НБУ вважає, що $10 млрд простроченого зовнішнього боргу реального сектору навряд будуть погашені

Про це повідомляє інформаційний портал Банкрутство & Ліквідація із посиланням на Finbalance.

“Згідно з міжнародними стандартами, вона не може бути вилучена з показників зовнішнього боргу та продовжує обліковуватися в загальному обсязі валового та короткострокового зовнішнього боргу”, - зауважує Нацбанк.

Він звертає увагу, що значну частку зовнішнього боргу реального сектору становлять міжфірмовий борг та торгові кредити (22.6 млрд дол., або більше третини зобовʼязань станом на кінець І кварталу 2019 року).

“Частина цих зобовʼязань може відображати так звані "round-tripping" операції – спрямування резидентами за кордон коштів, які потім повертаються в країну у вигляді зовнішніх зобовʼязань, тож за своєю економічною суттю також мали б виключатися із загальної суми зовнішнього боргу”, - констатує Нацбанк.

За даними Нацбанку, на кінець І кварталу 2019 року валовий зовнішній борг України становив 114,4 млрд дол (85,1% ВВП). З цієї суми 48,9 млрд дол - зовнішній борг держсектору та 65,5 млрд дол - приватного сектору.

НБУ зауважує, що в останні роки рівень валового зовнішнього боргу України в номінальному вимірі був доволі стабільним (близько 115 млрд дол США), однак завдяки зростанню ВВП відносні показники зовнішнього боргу мали сталу тенденцію до поліпшення.

“З одного боку, це відображало суттєве зменшення дефіциту поточного рахунку порівняно з докризовими роками, з іншого – виплати за запозиченнями попередніх років, передусім приватного сектору. Реалізація низки геополітичних ризиків, погіршення зовнішньої цінової конʼюнктури на світових товарних ринках та кризові процеси в економіці протягом 2014–2015 років звузили доступ до міжнародних ринків капіталу, обмеживши можливості роловеру (погашення боргу за рахунок нових випусків боргових зобовʼязань). Зважаючи на значні потреби у зовнішньому фінансуванні, сектор ЗДУ збільшував обсяги залучення офіційного фінансування.

У результаті частка зобовʼязань приватного сектору в останні роки знижувалися – з 78% у загальному зовнішньому борзі у 2013 році до 57% станом на кінець І кварталу 2019 року, тоді як частка зобовʼязань сектору ЗДУ зростала”, - зазначає центробанк.

За його оцінками, попри поступове зниження, відношення боргу до ВВП, воно залишається досить високим, у тому числі порівняно з країнами-аналогами. Також метрики оцінки ризиків боргу свідчать про високу вразливість країни до різких змін як у внутрішньому, так і зовнішньому середовищі. Це повʼязано з тим, що прямим наслідком високого рівня боргу є значні потреби у фінансуванні на його обслуговування, навіть за сприятливих фінансових умов.

Це, у свою чергу, обмежує поточний рівень сукупного споживання та, відповідно, зростання економіки. Також відносний показник валового зовнішнього боргу до ВВП є одним із показників, що суттєво впливає на сприйняття та оцінку ризиків інвесторами та/чи кредиторами, а це, відповідно, відображається на премії за ризик та вартості запозичень, впливаючи на показник роловеру. Крім того, значна частка державного боргу України номінована в іноземній валюті, що у випадку девальвації вітчизняної валюти суттєво збільшить боргове навантаження на економіку.

“Згідно з базовим сценарієм рівень зовнішнього боргу продовжить знижуватися – до 73% ВВП станом на кінець 2024 року. Водночас альтернативні сценарії розвитку свідчать про важливість збереження макрофінансової стабільності в країні – у разі різкої девальвації обмінного курсу гривні та/або нижчих темпів зростання ВВП (у тому числі на рівні середніх за останні 10 років, коли країна зіткнулася з двома глибокими макроекономічними кризами) зовнішній борг повернеться до понад 100% ВВП.

Усе це зумовлює необхідність й надалі проводити виважену фіскальну та монетарну політику, що протягом останніх років сприяло посиленню зовнішньої позиції країни. Пікові виплати за зовнішнім боргом протягом 2019–2021 років зумовлюють необхідність подальшої співпраці з МВФ та іншими офіційними кредиторами”, - резюмує НБУ.