До статей

У арбітражних керуючих при Мін'юсті вимагають хабарі

29 лютого, 2016
Журналістські статті
У арбітражних керуючих при Мін'юсті вимагають хабарі

Дисциплінарна комісія арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції перетворилася на інструмент тиску на суб'єктів незалежної професійної діяльності. Банкрутство & Ліквідація з'ясував схему роботи цього корупційного механізму

Про схему тиску на арбітражних керуючих інформаційному порталу Банкрутство & Ліквідація погодився розповісти один з арбітражних керуючих, який потрапив під її прес. Його ім'я, по зрозумілим причинам, не називається.

У схемі тиску на арбітражних керуючих беруть участь:

- Територіальні управління юстиції;

- Дисциплінарна комісія арбітражних керуючих при Мін'юсті;

- «Рішали» - люди, які вирішують проблеми арбітражних керуючих за певну суму грошей.

Як обирається «жертва»? Під прес корупціонерів потрапляють тільки ті арбітражні керуючі, які ведуть справи про банкрутство, санацію або ліквідацію великих підприємств, у яких залишилися «смачні» нереалізовані активи. Чому? Є дві причини. Перша і головна - змусити арбітражного керуючого заплатити хабар, щоб перевіряючі залишили його у спокої.  Друга, якщо не вийде, - вибити з арбітражного живих грошей, забрати у нього справу, поставити на підприємство «свою людину» і за копійки реалізувати привабливі активи підприємства-банкрута «спорідненим» покупцям. Наприклад, завод, який оцінюється в сотні мільйонів гривень, розпродати за тисячі. В кращому випадку.

Тиск починається з того, що до територіального управління юстиції приходить скарга від третьої особи, яка звинувачує арбітражного-жертву в якомусь порушенні процесу. Це може бути що завгодно. Починаючи від порушення термінів подання звітності та закінчуючи неправильною оцінкою кришки унітазу на конкретному об'єкті. Цікаво те, що скарга на арбітражного керуючого може бути направлена до територіального управління не за місцем знаходження підприємства-банкрута. Наприклад, банкрутує підприємство на Харківщині, а скаргу отримує Рівненське управління юстиції. Навіщо так роблять? Це відволікає арбітражного керуючого від процесу і ускладнює своєчасне проходження позапланової перевірки, яку ініціює територіальне управління юстиції, куди надійшла скарга від третьої особи. До речі, на практиці приймають до розгляду скарги навіть від осіб, які не є учасниками процесу банкрутства. А це розширює горизонти маніпуляцій зі скаргами.

Далі, отримавши скаргу, територіальне управління юстиції ініціює проведення позапланової перевірки арбітражного керуючого, до роботи якого виникли питання. Зазвичай, навіть якщо арбітражний керуючий надає перевіряючим усі необхідні підтвердження своєї невинуватості, приймається рішення про грубі порушення ним процесу. Після цього справа направляється на розгляд Дисциплінарної комісії до Києва.

Викликавши арбітражного керуючого «на килим» до Дисциплінарної комісії, він за запитом має надати великий обсяг документів, які стосуються не лише суті конкретної справи, а і його діяльності на цьому підприємстві в цілому. За словами тих, хто проходив «дисциплінарку», це більше схоже на показову прочуханку винного, ніж на допомогу тому, хто допустив помилку. Але ж, по суті, саме виправленню помилок має сприяти Дисциплінарна комісія.

І тут на арені з'являється «рішала», який пропонує арбітражному «купити квиток» в спокійне життя і безперешкодно продовжувати працювати. При цьому арбітражного попереджають, якщо він не погодиться на такі умови - його виб'ють з професії, тобто позбавлять свідоцтва. Ціна квитка істотна: найчастіше мова йде про 100 тис. доларів.

Не згоден платити? Тоді наступний крок - анулювання свідоцтва арбітражного керуючого на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

Після цього у арбітражного керуючого залишається лише один вихід – оскарження в суді правомірності рішення про позбавлення його свідоцтва. Треба зауважити, що в більшості подібних випадків Феміда стає на захист арбітражних керуючих та скасовує рішення Дисциплінарної комісії. Але час втрачено і, поки арбітражний керуючий оскаржує в судах факт позбавлення його свідоцтва, він не може займатися професійною діяльністю. А значить, підприємства, на яких він вів процес банкрутства, розподіляються між іншими, найчастіше «своїми» арбітражними. І тут починає діяти друга схема - «злив» ліквідних активів підприємства за низькою ціною «спорідненим» структурам. Всі задоволені, крім кредиторів підприємства-банкрута та арбітражного керуючого, якого вибили з професії.

І забудьте про те, що державні органи працюють вкрай повільно. Коли це комусь потрібно, державна машина діє чітко, злагоджено і дуже швидко. У справах з арбітражними керуючими від моменту надходження скарги до позбавлення свідоцтва проходить не більше двох місяців, а іноді навіть місяць. Ось так.

Від редакції хочемо додати: журналісти інформаційного порталу Банкрутство & Ліквідація чотири рази марно намагалися потрапити на засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції, щоб на власні очі побачити процес розгляду справ арбітражних керуючих. Але доступ ЗМІ в «царство пітьми» суворо заборонений без будь-яких на те законних підстав. Що є порушенням ст. 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Наразі, Банкрутство & Ліквідація направило офіційний запит до прес-служби Міністерства юстиції з проханням дозволити відвідати засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих. Чекаємо на відповідь й готові її оприлюднити.

Коментарі
Додати коментар