До статей

Анатолій В'язовченко: Ми створили прецедент об’єднання й згуртованості арбітражних керуючих

22 червня, 2020
Думки
Анатолій В'язовченко: Ми створили прецедент об’єднання й згуртованості арбітражних керуючих

Професійну спільноту арбітражних керуючих на початку червня сколихнула новина про затримання їх колеги за підозрою у хабарництві. Затриманий – Анатолій В'язовченко – розповів порталу «Банкрутство & Ліквідація» про те, як відбувалося судове засідання, висловив надію на неупереджене розслідування цієї справи, та пояснив, чому сьогодні арбітражні керуючі недостатньо захищені від неправомірних дій правоохоронних органів.

Розкажіть, будь ласка, що відбулось?

По кримінальному провадженню прийнята ухвала суду щодо прийняття запобіжного заходу щодо мене у вигляді внесення застави. Заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян - 168 тис. грн - допомогли зібрати друзі. Заставу внесли, і це питання зняте. Зараз органи досудового слідства починають слідчі дії, мені вручено підозру по статті про неправомірну вигоду.

Я сподіваюсь, що органи досудового слідства будуть неухильно дотримуватись норм Кримінально-процесуального кодексу. Поки що вони його дотримувались, адвокати після затримання до мене були допущені, мої права не було порушено ні при затриманні, ні при розгляді в суді питання по запобіжному заходу. Згідно статті 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Як далі будуть розвиватись події?

Спочатку буде стадія досудового розслідування, коли слідчий та прокурори зберуть необхідні матеріали, потім вони дадуть мені їх на ознайомлення, а після того вони передаються до суду. Тоді вже суд вирішує питання по суті. Я сподіваюсь, що органи досудового слідства будуть виконувати свої обов’язки відповідно до частини 2 статті 9 КПК, яка прямо говорить: «Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень». Тобто, ці органи мають встановити об’єктивну істину на підставі сукупних доказів, яких ми ще просто не бачимо. Це ще попереду. Термін, встановлений судом – два місяці.

Як Вас затримали? Хто вас захищає?

Я розповім, що я відчував. Я пам’ятаю ще ті часи, коли адвокатам було важко отримати доступ до свого клієнта – вони бігали навколо відділку міліції, а слідчий, говорячи, що він не бачить адвоката, його просто не допускав до затриманого. Років 10 тому це ще було досить поширено. Зараз при затриманні слідчий подзвонив до безоплатної правової допомоги, яка одразу надала мені адвоката, і дозволив мені поспілкуватись з ним віч-на-віч. Я попросив адвоката знайти в інтернеті координати офісу голови Ради арбітражних керуючих Миколи Лукашука, це компанія « Правова Константа», і голови Ради арбітражних керуючих міста Києва Сергія Боярчукова з фірми «Алєксєєв, Боярчуков і партнери». Що він одразу і зробив. І буквально протягом години до мене вже прийшли адвокати.

На наступний день було призначено обрання міри запобіжного заходу, і коли я побачив, скільки арбітражних керуючих прийшли мене підтримати, я ледь стримав сльози.  Як не готуєшся, але в житті можеш опинитись у будь-якій ситуації.

Арбітражні керуючі мають дотримуватись етики, а ті, хто працює проти них – вони ніяких принципів етики чи порядності не дотримуються. Вони використовують будь-які методи, щоб «знести» арбітражного керуючого, який може витратити кілька років на відновлення платоспроможності підприємства. В тому числі, для цього використовуються і правоохоронні органи, які можуть не до кінця розуміти, що відбувається насправді, але ситуація може виглядати неприємно. Тому підтримка друзів і адвокатів, які дуже добре підготувались, була дуже важливою.

Прокурор просив для мене тримання під вартою на 60 діб, або внесення застави. Суддя призначила внесення застави і звільнити мене прямо в залі суду.

Також мене вразила робота Печерської поліції – працівники дуже ввічливі і порядні.

Коли ми у 2001 р. створювали Національну профспілку арбітражних керуючих, то ми мріяли про міцну спільноту. Тоді до арбітражних керуючих було дещо інше ставлення – хоча порушень, можливо, було і набагато більше, ніж зараз, але не було таких замовлень проти арбітражних керуючих, які дуже часто ми зараз зустрічаємо. Тому все ще попереду, і будемо сподіватись, що у нас вийде довести неспроможність наших опонентів.

Можете детальніше розповісти, що відбувалось на засіданні суду?

