Верховний Суд пояснив чому колишній учасник товариства не є кредитором у банкрутстві

Про це йдеться у рішенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, передає «Банкрутство & Ліквідація».

Ситуація, яку розглядав суд, типова для корпоративних спорів: фізична особа вийшла зі складу учасників товариства, однак належну їй частку у статутному капіталі так і не отримала. Коли щодо товариства відкрили провадження у справі про банкрутство, колишній учасник звернувся до суду з вимогою визнати цей борг кредиторським і включити його до реєстру вимог кредиторів.

Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні вимоги відмовили, хоч і розійшлися в мотивуванні. Верховний Суд їхні рішення підтримав, але сформулював чітку правову позицію.

КГС ВС провів принципову межу між двома категоріями вимог. Кредиторська вимога виникає з цивільно-правового договору або іншої підстави, прямо передбаченої Кодексом України з процедур банкрутства. Натомість право колишнього учасника на виплату вартості частки — це реалізація корпоративних прав, за своєю природою подібна до права на ліквідаційну квоту. Така вимога має грошове вираження, але грошовим зобов'язанням боржника у розумінні КУзПБ не є.

З моменту відкриття провадження у справі про банкрутство все майно боржника, включно зі статутним капіталом та чистими активами, формує ліквідаційну масу для задоволення вимог кредиторів. Учасники товариства — як чинні, так і колишні — можуть претендувати лише на залишок після повного розрахунку з кредиторами. Саме це прямо закріплює пункт 14 статті 39 КУзПБ.

Нагадаємо, питання черговості задоволення вимог у справах про банкрутство має критичне практичне значення. Включення до реєстру кредиторів дає право брати участь у розподілі ліквідаційної маси в порядку черговості, тоді як корпоративні вимоги задовольняються в останню чергу — і лише за умови, що після розрахунків з кредиторами взагалі щось залишиться.