До новин

ВС постановив, що на землі фермерів-боржників можна звертати стягнення

16 червня, 2021
Борги
ВС постановив, що на землі фермерів-боржників можна звертати стягнення

Заборона на відчуження сільгоспземель не поширюється на власників ділянок із цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства». Такий висновок зробив ВС в постанові №908/1550/19 від 20 травня.

Про це повідомляє інформаційний портал «Банкрутство & Ліквідація» із посиланням на «Закон і Бізнес».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 3.12.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2021 у справі за скаргою АТ «КБ «ПриватБанк» на дії приватного виконавця Хохлова К.К. щодо примусового виконання судового наказу ГСЗО, виданого 7.10.2019 у справі №908/1550/19 за позовом АТ «КБ «ПриватБанк» до Особи 1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача — Фермерське господарство «Вавіпал», про стягнення коштів.

Короткий зміст і підстави скарги на дії приватного виконавця

1. У листопаді 2020 року АТ «КБ «ПриватБанк» звернулося зі скаргою на дії приватного виконавця Хохлова К.К. б/н від 17.11.2020, в якій просило суд визнати дії приватного виконавця щодо нескладання заявки на реалізацію арештованого майна і передачі цього майна на реалізацію з електронних торгів, що організовує Державне підприємство «СЕТАМ», протиправними; зобов’язати приватного виконавця усунути порушення прав стягувача шляхом складання заявки на реалізацію арештованого майна, а саме земельної ділянки, кадастровий №*0004, та передачі цього майна на реалізацію з електронних торгів, що організовує ДП «СЕТАМ».

2. На обґрунтування скарги скаржник посилається на те, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження №60543172 з примусового виконання наказу ГСЗО від 7.10.2019 №908/1550/19 про стягнення з Особи 1 на користь банку заборгованості в сумі 469945,45 грн. Приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника від 7.11.2019, постанову про опис та арешт майна боржника, якою описано та арештовано нерухоме майно боржника, а саме земельну ділянку, розташовану за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, Новомиколаївська сільська рада, загальною площею 13,93 га. Не погоджуючись із висновком приватного виконавця щодо відмови в передачі на реалізацію спірного описаного та арештованого майна у зв’язку з тим, що на зазначене майно розповсюджується дія мораторію, установленого Земельним кодексом, позивач звернувся з відповідною скаргою.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою ГСЗО від 3.12.2020, яку постановою ЦАГС від 18.02.2021 залишено без змін, у задоволенні скарги банку на дії приватного виконавця щодо примусового виконання судового наказу ГСЗО, виданого 7.10.2019 у справі №908/1550/19, відмовлено в повному обсязі.

4. Ухвалу суду мотивовано тим, що ділянка, кадастровий №*0004, має вид цільового призначення для ведення фермерського господарства, та відповідно до закону «Про фермерське господарство» відноситься до категорії сільськогосподарських земель, тому на неї поширюється мораторій, встановлений ЗК, що унеможливлює її передачу на реалізацію в рамках виконавчого провадження до скасування мораторію. Отже, на думку суду першої інстанції, приватний виконавець в частині нескладання заяви на реалізацію арештованого майна та передачі цього майна на реалізацію з електронних торгів, що організовує ДП «СЕТАМ», діяв відповідно до закону та в межах повноважень задля реального виконання судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції і постановою апеляційного суду, банк звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати, задовольнити скаргу банку на дії приватного виконавця щодо примусового виконання судового наказу ГСЗО, виданого 7.10.2019 у справі №908/1550/19.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування підстав касаційного оскарження банк зазначає, що суди попередніх інстанцій жодним чином не звернули увагу на наявність рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зеленчук та Цицюра проти України», в якому було визнано мораторій на продаж земель таким, що порушує права людини.

Скаржник також наполягає, що заборона на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та зміну цільового призначення земельних ділянок не поширюється на громадян — власників земельних ділянок із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства та для ведення особистого селянського господарства, які набули право власності на них на підставі цивільно-правових угод у результаті прийняття спадщини у межах норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, визначених ст.121 ЗК <…>.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. Рішенням ГСЗО від 6.09.2019, залишеним без змін постановою ЦАГС від 6.02.2020, стягнуто з фізичної особи Особи 1 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 31.08.2015 №б/н у сумі 469945,45 грн., судовий збір у сумі 7049,18 грн.

На виконання цього рішення суду 7.10.2019 видано наказ про примусове стягнення коштів.

