Артем Багінський: професія арбітражного керуючого - це професія «для дорослих»

Редакція: Якою, на Вашу думку, зараз є репутація професії арбітражних керуючих?  Що маємо?  До чого треба прагнемо?

Артем Багінський: Думаю не потрібно нагадувати, що репутація – це основний нематеріальний актив для будь-якого учасника ринку професійних послуг. І арбітражний керуючий у цьому випадку не є винятком, навіть попри те, що принцип автоматизованого відбору арбітражного керуючого у справу про банкрутства є в пріоритеті. Все частіше арбітражних керуючий у справу запрошують кредитори саме тому, що на їх думку такі арбітражні керуючі здатні процедуру банкрутства супроводити максимально ефективно та з максимальним результатом для кредиторів.

Проте чи повинен арбітражний керуючий ставити собі за мету подобатись лише кредиторам і напрацьовувати репутацію «прокредиторського» професіонала? На моє переконання – ні. Я прихильних дотримання принципу пропорційності та балансу у всьому, а у процедурі банкрутства особливо. Арбітражний керуючий, за визначенням, це особа безстороння, тобто яка не має конфлікту інтересів як щодо боржника так і щодо кредитора. Арбітра́ж від фр. arbitrage — вирішення спору посередником. А тому арбітражний керуючий не повинен бути «стерв’ятником» який собі за мету ставить ціль в будь-який спосіб задовольнити вимоги кредиторів, шляхом ліквідації боржника. Нажаль сьогодні в, цьому плані, ситуація в цілому не втішна. Процедура санації в Україні існує лише як виняток і зустрічається поодиноко. Банкрутство передбачає, в першу чергу, відновлення платоспроможності, фінансового оздоровлення боржника, а отже в пріоритеті має стояти ціль виявлення усіх можливостей для санації підприємства. Арбітражний керуючий як ефективний кризовий менеджер – це найкраща репутація. Звичайно як ефективний ліквідатор він також цінний, проте кризовий менеджмент дозволить зростати економіці країни в цілому. Саме в такому напрямку, я бачу розвиток професії арбітражного керуючого.

Редакція: Який сьогодні середній вік арбітражного керуючого в Україні? Чи можна стверджувати, що це професія «для дорослих»?

Артем Багінський: Цілеспрямовано я, звичайно, не досліджував питання середнього віку арбітражного керуючого. Тому висловлю своє суб’єктивне бачення. Вік не важливий, а важливе наскільки емоційно, психологічно і, найважливіше, теоретично та практично підготовлений арбітражний керуючий. Так, здебільшого серед моїх знайомих арбітражних керуючих це особи 40+, однак є і молодші. Мені, до прикладу, 31, але знаю також і молодших. Це зумовлене тим, що лиш у зрілому віці професійного досвіду юристи та економісти приходять до висновку, що ця професія є цікавою та захоплюючою. У ВУЗах великої уваги не приділяють професії арбітражного керуючого, так як курс «Банкрутство», як правило, читається в межах дисципліни «Господарське право», а на економічних факультетах його проходять як одну тему у загальному курсі права. Більше того, ця професія відома лише серед вузьких спеціалістів і не зустрічається широкому загалу людей навіть протягом усього життя. За непопулярністю професія арбітражного керуючого може позмагатись, мабуть, лише із патентним повіреним.

З огляду на це у професію приходять уже сформовані професіонали, люди які остаточно обрали життєвий шлях. А відтак «випадкові» зустрічаються рідко. Тому можу ствердити, що професія арбітражного керуючого - це професія «для дорослих». Але не за віком, а за професійною сформованістю.

Щодо тривалості у зайнятості професії, то мабуть це ще більш складне та неоднозначне питання. Знайомий із колегами які займаються цією професією ще із моїх шкільних років (до речі саме завдяки їм мені давно відома професія арбітражного керуючого). Проте більшість, серед мого кола оточення, перестали займатись нею через те, що були позбавлені права на зайняття діяльністю арбітражного керуючого. Адже правила роботи у нас жорсткі, а контролер – здебільшого безжальний. Деякі почали приділяти менше часу професії, так як кількість роботи значно зменшилась. Однак думаю із набранням чинності Кодексу з процедур банкрутства ситуація на ринку банкрутства може докорінно змінитись так як ця процедура банкрутства може бути конкурентом процедурі виконавчого провадження. Що в свою чергу зумовить підвищення популярності професії арбітражного керуючого.

