VІІ Форум з конкурсного права: Сильна інституція — це об'єднання сильних

На форум зібрались представники Міністерства юстиції України, банківської спільноти, народні депутати, судді, арбітражні керуючі та приватні виконавці, керівники профільних юридичних фірм та адвокатських об’єднань.

Одна з сесій форуму була присвячена підсумкам двох років діяльності Національної асоціації арбітражних керуючих України, а також планам подальшого розвитку.

Регіональні "акценти" та членські внески

Модератор сесії керуючий партнер юридичної компанії «Алексєєв, Боярчуков та партнери» Сергій Боярчуков, взявши слово, зазначив, що саморегулівна організація не виправдала жодного з його очікувань за винятком того, що вперше арбітражні керуючі мають дисциплінарну комісію, до якої увійшли представники, що були обрані співтовариством, та які несуть перед ним відповідальність.

Найзапекліші суперечки розгорілися навколо ідеї створення дорадчого органу, до яких увійшли б керівники регіональних підрозділів асоціації.

Ідея полягає в тому, щоб гострі питання діяльності асоціації передавалися на обговорення до комітету голів регіонів, а далі обговорення проводилось у кожному регіоні аж до рівня окремих груп арбітражних керуючих. А вироблену у результаті такого обговорення позицію голова ради регіону подавав на засіданні голів рад регіонів і потім приймалося рішення. "Я розумію, що створення такого органу призводить до збільшення бюрократії, але бюрократія – це не завжди мінуси. А плюсом буде те, що суспільство буде почуте", — сказав Мар'ян Чорній, голова Ради арбітражних керуючих Львівської області.

Прихильники цієї ідеї вважають, що хоча рада голів регіонів і не існує де-юре, але де-факто вона діє, і може бути ретранслятором думок арбітражних керуючих на місцях. "Що поганого у тому, щоб слухати регіони? Адже голови регіонів не дозволяють собі щось, що не кореспондується з інтересами регіонів. Ми спілкуємося з людьми, і те, що ми ретранслюємо, це позиції регіональних рад", - заявив Євген Іваненко, голова Ради арбітражних керуючих Харківської області.

Водночас Сергій Боярчуков зазначив, що хоч би яким було рішення Ради арбітражних керуючих України, і як би не розподілялися в ньому голоси при винесенні рішення, воно є легітимним, тому що, як це прописано у статуті, ухвалено простою більшістю голосів. "Щойно ми ставимо під сумнів легітимність Ради, ми знищуємо її авторитет. Така НААКУ особисто мені не потрібна", — сказав він.

Паралельно арбітражні керуючі ламали списи навколо питання членських внесків та легітимності рішення про їх сплату, яке було ухвалено шляхом онлайн-голосування.

Реалізація повноважень щодо саморегулювання передбачає фінансові витрати, а отже, потрібен бюджет. "Але за два роки питання з наповненням бюджету так і не було вирішено, і тому питання розвитку саморегулювання уперед не просунулося", — відстоював свою позицію Андрій Палкін, голова Ради арбітражних керуючих Дніпропетровської області. На його думку, ухвалене в онлайн-режимі рішення про сплату членських внесків було скоріше політичним, і було виходом із ситуації.

Однак частина арбітражних керуючих вважають, що саме в такий спосіб приймати рішення про членські внески не можна було, і тому вони звернулися до суду. "Чому було подано позов? Не тому, що внески не потрібно сплачувати, а тому що форма ухвали не відповідала статуту. Якщо ми на найближчому з'їзді вирішимо питання членських внесків, то позов буде негайно відкликано і питання знято", — зазначив член дисциплінарної комісії арбітражних керуючих Міністерства юстиції України В'ячеслав Лецкан.

Повноваження: коли можна взяти?

Наступним дискусійним питанням стало традиційне питання про передачу саморегулівній організації від Міністерства юстиції повноважень щодо контролю за діяльністю арбітражних керуючих.

На думку Сергія Боярчукова, те, що досі цього не сталося, — це величезний злочин перед усім співтовариством арбітражних керуючих, і цей історичний шанс уже втрачено. При цьому дивно, що деякі арбітражні керуючі хочуть, щоб контроль, як і раніше, залишався за Мін'юстом. Він навів приклад адвокатського самоврядування, яке ґрунтується на тому, що адвокати самі себе перевіряють та самі «видають» собі посвідчення. А коли з'явився законопроект про те, щоб контроль за діяльністю адвокатів було передано до Мін'юсту, то це викликало обурення в адвокатському середовищі.

Однак повноваження щодо контролю за діяльністю арбітражних керуючих Мін'юсту дала держава в особі Верховної Ради, і щоб змінити ситуацію, потрібні зміни до законодавства. "Коли Верховна Рада уповноважить нас здійснювати саморегулювання, то ми його здійснюватимемо. Але питання: чи можемо ми його здійснювати, якщо ми не можемо збирати членські внески, і цей обов'язок, передбачений законодавством, заблокований самими арбітражними керуючими. Ми повинні прагнути отримання повноважень, але більшість арбітражних керуючих не хочуть цього. Давайте між собою домовимося: чи ми готові до цього", — зазначив член Ради арбітражних керуючих України Сергій Донков.

