ВС пояснив, чи може Фонд гарантування позиватися до колишніх керівників банків-банкрутів

Про це повідомляє інформаційний портал Банкрутство & Ліквідація із посиланням на рішення суду.

Як відомо, згідно з судовими матеріалами, серед відповідачів у цій справі (№910/16336/18) - у т.ч. Ігор Гіленко, брати Сегаль, Олена Логошняк, Тетяна Кононова, Елла Дембовська, Алла Шульга тощо. Разом з тим, серед відповідачів немає Дмитра Фірташа (був власником банку “Надра” перед визнанням його неплатоспроможним у лютому 2015 року), а також топ-менеджерів банку, які керували фінустановою у "фірташівський" період. Крім того, серед відповідачів немає і бенефіціарів групи “Континіум” (контролюють мережу WOG, Банк інвестицій і заощаджень тощо), яких називали однією з груп акціонерів банку “Надра” до кризи 2008-2009 рр., під час якої Нацбанк вперше визнав цю фінустанову неплатоспроможною.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що позовну заяву мав би подавати не ФГВФО, а безпосередньо ліквідатор банку “Надра”.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Фонд гарантування в касаційній скарзі висловлював думку, що ця справа має значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки ФГВФО подав 10 позовів до пов`язаних з банками осіб про солідарне відшкодування шкоди, щодо яких господарськими судами відкрито провадження та розгляд яких триває (справи №910/11020/18, №910/11027/18, №910/11221/18, №910/11371/18, №910/11514/18, №910/12803/18, №910/12930/18, №922/2860/18, №910/14974/18, №922/3357/18); що ж до 4 інших позовних заяв у подібних правовідносинах (справи №910/10888/18, №910/12208/18, №910/15469/18 та №916/2733/18), то аналогічно до даної справи №910/16336/18, такі позови Фонду були повернуті з одних і тих самих підстав - позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати (пункт 1 частини п`ятої статті 174 ГПК України).

Таким чином, на думку ФГВФО, касаційний розгляд справи №910/16336/18 зумовлений необхідністю “забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах з метою отримання єдиного висновку Верховного Суду щодо вирішення питання процесуальної можливості безпосередньо Фонду (а не уповноважених осіб Фонду на ліквідацію банків) звертатися до суду з позовною заявою до пов`язаних з неплатоспроможними банками осіб про відшкодування шкоди в порядку частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У свою чергу Верховний Суд констатував, що вже зробив правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме від 17.10.2018 у справі №916/2024/17.

Так, у названій постанові суд касаційної інстанції зазначає:

- відповідно до частини другої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" діючи як орган управління банку, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень мають право, зокрема заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду, зокрема, діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (частина четверта вказаної статті);

- аналіз першого речення частини другої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" такого змісту: "Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право:" із застосуванням граматичного способу тлумачення норм права у системному взаємозв`язку з частиною третьою статті 47 цього Закону свідчить про те, що вживання законодавцем у вказаній нормі саме розділового сполучника "або", а не єднального "та", "і" означає неможливість одночасної реалізації Фондом безпосередньо та призначеною ним уповноваженою особою тотожних функцій, зокрема органу управління неплатоспроможного банку;

- таким чином, з моменту запровадження в банку тимчасової адміністрації (ліквідації) Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій та може діяти особисто або шляхом делегування своїх повноважень (всіх або частини) відповідній уповноваженій особі. При цьому банк зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб`єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

- внаслідок делегування Фондом своїх повноважень ліквідатора конкретного банка визначеній ним уповноваженій особі саме остання одноосібно набуває повноважень органу управління банку та з метою їх реалізації має право у тому числі заявляти та підписувати від імені банку позови до суду. Натомість Фонд безпосередньо у цьому випадку (делегування повноважень), хоча і залишається носієм законодавчо закріплених за ним повноважень органу управління банку, тобто відповідних повноважень не втрачає, проте на період делегування втрачає правомочності з їх реалізації, якими на цей період наділяється виключно уповноважена особа Фонду. В іншому випадку одночасна реалізація вказаних повноважень як Фондом безпосередньо, так і уповноваженою особою Фонду, означатиме існування одночасно двох окремих органів управління юридичної особи з тотожним змістом повноважень та функцій, у тому числі представництва юридичної особи, що суперечить змісту вищенаведених положень статей 34, 37, 47 України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- враховуючи наведене, Фонд безпосередньо може реалізовувати законодавчо визначені повноваження органу управління конкретного банку тільки у випадку, якщо такі повноваження не були ним делеговані уповноваженій особі або раніше делеговані повноваження уповноваженої особи були відкликані (повернуті) Фондом.

“З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі № 910/16336/18”, - резюмував Верховний Суд у постанові від 08.04.2019.