10. Постановою приватного виконавця від 7.11.2019 «Про арешт майна боржника ВП №60543172» накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника Особи 1 у межах суми звернення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат на виконавче провадження, штрафів в сумі 517139,00 грн.

11. Відповідно до інформації, що міститься у відомостях з держреєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка, кадастровий №*0004, площею 13,93 га, цільове призначення для ведення фермерського господарства, належить на праві приватної власності Особі 1.

12. ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області листом від 28.02.2020 №-8-0.6-1146/2-20 дало роз’яснення, що відповідно до п.15 розд.Х «Перехідні положення» ЗК до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1.01.2020, не допускається: у тому числі купівля-продаж або іншим способом відчуження ділянок і зміна цільового призначення (використання) ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до ч.2 ст.371 цього кодексу земельної ділянки на іншу з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10% та вилучення (викупу) ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) ділянок з метою їх надання інвесторам — учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

13. Постановою приватного виконавця «Про опис та арешт майна (коштів) боржника» від 19.05.2020 на підставі ст.56 закону «Про виконавче провадження» описано та накладено арешт на майно, що належить боржнику — Особі 1, а саме на ділянку для ведення фермерського господарства, кадастровий №**0005, загальна площа 13,8616 га; на ділянку для ведення фермерського господарства, кадастровий №*0004, загальна площа 13,93 га, місцезнаходження: Запорізька область, Мелітопольський район, сільрада Новомиколаївська.

14. 11.11.2020 банк, посилаючись на надходження звіту суб’єкта оціночної діяльності, звернувся до приватного виконавця із заявою про вирішення питання щодо передачі на реалізацію арештованого майна шляхом підготовки заявки на його реалізацію та передачу цього майна на реалізацію для продажу з електронних торгів, які організовує та проводить ДП «СЕТАМ».

Листом від 17.11.2020 приватний виконавець відмовив у передачі на реалізацію спірного описаного та арештованого майна у зв’язку з тим, що на зазначене майно поширюється мораторій на звернення стягнення та майно підпадає під дію мораторію, встановленого ЗК <…>.

Позиція ВС

17. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, виходили з того, що ділянка, кадастровий №*0004, має цільове призначення для ведення фермерського господарства, а відповідно до закону «Про фермерське господарство» відноситься до категорії сільськогосподарських земель, тому, на думку господарських судів першої та апеляційної інстанцій, на неї поширюється мораторій, встановлений ЗК, що унеможливлює її передачу на реалізацію в рамках виконавчого провадження до скасування мораторію.

18. Однак ВС вважає наведені висновки судів попередніх інстанцій помилковими з огляду на таке.

19. Колегія суддів звертає увагу на те, що встановлена законодавцем тимчасова заборона на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок стосується не всіх ділянок сільськогосппризначення, які перебувають у приватній власності громадян та юридичних осіб, а лише їх окремих видів, зокрема ділянок для ведення товарного сільськогоспвиробництва та ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства.

20. Відповідно до ч.3 ст.22 ЗК землі сільськогосподарського призначення можуть передаватися у власність та надаватися у користування громадянам та сільськогосппідприємствам для ведення товарного сільськогоспвиробництва.

21. Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 1.11.2010 за №1011/18306), окремим видом цільового призначення земельних ділянок є призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» (код 01.01). Таким чином, заборона, встановлена пп.«б» п.15 «Перехідних положень» ЗК, поширюється на земельні ділянки, що мають саме цей вид цільового призначення, а саме — «перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» незалежно від способу набуття власником прав на ділянку.

22. Згадана заборона не може поширюватися на ділянки приватної власності, при наданні яких у власність був установлений інший вид цільового призначення ніж «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яке прямо згадується у пп.«б» п.15 «Перехідних положень» ЗК. Зокрема, такими видами цільових призначень є: для ведення фермерського господарства (код 01.02); для ведення підсобного сільського господарства (код 01.04); для садівництва (01.05); для городництва (код 01.06); для сінокосіння і випасання худоби (код 01.07); для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства (код 01.08); для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції (код 01.09); для іншого сільськогосппризначення (код 01.10). Всі ці види цільового призначення не згадуються у пп.«б» п.15 «Перехідних положень» ЗК, а тому обмеження щодо купівлі-продажу або інших способів відчуження відповідних земельних ділянок не можуть застосовуватися.

Тобто «земельні ділянки для ведення фермерського господарства» (код 01.02) не можуть прирівнюватися до «земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», оскільки вони належать до різних видів цільового призначення земель сільськогосподарського призначення, що прямо підтверджується Класифікацією видів цільового призначення земель, яка затверджена постановою КМ від 17.10.2012 №1051, а також наказом Держкомзему від 23.07.2010 №548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель». Чинне земельне законодавство не містить положень, які б дозволяли «прирівнювати» один до одного або ж ототожнювали різні види цільового використання ділянок.

