегії розвитку фінансового сектору до 2025 р. Будемо приймати нових учасників - небанківські фінансові установи, які мають ліценції на залучення вкладів від фізичних осіб. В Україні це кредитні спілки.

З точки зору Фонду це добре?

На нашу думку, це дасть поштовх для розвитку ринку кредитних спілок. У нас кредитних спілок за кількістю більше, ніж банків - банків 73, а спілок понад 300. Але реальних, які працюють з депозитами фізичних осіб - 170. Вони покривають частину ринку, до якої банкам тяжко дотягнутися, - місцеві громади або роботодавці. У результаті SPLIT лише з 1 липня 2020 року НБУ став для них регулятором і він встановлює нормативну базу, з ними працює.

Взагалі в 80% розвинених країн світу, у тому числі в ЄС, існує система гарантування вкладів у небанківських фінансових установах, які залучають кошти населення - будь-яка фізична особа, яка вкладає свої кошти на депозит, у спілку, чи в банк, отримує гарантію повернення вкладу в межах певної суми. 

Лише 20% країн, що розвиваються, мають  системи гарантування. Тобто, ми ідемо до кращих світових стандартів і намагаємося вирівняти умови залучення депозитів для банків і кредитних спілок. Ринок кредитних спілок зараз в стагнації, і ми сподіваємося, що це дасть поштовх для його розвитку, що люди будуть довіряти кредитним спілкам. Ну і, відповідно, що в спілках буде краща фінансова дисципліна, звітність тощо. 

Стратегія розвитку фінансового сектору до 2025 р. визначає, що система повинна запрацювати з 1 січня 2023 року. Цей рік і наступний відведені на підготовку, на законодавчі зміни. Особливо великі зміни у системі гарантування, тому що потрібно визначити концепцію, рівні гарантування та необхідних резервів, а спілки – технологічно підготуватися до ведення звітності щодо вкладників за стандартами Фонду. Щодо гарантованої суми, з якої будемо стартувати - у нас були варіанти 50 і 100 тисяч гривень. Але стратегічною перспективою є прирівняти до суми гарантування в банках. Ринок спілок дуже маленький порівняно з банками. Всі вклади спілок становлять 1 млрд 300 млн, це як три «Місто Банки». А якщо взяти вклади гарантовані в межах 100 тисяч, то там всього 500 млн грн. З фінансової точки зору це не є велике навантаження, але це є дуже позитивним психологічним сигналом про стабільність фінансової системи в цілому. 

Коментарі
Додати коментар