Судді ВС поділилися релевантною практикою щодо виконання зобов’язань у господарській та цивільній юрисдикції

Про це повідомляє інформаційний портал «Банкрутство & Ліквідація» із посиланням на ВС.

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, д. ю. н. професор, член-кореспондент НАПрН України Віталій Уркевич розповів про виконання зобов’язань у практиці Великої Палати ВС та КГС ВС.

Розповідаючи про особисте виконання зобов’язання, Віталій Уркевич зупинився на справі за позовом ТОВ до фермерського господарства про стягнення заборгованості та штрафних санкцій. У постанові від 10 березня 2020 року у справі № 924/1107/18 КГС ВС зауважив: ч. 1 ст. 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Також у цій постанові йдеться про те, що з огляду на умови договору покупець був зобов’язаний одночасно із прийманням товару за зовнішніми ознаками перевірити наявність інструкції, сертифікатів якості / відповідності і в разі виявлення їх відсутності сповістити про це постачальника й зазначити про виявлені недоліки у складеному з цих підстав акті за підписами представників сторін. Оскільки акта щодо відсутності інструкцій, сертифікатів якості / відповідності складено не було, то посилання відповідача на відсутність сертифіката якості насіння та сортового свідоцтва є безпідставним.

Питання строку (терміну) виконання зобов’язання лектор проілюстрував на прикладі постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 904/6455/17 за позовом ТОВ до банку про стягнення коштів. Позиція КГС ВС у цій справі зводиться до такого: згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Враховуючи те, що сторони в договорі погодили строк виконання зобов’язання з оплати виконаних робіт, а саме 10-дений строк з моменту підписання акта виконання робіт, суд відхиляє посилання скаржника на необхідність застосування в цьому випадку порядку визначення строку виконання зобов’язання, передбаченого ч. 2 ст. 530 ЦК України, а саме семиденного строку з дня пред’явлення вимоги.

Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, к. ю. н. доцент Василь Крат виступив із лекцією на тему «Виконання зобов’язань у практиці Касаційного цивільного суду».

Тон подальшій судовій практиці з цього питання задала постанова КЦС ВС від 23 травня 2018 року у справі № 537/4905/15-ц. Як зазначено в тлумаченні ст. 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню до виконання як договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.

Іншою знаковою постановою у цьому контексті, за словами судді, є постанова об’єднаної палати КЦС ВС від 1 березня 2021 року у справі № 180/1735/16, яка, серед іншого, стосується принципів у сфері виконання зобов’язання. Згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Тлумачення як ст. 3  ЦК України загалом, так і п. 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер та інші джерела правового регулювання, передусім акти цивільного законодавства, повинні відповідати змісту загальних засад. Це проявляється, зокрема, в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Усталеним як у цивілістичній доктрині, так і в судовій практиці під принципами виконання зобов’язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов’язання. Як правило, виокремлюється декілька принципів виконання зобов’язань, серед яких: належне виконання зобов’язання; реальне виконання зобов’язання; справедливість добросовісність та розумність (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Ознайомитися із презентаціями суддів та детальніше прочитати про захід можна за посиланням тут.