ВС визначив юрисдикцію справи у спорах з майновими вимогами до боржника

Про це повідомляє інформаційний портал «Банкрутство & Ліквідація в Україні» із посиланням на пресслужбу Верховного суду.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2019 року рішення місцевого господарського суду скасовано, а справу направлено до Господарського суду Чернівецької області для розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань».

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спір у цій справі пов’язаний з банкрутством ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань», оскільки безпосередньо стосується ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань» як боржника та АТ «Укрексімбанк» як кредитора у справі, а також нерухомого майна, яке є основним активом боржника. За наведеного, з метою реалізації принципу судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, задля ефективного захисту прав та законних інтересів як кредиторів, так і боржника, апеляційний суд дійшов висновку, що вказаний спір підлягає розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань», а не в окремому позовному провадженні.

Скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та направляючи до нього справу на новий розгляд, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зауважив, що висновок апеляційного господарського суду щодо необхідності розгляду спору у цій справі в межах справи про банкрутство ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань»" є передчасним, з огляду на таке.

По-перше, боржник у розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є третьою особою за цим позовом, а не відповідачем.

По-друге, вимоги позовної заяви про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування рішення про державну реєстрацію прав не підлягають вартісній оцінці та є немайновими.

Отже, немає підстав стверджувати, що на позовні вимоги ПАТ «Укрексімбанк» поширюються положення ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції після 19 січня 2013 року. Аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі, відступати від якої суд не вбачає підстав.

Крім того, у контексті висновків суду апеляційної інстанції Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення, яке не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи. Вказане кореспондується із нормами ст. 309 ГПК України, ч. 2 якої передбачено, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Суперечність правозастосування щодо порядку розгляду спорів в межах справи про банкрутство чи в окремому позовному провадженні, зумовлені нечіткістю правового регулювання та несталістю судової практики, не повинні мати наслідком порушення принципу правової визначеності у випадку забезпечення справедливого розгляду справи.

Скасування судового рішення лише з підстав встановлення факту порушення, яке жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення, є відступом від принципу правової визначеності та проявом правого пуризму.

У світлі обставин цієї справи це означає, що не можна скасовувати прийняте по суті рішення з мотивів порушення порядку розгляду позовних вимог (в окремому позовному провадженні чи в межах справи про банкрутство) зосередившись лише на аналізі суб’єктного складу учасників в контексті порушення щодо них провадження у справі про банкрутство без урахування предмету заявленого позову, змісту спірних правовідносин та фактичних обставин справи за відсутності в доводах скарги посилань на таке порушення. У такому разі відповідне рішення матиме ознаки видимої легітимності (дотримання ознак «форми»), та не забезпечуватиме гарантування передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права цій особі на доступ до суду і захист її порушених прав.