Робота Дисциплінарної комісії: відкритий діалог

Звітували про результати

Практично всі члени Дисциплінарної комісії, які обрані від спільноти арбітражних керуючих, відзначили, що робота в цьому органі хоч і була складною, але принесла безцінний досвід. "Ми в перший рік тільки вчилися працювати. А оскільки матеріали були дуже складні та об'ємні, то це дало можливість значно підвищити свою кваліфікацію. Це був неймовірний досвід", - вважає член дисциплінарної комісії Денис Ткаченко.

"Ми багато чому навчилися, а якісь моменти в роботі комісії вдосконалили. Тішить, що під час роботи нас чуло Міністерство юстиції, у тому числі коли йшлося про неякісні документи від перевіряючих на місцях", - наголосив член дисциплінарної комісії В'ячеслав Лецкан.

При цьому робота комісії зуміла заручитися підтримкою спільноти арбітражних керуючих, про що свідчить досить низький рівень оскарження її рішень. "За моєю інформацією, є лише п'ять позовів, які були направлені до адміністративних судів. А з урахуванням того, що ми працюємо майже два роки, і за цей час було винесено багато рішень, то це дуже низький відсоток оскарження. І це свідчить про тому, що наша комісія кваліфікована і ми користуємося довірою спільнотою арбітражних керуючих", - відзначив Вадим Кізленко.

Таку оцінку роботи комісії дав і представник Міністерства юстиції. З 56 рішень щодо притягнення до відповідальності арбітражних керуючих, винесених у 2020 р. поточним складом Дисциплінарної комісії, було оскаржено лише чотири рішення і при цьому один позов був задоволений. "Комісія попрацювала плідно, хоч і були суперечки", - зазначив директор департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції В'ячеслав Філатов.

Члени Дисциплінарної комісії говорили про те, що необхідно вдосконалити порядок перевірки арбітражних управляючих. Зокрема, багато представників спільноти скаржаться на великий обсяг інформації та документів, які потрібно надавати перевіряючим. "Це сильно позначається на їхній роботі та на підготовці матеріалів для перевірки, і, відповідно, на її результатах", - зазначив член дисциплінарної комісії Сергій Саутенко.

Також наголошувалося, що необхідно удосконалити і формальні процедури — сьогодні на підписання протоколу засідання комісії відводиться лише два дні, а оскільки багато з членів комісії — арбітражні керуючі, що практикують, і до того ж іногородні, то це стає проблемою. Однак Сергій Саутенко зазначив, що всі арбітражні керуючі мають електронні ключі, тому можна було б внести зміни до процедурних документів, і дати можливість підписувати протокол електронним підписом. "Дуже хотілося б, щоб наступний склад дисциплінарної комісії вже не порушував подібні питання", - сказав він.

При цьому члени Дисциплінарної комісії зазначали, що її робота не викликала різкої критики з боку спільноти арбітражних керуючих. "Ми розпочали свою роботу під крики одного з арбітражних керуючих, який казав, що комісія "ріже" представників спільноти, як поросят. Але вже так не кажуть, і я вважаю, що це було досягнуто нашою плідною роботою", - вважає В'ячеслав Лецкан.

Також за час роботи комісії розвіялися і побоювання, що вона стане каральним органом, який зловживатиме своїм становищем. Зокрема, голова Ради арбітражних керуючих м. Києва Сергій Боярчуков зазначив, що хоч перед минулими виборами багато хто говорив про ризики того, що нова комісія буде "обілєчувати" арбітражних керуючих, це слово зараз зникло з усіх професійних чатів.

Є куди прагнути

Однак, крім успіхів, арбітражні керуючі обговорили і проблеми, які все ще збереглись у сфері контролю за роботою фахівців. В'ячеслав Лецкан зазначив, що ще багато питань залишається щодо якості документів щодо перевірок, які проводяться на місцях. Наприклад, комісія отримує багато матеріалів про відмови арбітражних керуючих від перевірок, хоча не всі 100% — це справді відмова. Іноді арбітражний керуючий просто не може пройти перевірку у цей конкретний час. "Потрібно розробити алгоритм, щоб перевіряльники не ставилися формально до цього питання, а дали арбітражним керуючим можливість пройти перевірку в інший час. Наприклад, людина має здати документи на перевірку о 10:00, але принесла о 16:00, а їй уже виписали акт. Це створює додаткове навантаження на комісію, бо буде повторна перевірка, а ми маємо вивчати документи і все одно приймати рішення про її проведення", - сказав він, додавши, що 30-40% документів про відмову від перевірок можна було б усунути.

Також серед проблемних питань — висновки перевіряючих, які іноді виходять за межі кодексу чи нормативних документів та дають свою власну оцінку діям арбітражного керуючого. "Коли ми бачили таке на комісії, ми реагували на такі питання одноголосно", - зазначив В'ячеслав Лецкан.

Також члени Дисциплінарної комісії звернули увагу спільноти, що арбітражні керуючі не користуються своїм правом залучати до перевірок досвідченіших колег. "Ще жодного разу не було такого на комісії, щоб туди прийшов арбітражний керуючий разом із досвідченішим колегою, який би дав пояснення", - зазначив Сергій Саутенко.

Публічно чи приховано?