Редакція: Чому арбітражні керуючі припиняють свою діяльність? Які існують головні причини для цього?

Артем Багінський: Саме по собі свідоцтво про право на зайняття діяльністю арбітражного керуючого «їсти не просить». Тому мені не відомі причини коли люди за власним рішенням відмовляються від нього. Проте мені відомі випадки, коли після позбавлення права на зайняття діяльністю арбітражного керуючого люди не відстоюють свою позицію у суді та не намагаються його повернути. Як я вже вказував вище – роботи наразі не так багато. А якщо автоматизована система обирає арбітражного керуючого, то це, як правило, давні банкрути, від яких попередні колеги відмовились, адже процедура зайшла в «глухий кут». У таких справах заробітку немає, а час такі справи забирають не мало: щомісяця звітність необхідно подати, інвентаризацію необхідно зробити, запити розіслати, не забувати періодично скликати збори (комітет) кредиторів та й і за суд не потрібно забувати. Актуальні справи зустрічають все рідше, а якщо зустрічаються, то кредитори, як правило, лобіюють власного арбітражного керуючого. Це, до речі, до питання про репутацію арбітражного керуючого. Якщо вона переконує йому довіряти, то такий арбітражний керуючий буде мати непогану роботу.

Редакція: Кому підходить ця професія? Який характер треба мати, щоб бути Арбітражним керуючим з великої літери? А кому ця професія категорично не підходить?

Артем Багінський: Хоча у професію має доступ особа яка має юридичну або економічну освіту, сьогодні попит мають здебільшого арбітражні керуючі – юристи. Тому що здебільшого у нас банкрутство прямує у процедуру ліквідації. Арбітражні керуючі – економісти, на моє переконання, корисніші у процедурах санації. Але ефективних прикладів санації мені не відомі. Мабуть тому, що у санації рідко зацікавлені кредитори. Очевидно такий поділ є моєю особистою думкою і багато в чому успіх процедури також залежить від таланту та особистих якостей арбітражного керуючого (як і у будь-якій іншій професії у сфері професійних послуг).

Арбітражний керуючий, на моє переконання має володіти «стержнем» який має бути в основі професійного характеру. Він повинен мати волю продемонструвати усім, що процедура банкрутства, за його участю, буде йти за принципом законності та пропорційності (балансу). Арбітражний керуючий має пам’ятати, що він не адвокат якоїсь із сторін, а самостійний учасник процесу, на якому тримається уся законність справи. У арбітражного керуючого немає клієнтів у процедурі, а отже він не повинен «усім подобатись». А така позиція вимагає сильного характеру адже кожен учасник буде намагатись схилити арбітражного керуючого на свою сторону чи, хоча б, завоювати прихильність.

Редакція: Чому школярі мріють стати юристами, лікарями та ІТшніками, а не арбітражними керуючими? Чому важко зацікавити цією професією молодь? Чи треба це робити?

Артем Багінський: Скажу так: про арбітражних керуючих не знімають цікавих фільмів та серіалів, не пишуть художніх книжок. Тому і професія не популярна. В основі вибору тієї чи іншої професії, майже завжди, лежить романтика, мрія про те, як майбутній професіонал житиме у щоденних пригодах. Також в основі вибору лежить «універсальність» професії, тобто ким особа із таким дипломом зможе працювати та наскільки вона буде цінна. В цьому сенсі спеціальність юриста, економіста, менеджера поза конкуренцією. Тому вони і найпопулярніші, особливо як друга вища освіта. Проте з іншої сторони чи потрібна професії арбітражного керуючого широка популярність? Як я вже говорив вище – вона лише «для дорослих». Відтак низька її популярність серед школярів є швидше природньою аніж аномальною. Не кожний дорослий оцінить важливість процедури банкрутства. А що вже стверджувати про дітей.