Деякі члени спільноти вважають, що СРО, перш ніж говорити про передачу їй від Мін'юсту повноважень щодо контролю за діяльністю арбітражних керуючих, має довести міністерству, що готова до цього. Наприклад, якщо арбітражні керуючі заявляють, що необхідно створити раду регіонів, а також передати до регіонів контроль за дотриманням членами спільноти кодексу етики, то слід зробити наступний крок — розробити відповідні зміни до статуту, в якому ці норми не прописані. "Давайте змінювати статут, відпрацюємо цю систему, щоб вона працювала, і тоді регулятор побачить, що ми готові", — запропонував Дмитро Антоненко, член Ради арбітражних керуючих України.

Проте постало питання і щодо фізичної здатності асоціації забезпечити функції контролю замість Мін'юсту. Наприклад, лише цього року Мін'юст провів 300 позапланових перевірок арбітражних керуючих. "А чи може асоціація забезпечити проведення 300 перевірок, чи хоча б розглянути 300 звернень? А кожна скарга має бути відпрацьована. Чи може асоціація розглянути та належним чином відреагувати на ці звернення? Питання риторичне", — заявив директор Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України Владислав Філатов.

Андрій Дуленко, голова Ради арбітражних керуючих Полтавської області, зазначив, що більшість питань, які перевіряє Мін'юст, підлягають ревізії в суді під час розгляду справи про банкрутство, і тому виходить подвійний контроль — і з боку суду, і з боку Мін'юсту. При цьому витрати держави на утримання апарату контролю Мін'юсту становлять близько 12 млн. грн. на рік, і таке фінансове навантаження НААКУ витримати не зможе. Тому було озвучено пропозицію: функції контролю суду залишити за судом, а функції, які не підлягають ревізії судом, передати до НААКУ — контроль за наявністю офісу, дотримання вимог документів тощо.

Сильна інституція — це об'єднання сильних

Однак, крім суперечок навколо нагальних проблем, спільноті арбітражних керуючих потрібно думати і про майбутнє своєї організації. Тому Ірина Сербін, арбітражна керуюча, членкиня Ради НААКУ, представила "Програму стратегічного розвитку та дій НААКУ на 2022-2023 роки, як спільний знаменник для об'єднання всієї спільноти арбітражних керуючих".

Вона передбачає нові стандарти підготовки арбітражних керуючих на базі найкращих світових практик, консолідацію з іншими спільнотами, а також активізацію лобістських ресурсів спільноти арбітражних керуючих для встановлення єдиного податку на доходи членів цієї професії.

Значна частина програми була присвячена фінансовому боку діяльності арбітражних керуючих. Зокрема, пропонується встановити, що у разі наявності коштів на рахунках боржника має бути право автоматичного списання коштів на зарплату арбітражних керуючих. Також має бути спрощено формування фонду арбітражних керуючих за рахунок кредиторів — якщо хтось із кредиторів готовий платити, а такі випадки є, то треба дати йому це зробити, щоб процедура тривала. Крім того, програма передбачає необхідність якісного авансування послуг арбітражного керуючого на основі середньостатистичної тривалості процедури розпорядження майном протягом попереднього року. "Ми знаємо, що нинішнього авансування недостатньо, і щойно воно закінчується, припиняється і процедура", — зазначила Ірина Сербін.

Щодо членських внесків, то це — інвестиція у безпеку та розвиток кожного арбітражного керуючого, тому навіть гривня членських внесків буде підтримкою спільноти, і вона обов'язково має бути.

"Сильна інституція – це об'єднання сильних арбітражних керуючих, які створюють сильну інституцію", — пояснила Ірина Сербін.

"Ця програма — як стати сильними та успішними, і щоб і законодавець, і суспільство, і учасники ринку з нами рахувались", — додав В'ячеслав Лецкан.

А наприкінці сесії розгорнулася ще одна дискусія щодо доцільності залучення для фінансування розвитку СРО коштів юридичних компаній. "Моє побажання майбутньому керівництву СРО: проведіть аукціон на право бути генеральним партнером НААКУ. Моя компанія із задоволенням візьме участь у цьому аукціоні. Давайте за рахунок й цих грошей розвивати асоціацію, а не за рахунок незаконних членських внесків", — резюмував Сергій Боярчуков.

Фотоісторія Форуму за посиланням: https://www.facebook.com/media/set?set=a.4480893031946715&type=3

Фотограф: Олександр Макаренко

Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook та будьте у курсі останніх новин ринку неплатоспроможності України: https://www.facebook.com/bankruptcyUA/