Владислав Філатов: Новий Кодекс – це висококласний спортивним болід, якому треба досвідчений пілот

Пане Владислав, які пріоритетні задачі та цілі ви перед собою ставите, як директор Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України?

Є намір зберегти існуючий потенціал і напрацювання, удосконалити роботу, де це є можливим та усунути виявлені недоліки. В решті решт через забезпечення належної реалізації положень Кодексу України з процедур банкрутства маємо досягти підвищення ефективності застосування процедур банкрутства. Ключовими показниками досягнення цієї цілі є кількість боржників, які відновили свою платоспроможність і рівень задоволення вимог кредиторів. Наразі відновлення платоспроможності боржника є виключенням, а кредитори отримують трохи більше 9 центів з інвестованого долару. Згідно минулорічного дослідження Світового банку Doing Business Україна спустилася на одну сходинку і посіла 146 місце з 190 країн світу за індикатором «Відновлення платоспроможності». Та все ж слід зазначити, що ці дані є актуальними станом на 1 травня 2019 року, коли Кодекс ще не вступив в дію. Сподіваюся його положення не були враховані під час оцінювання нашої країни. Наразі Україна вже майже чотири місяці живе за оновленою нормативно-правовою базою регулювання процедур відновлення платоспроможності та банкрутства. Сподіваємося, що оцінка рівня правового регулювання і застосування процедур банкрутства на практиці в цьому році буде позитивно іншою.

Завдяки чому це стане можливим?  Ваша думка…

Індикатор «Відновлення платоспроможності» складається з декількох складових – це індекс повернення боргу і індекс нормативно-правового регулювання. Так от індекс нормативно-правового регулювання - це фактично і є сам Кодекс та підзаконні нормативно-правові акти, прийняті для його реалізації. Кодекс принципово змінив підхід до процедур банкрутства. Наприклад, в Кодексі значно краще окреслені джерела і механізми наповнення конкурсної та ліквідаційної маси. Зокрема, йдеться про покладення субсидіарної відповідальності на керівника, засновників (учасників, акціонерів) боржника або інших осіб за зобов'язаннями боржника. Тобто, борги боржника будуть сплачувати його керівники за рахунок свого особистого майна. Також, збільшений з одного року до трьох період діяльності боржника до відкриття справи про банкрутство, який має ретельно досліджуватися на предмет доведення боржника до неплатоспроможності і за цей ризиковий період усі правочини, вчинені боржником, якщо вони завдали збитків кредиторам, можуть бути визнані недійсними, а все майно повернуто боржнику. Кодексом вирішені процедурні і процесуальні питання регулювання руху самої справи, які дозволять скоротити час розгляду, а ще обмежують і унеможливлюють зловживання учасниками у справах про банкрутство.Також, завдяки положенням Кодексу значно спрощені умови відкриття справи про банкрутство, що відкриває можливості для відновлення платоспроможності боржника, а для кредиторів збільшує вірогідність задоволення їх вимог. До введення в дію Кодексу у кредиторів здебільшого не було зацікавленості ініціювати справу про банкрутство, тому що заздалегідь було відомо, що ініціюючий кредитор нічого не отримає.

Щоправда, в Кодексі виявлені неузгодженості, а недоліки, які були в законі, усунуті неповністю. Наразі над цим працює робоча група створена при Мінюсті і з боку Мінюсту вже підготовлено перелік технічних правок до діючого Кодексу.

Натомість індекс повернення боргу – це застосування положень Кодексу на практиці. І від належного застосування його положень, від повноти вчинення дій всіма учасниками справи про банкрутство на всіх етапах провадження залежить зміна цього індексу. Відтак, натепер, після прийняття Кодексу та підзаконних актів, для підвищення ефективності застосування процедур банкрутства, необхідно забезпечити його повноцінну реалізацію, з дотриманням його ідеології. Тобто, важливо, щоб поєднання прогресивного нормативного регулювання із здійсненням своїх прав і обов’язків учасниками провадження – кредиторами, боржниками, арбітражними керуючими призводило до синергії, а не навпаки.

Насамперед, зміни правового регулювання, що запроваджені Кодексом, мають бути  належно оцінені арбітражні керуючими, адже їх повноваження значно змінилися. Вимоги, які Кодексом висуваються до арбітражних керуючих потребують від них невідкладного підвищення рівня професійних компетентностей. З цього питання в Департаменті підготовлений план роботи з удосконалення підходу до навчання і підвищення кваліфікації фахівців у цій сфері, до оцінювання результатів навчання, а також до оцінювання діяльності самих арбітражних керуючих.