Адвокати запропонували суду відмовити прокурору в його клопотанні, і як варіант – запропонували поруку осіб, які відомі і користуються повагою в суспільстві. Серед учасників провадження були тільки підозрюваний, прокурор, адвокати і поручителі, всіх інші – арбітражні керуючі, які прийшли як вільні слухачі. Два поручителі – народний депутат Тарас Тарасенко і голова Ради арбітражних керуючих міста Києва Сергій Боярчуков – звернулись письмово, суддя запитала їх про відповідальність, дала можливість їм виступити. Сергій Боярчуков мене так охарактеризував, що мені аж стало незручно за себе, і сльози вдруге на очі навернулись.  І Тарас Тарасенко сказав, що він мене знає по спільній роботі – ми вже майже рік працюємо разом в Робочій групі Мінюсту по внесенню змін до Кодексу з процедур банкрутства. Тому регулярно зустрічаємося, і він мене знає як фахову людину.

Адвокати в своїх виступах більше наполягали на недоліках клопотання прокурора, яке не зовсім відповідало нормам Кримінально-процесуального кодексу. Суддя винесла рішення відмовити прокурору через ці недоліки, але по суті справи вона задовольнила в частині внесення застави. День-два ми зібрали ці кошти, друзі мені допомогли, і я виконав цю умову.

Коли я вже виходив з зали суду, хтось сказав: «Вмієте ви, Анатолію Михайловичу, зібрати арбітражних керуючих». Дійсно, ми збирались з різних приводів, але от з такого приводу – це перший раз. Раніше були затримання арбітражних керуючих, але щоб так активно відреагувала спільнота …

До речі, наступного дня в Подільскому суді розглядалась справа по іншому арбітражному керуючому, і рішення було – нічний арешт замість тримання під вартою. Це теж, я вважаю, серйозно.

Адвокати говорили в суді, що слідчий не повідомив про затримання арбітражного керуючого в державний орган з питань банкрутства, така норма є в Кодексі з питань банкрутства. Слідчі мали повідомити про це в Мінюст, хоча ніяких наслідків це повідомлення фактично не має. Ця норма існує вже з 2011 р., але слідчі ніколи на неї не звертали увагу, тому що керуються КПК, а Кодекс з банкрутства вони могли і не читати. До речі, така ж норма є і стосовно адвокатів – при затриманні адвоката слідчий має звернутись до органів адвокатського самоврядування.

Тому вже після цих подій ми обговорювали питання – оскільки у нас вже є саморегулівна організація, то треба вносити зміни в законодавство, щоб слідчий знав, що якщо затримується арбітражний керуючий, то він має негайно повідомити саморегулівну організацію.

А що це дасть?

СРО знаходиться у Києві, і їй близько до Печерського суду. А якщо подібне станеться десь в області? Тому повинен бути такий регламент, щоб кожний слідчий мав телефон, за яким би він мав звертатись в разі затримання арбітражного керуючого, а у СРО – повинен бути алгоритм дії на таке звернення: куди включитись, і яку допомогу затриманому арбітражному керуючому надати. От над цим ми і будемо працювати.

Чи не вважаєте Ви, що в Україні почалось цькування арбітражних керуючих? Якщо так, то з чим це повязано?

Я не вважаю, що це якась спланована масова акція. Але арбітражні керуючі з самого початку створення професії відчували нелюбов до себе. 20 років тому було багато випадків, коли велике державне підприємство несе збитки, а поруч з ним крутиться багато малих приватних бізнесів, які мають з нього прибутки. Така модель існує і зараз, і тому коли приходить арбітражний керуючий і починає все це виводити на світ божий, то ясно, що це не всім подобається.

Дуже багато таких випадків, коли у сторони, яке програє в господарському процесі, залишається лише одна можливість – викинути арбітражного керуючого з процесу. Причому найбільш поширений спосіб – позбавлення свідоцтва. Хоча арбітражний керуючий за рік-півтора відновиться у професії, але саме на цю справу він вже не повернеться. Але такий варіант став дуже нечастим, тому що у нас тепер нова Дисціплінарна комісія, вона більш об’єктивна, і таке вже не проходить – не можна замовити Дисциплінарній комісію позбавлення ліцензії арбітражного керуючого, чи складення йому акту перевірки.

Тому залишається механізм впливу на арбітражного керуючого через правоохоронні органі. Нажаль, дуже багато випадків, коли ти бачиш матеріали справи і розумієш, що правоохоронці просто не розбираються в тонкощах роботи арбітражного керуючого, не мають загальної інформації про різні стадії процесу, про повноваження арбітражного керуючого. Тому в матеріалах можна прочитати, що арбітражному керуючому закидають продаж майна за невисоку суму, хоча насправді він сам не продає, він тільки укладає угоду з електронною торгівельною системою.

В навчальних закладах, де готують слідчих і прокурорів, взагалі питання по арбітражним керуючим не вивчають. Тому сьогодні адвокат у нас більше захищений, а от арбітражний керуючий – ні. І наскільки успішно він буде захищатись – залежить від нього самого. Але прецедент, який ми створили, коли спільнота відреагувала швидко і показала згуртованість, буде мати значення для майбутніх ситуацій.

Коментарі
Додати коментар