Виключення банкрута з реєстру платників ПДВ: Верховний суд роз'яснив питання юрисдикції

Про це повідомляє інформаційний портал «Банкрутство & Ліквідація» із посиланням на постанову ВС від 13 січня.

В ході ліквідаційної процедури ліквідатор встановив, що банкрут зареєстрований платником ПДВ та надіслав на адресу ГУ ДПС заяву про анулювання реєстрації платника ПДВ, отримав відмову, яка стала підставою для звернення до суду з клопотанням; у клопотанні ліквідатор просив суд визнати незаконною відмову ГУ ДПС у виключенні банкрута з реєстру платників ПДВ та зобов`язати ГУ ДПС виключити банкрута з Реєстру платників ПДВ. Ухвалою місцевого суду, яка залишена без змін апеляційним судом  відмовлено у прийнятті клопотання, роз’яснено, що розгляд вимог, наведених у клопотанні відноситься до юрисдикції окружного адміністративного суду.

Короткий висновок:

Хоча КУзПБ і допускає можливість того, що відповідачем у спорі, який розглядається у межах справи про банкрутство, може бути суб`єкт владних повноважень, але цей спір повинен носити, зокрема, майновий характер.

Розгляд вимог стосовно визнання незаконною відмови ГУ ДПС у виключенні банкрута з Реєстру платників ПДВ та зобов`язання ГУ ДПС виключити банкрута з Реєстру платників ПДВ, відносяться до юрисдикції адміністративного суду.

Розглянувши справу ВС зазначив наступне:

За змістом частини 1, 3 статті 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.2. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (пункт 8); справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункт 10).

В силу частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), який набрав чинності з 21.10.2019, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною першої статті 7 КУзПБ унормовано, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до частини другої статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство,       в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник;       спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними      Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів враховує, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси в тому числі майна, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Концентрація спорів щодо майна банкрута в межах справи про банкрутство забезпечить реалізацію контролю суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, за діяльністю боржника та є ефективним засобом юридичного захисту прав як банкрута, так і кредиторів та узгоджується з приписами норм Кодексу України з процедур банкрутства.

З огляду на положення законодавства України, чинного на теперішній момент, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19 та від 28.01.2020 у справі №50/311-б (провадження № 12-143гс19)).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором боржника до господарського  суду заявлено клопотання з вимогою до відповідача - ГУ ДПС про визнання незаконною відмови  у виключенні банкрута з Реєстру платників ПДВ та зобов`язанні вчинити дії з виключення банкрута  з Реєстру платників ПДВ без жодних додаткових умов у межах справи № 902/330/17 про банкрутство, тобто вимогу, що не підлягає вартісній оцінці.

Колегія суддів зазначає, що хоча КУзПБ і допускає можливість того, що відповідачем у спорі, який розглядається у межах справи про банкрутство, може бути суб`єкт владних повноважень, але цей спір повинен носити, зокрема, майновий характер.

Зважаючи на викладене вище, заявлені у даній справі вимоги ліквідатора боржника (КСП "Іллінецьке") до податкового органу – ГУ ДПС не відносяться до категорії майнових спорів, стороною в яких є боржник, в розумінні статті 20 ГПК України та статті 7 КУзПБ,  що вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини шостої статті 175 ГПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у прийнятті до розгляду клопотання арбітражного керуючого  про визнання незаконною відмови ГУ ДПС та зобов`язання останнього вчинити дії по справі № 902/330/17.

ДАНИЙ СПІР ПІДЛЯГАЄ РОЗГЛЯДУ В ПОРЯДКУ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА, З ОГЛЯДУ НА НАСТУПНЕ.

Частиною першою статті 2 КАС України  визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Визначення терміну публічно-правовий спір наведено  в пункті 2 частини першої статті 4 КАС України.

За приписами цієї норми публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, наявність хоча б однієї з ознак, перелічених у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України є підставою для віднесення спору до категорії публічно - правових, які належать до юрисдикції адміністративних судів.

Із клопотання ліквідатора вбачається, що зміст (суть) спірних правовідносин полягає в анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість на підставі поданої останнім заяви та виключення боржника з Реєстру платників податку на додану вартість, згідно статті 184 Податкового кодексу України, про що суб`єктом владних повноважень - ГУ ДПС у Вінницькій області було відмовлено. 

Отже, між сторонами майнові, приватноправові відносини не виникли, а є такими, що виникли із податкового законодавства за участю суб`єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах здійснює владні управлінські функції, що виключає можливість розгляду вимог, зазначених у клопотанні, в порядку господарського судочинства.

З огляду на імперативні приписи вищевказаних норм законодавства, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що розгляд вимог стосовно визнання незаконною відмови ГУ ДПС у виключенні банкрута з Реєстру платників ПДВ та зобов`язання ГУ ДПС виключити банкрута з Реєстру платників ПДВ, відносяться до юрисдикції адміністративного суду.