Що саме пропонується змінити у  Кодексі?

Деякі зміни не принципові, але технічно необхідні. Наприклад, в деяких місцях у документі пропущене слово «інвестор», є різні терміни щодо одних і тих самих правовідносин тощо. Серед принципових недоліків Кодексу, які потребують внесення змін можна виділити, наприклад, те, що не дуже чітко виписані норми щодо оформлення результатів торгів – вони обмежують можливість зареєструвати придбане майно. Наразі робота триває, а про деякі виявлені недоліки краще доки не повідомляти для ненадання приводу для їх використання.

Хто входить до складу робочої групи, що працює над змінами до Кодексу, і як у Мінюсті ставляться до цієї групи?

На початку заступник Міністра юстиції України Вікторія Коломієць в одному зі свої виступів наголосила, що кожен з фахівців у сфері банкрутства може приймати участь у роботі цієї групи. Було цікаво спостерігати як формувалася група. На перше засідання прибуло приблизно 20 осіб, на друге - більше 40. Останні засідання були більш ефективними і дієвими, адже залишилися лише ті, що дійсно мають можливість, фах і хочуть працювати. До складу групи входять представники законодавчої влади, Мінюсту, судової влади, саморегулівної організації арбітражних керуючих та міжнародні експерти.

Головне, за змінами не втратити сутність регулювання і зберегти принципи самого Кодексу. Нажаль, доводиться говорити про таке. Деякі пропозиції, що надходять на розгляд групи, у разі їх прийняття, повертають усіх до часів, коли боржники через положення закону успішно і безкарно ухилялися від виконання своїх зобов’язань.

Хто буде займатися підвищенням кваліфікації і навчанням арбітражних керуючих? Мінюст не хоче передати цю функцію СРО?

Натепер питанням організації системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих буде і далі займатися Міністерство юстиції України, як державний орган з питань банкрутства, відповідно до визначених повноважень. Слід відзначити, що навчання осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого, а також підвищення кваліфікації арбітражних керуючих проводять заклади вищої освіти, які для виконання навчального плану завжди залучають висококваліфікованих і найбільш досвідчених арбітражних керуючих. Якщо говорити про передачу функції організації системи навчання, то для оцінки можливості передачі певних повноважень, слід мати відповіді на чимало питань, на кшталт: хто саме буде займатися цим? За які гроші? І,найголовніше, за якою методикою і за якими стандартами?

Адже на сьогодні у арбітражних керуючих немає професійних стандартів. Запровадження цих стандартів однозначно підніме престижність професії та змінить уявлення про неї. І навіть, можливо, дасть поштовх до того, щоб змінити саму назву, адже у нас вже тривалий час немає арбітражних судів, зате залишилися арбітражні керуючі.

Як ви пропонуєте назвати арбітражних керуючих?

Є сенс назвати їх антикризовими керуючими. В такому разі ми збережемо звичну для всіх абревіатуру АК і донесемо сутність професії. Бо арбітраж - це спір в іншому напрямку і зовсім не в конкурсному процесі. Хто такий арбітражний керуючий? Це прекрасно знають у професійному, але доволі вузькому середовищі, а ось що стосується, наприклад, представників середнього та малого бізнесу, то люди просто не розуміють хто такі арбітражні керуючі. І іноді не зовсім впевнені, що арбітражний керуючий це той фахівець, який дійсно їм потрібен і до кого слід звертатися за допомогою. Якщо йдеться про кризу на підприємстві, то треба звертатися до фахівця з антикризи, а не з арбітражу.

Ще одне уточнення, так Мінюст буде сам навчати арбітражних керуючих чи все ж таки делегує ці повноваження СРО?

Поки що контролювати цей процес буде Мінюст, не СРО. Наголошую ще раз, зараз розглядається питання впровадження професійних стандартів для арбітражних керуючих. Є намір забезпечити інтеграцію ключових компетентностей й умінь у навчальні програми базової професійної освіти і щоб рівень її здобуття використовувався під час підвищення професійної освіти та здійснення оцінювання і контролю за діяльністю. Окрема увага має бути приділена якості навчально-методичних матеріалів, їх уніфікації, відповідності чинній судовій практиці, постійному її оновленню і процедурі її затвердження. Впровадження професійних стандартів має розширити коло «користувачів» кваліфікаційних стандартів, зокрема, визнані компетентності можуть бути поширені також на працівників державного органу з питань банкрутства, відповідальних за забезпечення формування та реалізацію політики у сфері банкрутства.

