Сергій Боярчуков: Регіони самостійно розберуться з контролем дотримання етичних норм на місцях

Рада Національної асоціації арбітражних керуючих прийняла рішення про створення Комітету з етики. Чи потрібен цей комітет, і яким він має бути? Ваша думка?

На мою думку, Комітет з етики – це ключовий орган, який має бути створений в саморегулівній організації (СРО) арбітражних керуючих. Сама ідея СРО полягає в тому, щоб здійснювати контроль за представниками нашої професії, і в першу чергу – за дотриманням ними етичних стандартів, розуміючи при цьому, що етика та етичні стандарти – це в тому числі ставлення один до одного.

Чи всі арбітражні керуючі знають про Кодекс з етики та норми, які він містить?

Кодекс з етики арбітражних керуючих було прийнято на першому установчому з’їзді арбітражних керуючих України. Але навіть сьогодні я чую від арбітражних керуючих, які були учасниками цього з’їзду, питання: А ми що, вже прийняли цей Кодекс? Постає питання, чи взагалі на з’їзді хто-небудь звернув увагу на щось з проголосованого, окрім обрання голови Ради.

Що для вас означає поняття етики арбітражного керуючого?

Це питання, з моєї точки зору, є ключовим. Тому що сьогодні переважна більшість учасників ринку «банкрутних послуг» – банки, кредитори, боржники, арбітражні керуючі, судді – звикли сприймати банкрутство як інструмент для досягнення власних цілей, а арбітражного керуючого - витратним матеріалом. Нажаль, мало хто навіть згадує, що арбітражний керуючий – це незалежна фігура в процесі банкрутства.

Я мрію дожити до моменту, коли «збити» арбітражного керуючого зі справи та поставити «свою людину» буде недопустимим підходом. Нам всім треба згадати та зрозуміти, що арбітражний керуючий – це професія.  Й ми маємо бути справжніми професіоналами, в тому числі з точки зору етичних стандартів. Таких профі важко заангажувати, тому що вони цінують власне ім’я, своє свідоцтво й дивляться в майбутнє, а не живуть миттєвою вигодою.

А це стане можливим, підкреслюю, тільки після того, як ми підвищимо етичний стандарт арбітражного керуючого. І це головна мета Комітету з етики СРО.

Роботи членам Комітету з етики  буде вистачати, чи не так?

Спільнота арбітражних керуючих сьогодні – далека від ідеалу. Чого гріха таїти: у нас арбітражні керуючі часто пишуть листи «щастя» з вимогою призначити їх на ту чи іншу справу.  Навіть незважаючи на існування для цього об’єктивних підстав. Це їх, так би мовити, «маркетинговий хід» при пошуках роботи. Але ж треба відрізняти маркетингові ходи від неетичної поведінки, коли арбітражний керуючий приходить у справу і починає писати нісенітниці на свого колегу, тільки б отримати його місце. Що це, як не порушення етики? Й коріння такої поведінки – неповага до свого колеги. Й тоді цікаво, до одного колеги чи до всіх разом? Якщо до всіх, тоді виникає питання: а чи місце йому в професії взагалі?

Доведеться вирішувати складні питання. Кого ви бачите членами Комітету з етики? Хто може впоратися з такою роботою?

З моєї точки зору, це повинні бути люди, які є беззаперечними зразками етики! Адже як можна судити про дотримання етичних норм іншими, якщо ти сам недостатньо етичний? Тому майбутні члени Комітету з етики СРО мають бути персони з бездоганною репутацією. Саме репутація має бути головним критерієм при обранні кандидатур до Комітету з етики.

Може й ви бачите себе членом цього Комітету етики?

Я не виключаю такої можливості. Побачимо…

Як саме обиратиме Рада СРО членів Комітету з етики? Як це має бути? Ваша думка…

Так, це важливо. Про це має знати вся спільнота.  Зараз це можна легко зробити за допомогою того ж самого додатку Zoom Cloud Meetings. Ваша редакція, приміром, погодилась би транслювати цю подію на своєму ресурсі?

Ми залюбки це зробимо, якщо на то буде воля Ради СРО. Та зараз хотілося б запитати про ваше бачення ролі регіонів в процесі контролю за дотриманням норм етики серед арбітражних керуючих України.

23 квітня під час третього засідання Ради арбітражних керуючих Києва ми розглянули це питання, в тому числі щодо створення Комітету з етики СРО.

В результаті ми одностайно, всією командою, дійшли висновку, що треба посилювати роль регіональних рад у питаннях контролю за дотримання норм професійної етики. Тому ми пропонуємо розділити повноваження щодо такого контролю на регіональний та центральний рівні. А саме, щоб перевірки арбітражного керуючого відбувалися на рівні регіону, в якому він зареєстрований. Однак арбітражному керуючому обов’язково треба залишити можливість оскарження результату розгляду його справи в Комітеті контролю СРО, склад якого обиратиме РАК України, якщо він буде незадоволений результатами рішення. Така собі «апеляція» по етиці. Також нами пропонується, аби за дотриманням етичних норм самих членів регіональних рад, так само як і членів РАК України та інших уповноважених представників Асоціації, відповідав саме Комітет з контролю як вищий уповноважений орган контролю.

Цей алгоритм контролю розробив заступник голови Ради арбітражних керуючих Києва Григорій Шевченко. Його пропозиції було одностайно підтримані всіма членами нашої київської ради.

Підкреслюю ще раз, наша основна ідея полягає у тому, що регіональні ради комітетів самі здатні здійснювати контроль за дотриманням етики в межах своїх регіонів. Адже представників регіональних рад обирала спільнота, і своїм вибором ця спільнота виказала їм свою довіру та повагу. Тому цілком логічно, що саме регіональні ради будуть розглядати питання етики в межах своїх спільнот. Ми своє рішення запропонували та надіслали НААКУ. Сподіваємося, що вони його розглянуть найближчим часом та врахують наші пропозиції.