Верховний Суд пояснив, як довести що електронний кредитний договір справжній

Про це йдеться у рішенні колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, передає «Банкрутство & Ліквідація».

Справа виникла зі звичного для мікрокредитного ринку конфлікту: товариство-кредитор вимагало стягнути борг за електронним кредитним договором, позичальниця заперечувала надані докази. Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили, спираючись на копії документів. Верховний Суд обидва рішення скасував і повернув справу на новий розгляд.

Претензія до судів виявилася процесуальною: незважаючи на клопотання відповідачки, жодна інстанція так і не витребувала оригінали електронних доказів, як того вимагає стаття 95 ЦПК України. Це, на думку КЦС ВС, порушує принцип змагальності сторін.

Водночас суд сформулював чіткі критерії перевірки електронних документів. Якщо договір підписано кваліфікованим або удосконаленим електронним підписом — достовірність і незмінність тексту перевіряється через спеціальні програмні засоби або онлайн-сервіси. Якщо ж використано інший вид підпису — наприклад, одноразовий ідентифікатор — суд має з'ясувати спосіб передачі документа, його формат та технічну можливість одностороннього редагування.

Окремо Верховний Суд зупинився на поширеній практиці мікрокредиторів — розміщенні договору за посиланням у форматі PDF. Такий спосіб не підтверджує цілісності документа, оскільки власник сайту технічно може змінити текст в односторонньому порядку. Інша ситуація — якщо договір надіслано позичальнику як прикріплений PDF-файл з офіційної адреси кредитора: у такому разі технічна неможливість внесення змін є належним підтвердженням автентичності документа.

Нагадаємо, електронні кредитні договори широко використовуються у сфері мікрокредитування. Питання їхньої доказової сили у судових спорах набуває дедалі більшого практичного значення — особливо в контексті зростання кількості позовів про стягнення простроченої заборгованості за онлайн-позиками.