На круглому столі розгорнулася дискусія та навколо питання про те, чи слід публікувати рішення Дисциплінарної комісії. Це питання порушується вже не вперше, але досі викликає спекотні суперечки. Членкиня Ради НААКУ Ірина Сербін зауважила, що всі арбітражні керуючі хочуть, щоб рішення Дисциплінарної комісії були публічними, проте коли запитуєш конкретного арбітражного керуючого — чи хоче він, щоб було опубліковано саме його рішення, то відповідь – категоричне "ні". "Виняток становить хіба що справа Руслана Бандуристого", – сказала Ірина Сербін.

Як варіант, обговорюється можливість публікації рішень Дисциплінарної комісії, з яких буде видалено особисті дані — імена арбітражних керуючих. Однак із таким варіантом згодні не всі. "Якщо людину несправедливо покарали, і в майбутньому вона доведе, що вона мала рацію, то матеріали Дисциплінарної комісії будуть відправною точкою, щоб вона стала героєм спільноти. А якщо в матеріалах дисциплінарної комісії фігуруватимуть прізвища тих, хто порушив закон, то це працюватиме превентивно щодо всіх інших — вони бачитимуть і розумітимуть, що за це карають. І це працюватиме як моральна міра: арбітражному керуючому соромно вдруге наступатиме на граблі. Тому матеріали мають бути відкритими і з прізвищами", — вважає Сергій Боярчуков.

Проте представники дисциплінарної комісії зазначили, що зробити її рішення публічними не так просто. На думку члена комісії Дениса Ткаченка, він раніше одним із перших заявляв, що рішення потрібно публікувати, проте коли почав працювати в комісії, то змінив свою точку зору. "Я зрозумів, що це неможливо ні юридично, ні технічно. Члени комісії не мають права розголошувати будь-яку інформацію. Члени Дисциплінарної комісії можуть висловити свою власну думку, але аргументувати те чи інше рішення комісії, як судове рішення, неможливо. Наприклад, на одному з останніх засідань було 40 питань. Скільки нам потрібно часу, щоб описати ці 40 питань, які потім будуть оприлюднені?", - сказав він.

Арбітражний керуючий - стоп!

Ще одним дискусійним питанням стала така форма притягнення арбітражних керівників до дисциплінарної відповідальності, як зупинка його діяльності. "Чи не здається вам, що не порушника, а його клієнта?  Приміром ми (приватні виконавці - ред.) маємо намір у законопроекті №5660 замінити зупинку діяльності забороною відкривати нові провадження. Таким чином, приватний виконавець працюватиме у справах, що вже є, а нових — відкривати не буде" , – зазначив приватний виконавець Андрій Авторгов.

У цьому зупинення діяльності арбітражних управляючих — це міра покарання, яка має довгострокові наслідки. Як пояснила Ірина Сербін, рішення про зупинення діяльності арбітражний керуючий оскаржує в суді, а поки йде провадження, його змінюють у справі на іншого фахівця, а той, хто потрапив під цю санкцію, втрачає заробіток. "В адміністративному суді Києва лежить 28 подібних заяв, які зазвичай розглядають через два роки. І кому тоді пред'являти претензії щодо стягнення боргів?", - заявила вона.

Однак частина представників спільноти виступила за те, щоб зберегти такий вид покарання. "Зупинення діяльності — потрібне. Тому що були випадки, коли позбавлення свідчення — це багато, а догана — це мало. На мою думку, це більший виховний захід", — зазначив Денис Ткаченко.

При цьому Міністерство юстиції заявило, що пропонує удосконалити цю сферу, щоб у разі усунення арбітражного керуючого не страждала справа, яку він веде. "Потрібні зміни до Кодексу, щоб можна було якнайшвидше замінити арбітражного керуючого. Ми будемо порушувати це питання на рівні асоціації, щоб забезпечити передачу справ і уникнути їх зупинки після усунення арбітражного керуючого. Це дієво, і це крайній захід перед тим, як позбавляти арбітражного керуючого свідоцтва на зайняття діяльністю", - зазначив Владислав Філатов.

При цьому пропонувалося віддати вирішення питання про позбавлення арбітражного керуючого ліцензії на діяльність тільки на розсуд самої спільноти. "Арбітражний керуючий може понести покарання за дисциплінарні вчинки, але це покарання має бути виключно у вигляді зняття його з відповідної посади у відповідному підприємстві. А якщо він негідник, і паплюжить звання арбітражного керуючого, то, на мій погляд, єдиним органом, який має право вигнати його з професії, є саморегулююча організація, яка виключить його зі свого складу. І в цей момент і з відповідальністю, і з судами відразу все стає на свої місця: якщо тебе зняли з конкретної справи за конкретне порушення, то ти не відповідаєш у всіх інших місцях, де ти нічого не порушив. А якщо ти настільки "дістав" усіх своїх колег, що вони тебе вигнали зі своєї спільноти, то вже судитися не має сенсу", - вважає Сергій Боярчуков. .

"Хоча мене здивувала позиція колег, які готові віддати контрольні функції Міністерству юстиції, правоохоронним органам, та будь-кому, але тільки не своїм колегам. Незрозуміло чому", - додав голова Ради арбітражних керуючих м. Києва.

Переглянути відеозапис заходу можна за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=f1-X3a4Phxs