Вадим Кізленко: Знімаю свою кандидатуру на користь Ірини Сербін

Скільки років ви працюєте арбітражним керуючим?

В професії арбітражного керуючого я з 2008 року.

Розкажіть про Ваші найбільш масштабні та складні кейси, які реалізовували як арбітражний керуючий?

В ході професійної діяльності я приймав участь у понад ста справах про банкрутство боржників різної форми власності (приватна, комунальна, державна) різної складності (від банкрутства «відсутнього боржника» за спрощеною процедурою до санації містоутворючих підприємств). Маю досвід виконання повноважень у справах про банкрутство страхових компаній. Маю позитивний досвід закінчення проваджень шляхом укладення мирової угоди (в процедурі ліквідації), виконання боржником всіх зобов'язань перед кредиторами (в процедурі санації).

Серед масштабних, найбільш складних і успішних кейсів в яких я особисто виконував або виконую повноваження арбітражного керуючого я би виділив наступні: ДП «Рівненська сірникова фабрика», ПАТ «АвтоКрАЗ», ПрАТ «Креатив», ПрАТ «Квазар», ТОВ «Орлан-Транс-Груп», ПрАТ «Рециклінг-Центр» (ГРІНКО), ПрАТ «ЗАНГАС-НГС».

Як консультант я приймаю участь, зокрема, у справах про банкрутство ПАТ «Сумихімпром» та ПАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» в яких тривають успішні процедури санації.

Окремо хотів би зазначити про два складних і водночас результативних кейси. Перший – банкрутство комунального підприємства за рішенням власника за спрощеною процедурою (95 стаття Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в якому автоматизована система обрала мене ліквідатором). Справа цікава тим, що після призначення мене ліквідатором було встановлено відсутність будь-якого майна банкрута за рахунок якого можна було б задовольнити вимоги кредиторів, разом з тим, мною були встановлені ознаки доведення до банкрутства. Я ініціював низку кримінальних проваджень (в т.ч. відносно власника майна – міської ради), в результаті чого власник майна виконав зобов’язання боржника та погасив вимоги кредиторів. Другий кейс – це банкрутство підприємства з часткою держава 50%, справа тривала з 2003 року, мене призначили арбітражним керуючим в 2017 році. За два роки роботи, я витребував майно боржника з незаконного володіння третьої особи, здійснив його реалізацію, за рахунок коштів отриманих від продажу повністю погашені вимоги заставних кредиторів та вимоги першої-третьої черг. В окремому провадженні суд задовольнив мої позовні вимоги про стягнення збитків (близько 25 млн. грн.) з особи, яка незаконно володіла майном. За рахунок стягнутих коштів погашені майже в повному обсязі вимоги кредиторів четвертої черги.

Якою на Вашу думку має бути майбутня СРО: її мета й цілі?

В майбутній СРО мають об'єднатися професіонали, з метою захисту прав та інтересів всіх членів СРО, популяризації професії арбітражного керуючого, підвищення ролі та авторитету арбітражних керуючих у суспільстві.

В Раді арбітражних керуючих на моє переконання має бути 11 членів (в т.ч. голова та його заступник). Термін повноважень членів ради, голови та його заступників – 2 роки. Члени ради, голова СРО та його заступник, однозначно мають отримувати винагороду, однак, для цього потрібно сформувати джерела виплати відповідної винагороди. На моє переконання, наразі, зарано говорити про оплату роботи відповідних осіб, спочатку СРО має запрацювати і на перших етапах керівництво СРО повинно бути готовим працювати безоплатно. 

Які показники вказуватимуть на ефективність діяльності майбутньої СРО? Що треба досягнути-створити?  

До показників ефективності СРО я би відніс можливість спільноти арбітражних керуючих реально та оперативно впливати на зміни до законодавства. Зменшення контролю над діяльністю арбітражних керуючих. Наразі арбітражний керуючий фактично підконтрольний комітету кредиторів (який, до речі, за новим Кодексом має право клопотати перед судом про припинення його повноважень будь-який час та незалежно від наявності підстав). Також арбітражний керуючий підконтрольний Мінюсту, який має право провести перевірку арбітражного за скаргою будь-якої особи, за наслідками якої Дисциплінарна комісія має право притягнути арбітражного керуючого до відповідальності без будь-яких обґрунтувань свого рішення, при цьому рішення суду (в провадженні якого перебуває справа про банкрутство і який вже прийняв відповідне рішення за аналогічною скаргою) для Мінюсту не мають преюдиціального характеру. Такий стан справ потрібно змінювати. На мою думку, достатньо судового контролю і контролю з боку професійної спільноти (наприклад, в особі комітету з питань етики).

Яка ваша програма кандидата на голову СРО. Чому арбітражні керуючі мають голосувати саме за вас?

Дійсно, 08.11.2019 я публічно оголосив, що готовий бути головою СРО. Я маю для цього досвід та бажання. На першого голову СРО буде покладена величезна відповідальність – його головним завданням буде об’єднання професійної спільноти. Поділ на клани серед арбітражних керуючих недопустимий, а тим більше це не допустимо на етапі формування СРО та зародження нашої професії, тому я прийняв рішення зняти свою кандидатуру як претендента на голову СРО на користь Ірини Сербін. 

При цьому я маю намір балотуватися до Ради СРО або до Дисциплінарної комісії, з метою розвитку професії та захисту інтересів арбітражних керуючих.

Чи треба зараз вдосконалити порядок з’їзду СРО, розроблений Мін’юстом. Якщо так, то як саме?

Із очевидних змін – це надання можливості приймати участь в установчому з’їзді  всім арбітражним керуючим (незалежно від попередньої реєстрації), які прибули на з’їзд, інформація про яких є в реєстрі, чия діяльність не зупинена і які мають при собі документ, що посвідчує особу. Також доцільно окремо голосування за голову СРО і його заступника(ів) та членів Ради арбітражних керуючих.     

До чого має прагнути спільнота арбітражних керуючих? Що буде свідчити про успішність реформ у сфері банкрутства?

Спільнота має прагнути до реального саморегулювання своєї професії та до підвищення статусу арбітражного керуючого у суспільстві.