Якщо порівняти прийнятий Кодекс з автомобілем, то зараз він немов експериментальний висококласний спортивний болід - швидкий, гарний, обладнаний за останнім словом техніки. Але ми заливаємо в нього низькооктанове пальне і хочемо, щоб він швидко їхав. Я вже не кажу про пілота, який має вміти керувати таким авто не тільки під час руху по прямій. Адже в банкрутстві кожна справа унікальна й арбітражний керуючий має бути висококласним пілотом, який зможе показати клас на всій трасі. Цьому треба навчатися. Й ми маємо бути готовими навчати за новими програмами професійну спільноту арбітражних керуючих.

Деякі фахівці вважають, що до справ про банкрутство є сенс додати ще й податкові спори. Як ви вважаєте - це правильно?

Нажаль, так сталося, що в справах про банкрутство, про податки згадують в останню чергу. Раніше – до прийняття Кодексу, коли відносно підприємства порушувалася справа про банкрутство, на ньому ставили хрест, адже про відновлення платоспроможності мова не йшла і, як правило, боржник, після визнання його банкрутом, припинявся в процедурі ліквідації. Тепер очікується, що все буде по-іншому. Відкриття справи про банкрутство вже не хрест і не крапка, а тільки кома. Новий Кодекс нагадав нам, що завдяки процедурам банкрутства можна відновити платоспроможність, відшукати і повернути майно боржнику, задовольнити вимоги кредиторів. В такому разі питання оподаткування виходить на новий рівень актуальності. Крім того, Кодексом передбачено, що всі майнові спори, стороною в яких є боржник, вирішує господарський суд у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. До введення Кодексу в дію, спір боржника із податковим органом щодо нарахованого зобов’язання із оскарженням податкового повідомлення-рішення вирішувався в суді адміністративної юрисдикції. Чи буде змінено підсудність таких справ внаслідок застосування положень Кодексу до цих спорів покаже судова практика.

Наскільки СРО арбітражних керуючих налаштовано співпрацювати з Мінюстом?  Ви відчуваєте їхню готовність до конструктивної співпраці чи тільки до критики вас, як профільного міністерства?

Мінюст і СРО налаштовані на плідну співпрацю і сприймають один одного як партнери. І це – головне. Ми знайшли спільну мову в питаннях підвищення кваліфікації арбітражних керуючих, проведення навчання і роз’яснювальної роботи щодо справ про неплатоспроможність фізичних осіб, участі СРО у розробленні нормативно-правових актів. Зокрема, з боку СРО є пропозиції до Міністерства по удосконаленню порядку контролю над арбітражними керуючими й ми його аналізуємо.

Щодо СРО в цілому. Я завжди наголошую, що це самостійна і самоврядна організація, яка може і має розробляти власні методичні рекомендації для арбітражних керуючих. Така функція передбачена і Кодексом, і статутом СРО. Мінюст готовий опрацьовувати ці рекомендації та, у разі погодження, підтримувати.

Ще один напрямок, в якому ми плануємо співпрацювати з СРО, це функціонування автоматизованої системи з відкриттям доступу до інформаціїпро справу для учасників справи, електронним кабінетом арбітражного керуючого, реєстром неплатоспроможних боржників, взаємодією з іншими інформаційними ресурсами. У Міністерства вже є розуміння як це має працювати. Зокрема, ми хочемо повністю відкрити діяльність арбітражного керуючого у справі для кредиторів, щоб запобігти зловживанням з його боку. На сьогоднішній день, якщо у справі змінюється арбітражний керуючий, то вкрай складно забезпечити повноту і цілісність інформації по справі. В свою чергу, арбітражним керуючим необхідно забезпечити максимальний доступ до інформації про боржника, яка міститься в низці реєстрів. В тому числі ми плануємо попрацювати з Державної податковою службою, щоб арбітражні керуючі мали доступ до інформації про боржників, звичайно, в обмеженому доступі. Адже, без участі податкової служби, забезпечити повноцінний інструмент для роботи арбітражного керуючого у справах про неплатоспроможність фізичних осіб буде неможливо.

І ще один важливий блок – це архіви справ про банкрутство. Зараз вони існують лише на папері,і щоб привести все це до ладу і упорядкувати документацію, потрібно чимало часу та ресурсів - як фінансових, так і людських. Та, як би там не було, історія боржника повинна бути збережена в архівних документах.

