ВС окреслив особливості розгляду справ з майновими вимогами до боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство
ВС визначив, чи необхідно позивачеві у справі позовного провадження після передачі її для розгляду господарському суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, подавати письмову заяву з кредиторськими вимогами до боржника в порядку статті 45 КУзПБ.
Висновок ВС про те, який процесуальний порядок розгляду справи за позовом з грошовими вимогами до боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача, сформовано КГС ВС у постанові від 20 грудня 2021 року у справі № 904/4455/19.
Касаційна скарга
ВС розглянув касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" - арбітражного керуючого Касаткіна Д. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2021 у справі за позовом ТОВ ВКФ "Алекс КОМ ЛТД" до ТОВ "Український Рітейл" про стягнення 81 499,58 грн.
Обставини справи
ТОВ ВКФ "Алекс КОМ ЛТД" ( далі – позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Український Рітейл" (далі – відповідач, боржник) про стягнення заборгованості в сумі 81 499,58 грн., згідно договору поставки від 18.11.2016 № НН 18/11/2016.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Примак С. А.) від 16.12.2020 у справі № 904/4455/19 у задоволенні позовних вимог позивача до боржника відмовлено.
Відмову в задоволенні позову місцевий господарський суд мотивував тим, що вимоги позивача у справі за своєю правовою природою є конкурсними, тому після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача мають бути заявлені як кредиторські вимоги у про банкрутство ТОВ "Український Рітейл" за приписами частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ.
Центральний апеляційний господарський суд постановою від 13.04.2021 рішення Господарського суду Дніпропетровської області скасував та передав матеріали справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду в межах справи № 904/4387/19 про банкрутство ТОВ "Український Рітейл".
Мотивуючи цю постанову, апеляційний суд вказав на те, що відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд послався на приписи статей 526, 530, 655, 692, 612 ЦК України, якими врегульовано виконання сторонами зобов`язань за договором поставки, але не зазначив у рішенні сторону, яка допустила невиконання взятих на себе зобов`язань, тобто не вирішив спору у справі, а тому відмова, по суті, у задоволенні позову є безпідставною та фактично позбавляє позивача подальшої можливості визнання кредиторських вимог в межах справи про банкрутство.
Скасовуючи рішення на підставі пункту 4 частини першої та частини другої статті 277 ГПК України, апеляційний суд вказав на порушення норм права і неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції і тому передав справу за позовом ТОВ ВКФ "Алекс КОМ ЛТД" до Господарського суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду в порядку, визначеному ГПК України, з урахуванням вимог статті 7 КУзПБ у межах справи № 904/4387/19 про банкрутство ТОВ "Український Рітейл".
23.04.2021 ліквідатор ТОВ "Український Рітейл" - арбітражний керуючий Касаткін Д. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 904/4455/19.
Питання, які вирішував ВС по цій справі:
- Який процесуальний порядок розгляду справи за позовом з грошовими вимогами до боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача за цим позовом?
- Чи необхідно позивачеві у справі позовного провадження після передачі її для розгляду господарському суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, подавати письмову заяву з кредиторськими вимогами до боржника в порядку статті 45 КУзПБ?
- Чи може неподання позивачем у такій справі заяви про визнання його вимог до боржника як конкурсного кредитора у справі про банкрутство, бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у справі, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача?
Позиція Верховного Суду:
Щодо особливостей розгляду справи за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача
185. За змістом пункту 8 частини першої статті 20, частини тринадцятої статті 30 ГПК України, з якими кореспондуються приписи статті 7 КУзПБ, процесуальний закон визначає правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, незалежно від моменту виникнення таких вимог, серед іншого справ за позовами з майновими (грошовими) вимогами до боржника, позовне провадження у яких відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача, стосовно яких у частині третій статті 7 КУзПБ встановлено імперативну вимогу їх передачі до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, для розгляду по суті спору в межах цієї справи.
Щодо порядку задоволення майнових (грошових) конкурсних вимог до боржника у справі позовного провадження, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача
186. Приймаючи таку справу за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, з`ясовує питання щодо заявлення позивачем кредиторських вимог відповідно до частини першої статті 45 КУзПБ та, якщо таку заяву подано позивачем до завершення розгляду позовних вимог, господарський суд має зупинити провадження у справі за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України до набрання законної сили ухвалою суду за результатами розгляду конкурсних вимог такого позивача в порядку КУзПБ.
187. Після постановлення господарським судом ухвали за результатами розгляду таких вимог позовне провадження у справі з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство, підлягає закриттю повністю або в частині на підставі пункту 2 частини першої статті 175, пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України у випадку тотожності суб`єктного складу, предмета і підстав позову.
188. Неподання позивачем заяви про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство в порядку, передбаченому КУзПБ, не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ.
189. У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство.
190. КУзПБ не встановлює преклюзивного строку для заявлення кредиторами вимог, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, однак зволікання кредитора із заявленням конкурсних вимог до боржника у визначений частиною першою статті 45 КУзПБ тридцятиденний строк, зокрема через розгляд аналогічних вимог у позовному провадженні, в силу приписів частини четвертої цієї статті звужує обсяг правомочностей такого кредитора, зокрема на заперечення вимог інших кредиторів чи оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а також може вплинути на повноту задоволення вимог, адже такі кредитори не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, а їх вступ у справу після розрахунків з іншими кредиторами не змінює здійсненого розподілу раніше сплачених коштів.
Щодо розгляду справи позовного провадження з майновими (грошовими) вимогами поточного кредитора до боржника
191. Системний аналіз положень статей 39, 45, 60, 64 КУзПБ дає підстави для висновку, що судове рішення про задоволення поточних вимог кредитора у справі позовного провадження, що набрало законної сили в порядку ГПК України, саме по собі не є підставою для набуття стягувачем за цим рішенням правомочностей поточного кредитора в ліквідаційній процедурі боржника та внесення відповідних відомостей до реєстру вимог кредиторів, а тому, і для задоволення таких вимог у ліквідаційній процедурі, адже не є результатом визначеного законодавцем процесуального порядку визнання і задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство - ухвалою суду за результатами розгляду заяви кредитора про визнання грошових вимог до боржника в порядку реалізації норм спеціального закону - статей 39, 60 КУзПБ.
192. Саме тому позивач у справі за позовом з поточними майновими (грошовими) вимогами до боржника, незалежно від стану (стадії) розгляду його позову, або стягувач за судовим рішенням у такій справі для задоволення поточних вимог після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури повинен подати письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, в порядку, визначеному статтею 60 КУзПБ, тобто за власною волею трансформувати позовну вимогу у вимогу поточного кредитора до боржника, що може бути задоволена в ліквідаційній процедурі.
Повний текст Постанови ВС по справі № 904/4455/19: https://reyestr.court.gov.ua/Review/102010186