Натомість п.5 ст.20 ЗК забороняє власникам самостійно визначати види використання ділянок у межах категорії земель сільськогосппризначення. Інші акти законодавства, які не регулюють правовідносини щодо встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок, не можуть бути підставою для «прирівнювання» правового режиму земельних ділянок, які належать до різних видів цільового призначення. Порядок зміни цільового призначення земельних ділянок приватної власності вичерпно врегульовується ч.3 ст.20 ЗК.

23. З огляду на викладене ВС вважає помилковим ототожнення приватним виконавцем та судами попередніх інстанцій поняття «товарне сільськогосподарське виробництво» як один із видів економічної діяльності землевласника або землекористувача та вид цільового призначення ділянок «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва». Зокрема, товарна сільськогосппродукція може вироблятися не лише на ділянках, що безпосередньо надані «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», а й на ділянках інших видів цільового призначення, проте це не є підставою для обмеження в цивільному обігу таких ділянок, що перебувають у приватній власності.

Окремі норми закону «Про фермерське господарство» (преамбула, стст.1, 20, 22) дають визначення поняття «фермерське господарство» як «форми підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосппродукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону» та дозволяють фермерському господарству набувати прав власності на майно, «необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» тощо. Проте, одне лише виробництво на ділянках товарної сільськогосппродукції не є підставою для визначення їх виду цільового призначення як «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» без додержання процедур, передбачених ст.22 ЗК.

Адже наявність такого виробництва лише характеризує господарську діяльність землевласника або землекористувача (спрямованість якої, до речі, може змінюватися на його розсуд) і аж ніяк не є характеристикою правового режиму земельної ділянки.

24. Отже, заборона на купівлю-продаж або іншим способом відчуження ділянок не поширюється на громадян — власників земельних ділянок із видом цільового призначенням для ведення фермерського господарства, які набули право власності на них на підставі цивільно-правових угод у результаті прийняття спадщини, у межах норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, визначених ст.121 ЗК.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, що ділянку, кадастровий №*0004, було отримано власником шляхом розпаювання земель сільськогосппризначення, натомість з матеріалів справи убачається, що її отримано власником за рахунок земель, що були передані у власність із земель запасу Новомиколаївської сільради, про що свідчить відповідь ГУ Держгеокадастру у Запорозькій області від 9.06.2020.

25. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, помилково трактував наведені норми та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні скарги банку на дії приватного виконавця з тих підстав, що на ділянку, кадастровий №*0004, поширюється мораторій, установлений ЗК, що унеможливлює її передачу на реалізацію в рамках виконавчого провадження до скасування мораторію.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повністю дослідили усі обставини і зібрані у справі докази, однак дійшли помилкового висновку про те, що на земельні ділянки із видом цільового призначення для ведення фермерського господарства розповсюджується мораторій, встановлений ЗК.

Відповідно до ч.3 ст.311 Господарського процесуального кодексу неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

26. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (ч.1 ст.48 закону «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч.5 ст.48 цього закону в разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

За змістом ст.61 закону «Про виконавче провадження», реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного в частині восьмій ст.56 цього закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною; порядок проведення електронних торгів визначається Мін’юстом.

Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця (п.2 розд.II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Мін’юсту від 29.09.2016 №2831/5).

Отже, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для їх скасування та ухвалення нового рішення про задоволенні скарги банку на дії приватного виконавця <…>.

Керуючись стст.300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 3.12.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2021 у справі №908/1550/19 скасувати.

Прийняти нове рішення про задоволення скарги АТ «КБ «Приватбанк» на дії приватного виконавця Хохлова К.К.

Визнати дії приватного виконавця Хохлова К.К. щодо примусового виконання судового наказу ГСЗО, виданого 7.10.2019 у справі №908/1550/19, протиправними та зобов’язати приватного виконавця усунити порушення прав стягувача шляхом складання заявки на реалізацію арештованого майна, а саме земельної ділянки, кадастровий №*0004, та передачі цього майна на реалізацію з електронних торгів, що організовує ДП «СЕТАМ».

Стягнути з приватного виконавця Хохлова К.К. на користь АТ «КБ «Приватбанк» судовий збір, сплачений за подання апеляційної та касаційної скарг, у сумі 4372 грн.

Видачу відповідних наказів доручити ГСЗО.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Коментарі
Додати коментар