Ще один проблемний момент – страхування арбітражних керуючих. Ми вважаємо, що його необхідно вирішувати і вирішувати якнайшвидше – ввести положення про обов’язковість страхування діяльності арбітражного керуючого в ст. 7 Закону України «Про страхування». Як наслідок, має бути розроблено порядок і правила його проведення, форма типового договору тощо. В СРО розуміють важливість цього питання. Наразі, судова практика, коли кредитор звертається з позовом до арбітражного керуючого про відшкодування заподіяної шкоди, мені не зустрічалася. Проте, якщо такий прецедент станеться, то арбітражний керуючий не зможе захистити себе за допомогою договору страхування, який, нажаль, наразі лише формальний.

Тож є багато питань і їх треба вирішувати, а рушійною силою має бути об’єднання професійної спільноти арбітражних керуючих. Питання окреслені – тепер справа за діями. За результатами роботи СРО на практиці можна буде робити певні висновки.

Щодо критики. Якщо критика висувається, то вона має бути конструктивною. Тобто, у разі наявності заперечень, мають бути пропозиції і пропозиції мають бути, принаймні, реалістичними. Бути не згодним просто так, не є професійним ставленням по будь якого питання.

Робота дисциплінарної комісії – це один з важелів контролю Мінюсту роботи арбітражних керуючих. Як ви бачите роботу цієї комісії? Чи будете ви щось змінювати в її роботі?

Робота Дисциплінарної комісії зараз повністю налаштована. Заступник міністра юстиції Вікторія Коломієць опікується цим питанням особисто й ретельно вивчає кожну справу, що потрапляє на розгляд комісії. Деякі арбітражні керуючи своїм ставленням до професії, вчиненням або не вчиненням певних дій у справі нерідко дуже дивують членів комісії. Наприклад, на одному з останніх засідань комісії були позбавлені права на здійснення діяльності арбітражного керуючого 4-ри з 9-ти арбітражних керуючих. В більшості випадків комісія голосувала одностайно! Тобто за застосування до арбітражного керуючого найбільш суворого дисциплінарного стягнення голосували не лише представники Мінюсту, а й представники професії – члени СРО арбітражних керуючих.

Хто з міжнародних експертів допомагає Мінюсту у розробці пропозицій щодо змін до Кодексу? Назвіть своїх надійних партнерів…

Без урахування досвіду застосування прогресивних практик не можливо забезпечити ефективні процедури відновлення платоспроможності і банкрутства. Одним з надійних партнерів, який допомагає Мінюсту в цьому та інших питаннях є проект Європейського Союзу «Право-Justice». Міжнародні експерти Проєкту надіють консультації, проводять конференції, круглі столи тощо. Також активно допомагають експерти Світового Банку, які постійно здійснюють аналіз і надають свої коментарі щодо прийнятих нормативно-правових актів та проєктів актів у сфері банкрутства. В червні минулого року міжнародні експерти Світового Банку проводили навчання щодо застосування положень Кодексу для суддів України, а найближчим часом планується проведення спільного навчання для суддів, арбітражних керуючих та працівників Мінюсту.

Також слід зазначити, що торік Україну на найближчі шість років, з 2019 по 2025 обрано членом Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ). Робоча група № 5 Комісії «Право з неплатоспроможності» збирається на засідання два рази на рік. Для України це унікальна можливість приймати участь і отримувати досвід в розробці базису ефективних рекомендацій для законодавчих органів країн світу з питань неплатоспроможності. На 56-ій сесії Робочої групи у грудні 2019 ми працювали над рекомендаціями для законодавчих органів щодо запровадження спрощеного режиму з неплатоспроможності, в тому числі для боржників з нульовими активами, а також щодо забезпечення доступних процедур з неплатоспроможності для мікропідприємств та малих підприємств. Це було неймовірно інформативно і продуктивно. Звершити роботу над рекомендаціями Робоча група планує весною цього року. Слід відзначити, що така міжнародна співпраця дозволяє втілювати власні дієві і ефективні документи - не на підставі національного досвіду, а з урахування кращих світових практик. До речі в Україні справ про банкрутство підприємств з нульовими активами дуже багато, та ця проблема актуальна не тільки для нас, а для всього світу. Так, під час чергового засідання Робочої групи була повідомлена цікава статистика -  виявляється, що 70 відсотків справ про банкрутство, які розглядаються у світі, стосуються саме підприємств з нульовими активами. Отже, Україна не є виключенням. Наразі, ми аналізуємо можливість імплементації основних висновків роботи 56-ої сесії Робочої групи №5 ЮНСІТРАЛ «Право з неплатоспроможності» в національне законодавство. Зокрема, доволі проблемними, навіть за введеного в дію Кодексу, залишаються питання ліквідації боржників з нульовими активами, а також провадження у справах про банкрутство (неплатоспроможність) підприємців та мікропідприємств.