Марія Куделя: Кожна палиця два кінці має

Чергова судово-правова реформа спричинила значні зміни у діяльності арбітражних керуючих. На сьогодні нормативно-правовими актами закріплено багато новел, що мають реалізуватися через практику та досвід.

Так, зокрема, Кодексом України з процедур банкрутства арбітражним керуючим надано можливість здійснювати саморегулювання своєї діяльності через вибраний колегіальний компетентний орган. Одним з перших рішень, прийнятих спільнотою арбітражних керуючих, було затвердження Кодексу професійної етики арбітражного керуючого.

Появу інституції «професійна етика» спричинили специфічні моральні проблеми, властиві практично кожному виду діяльності. Особливо важко та необхідно дотримуватися етичних норм та правил представникам професій, що передбачають велику кількість контактів з людьми.

Не виключенням є і робота арбітражного керуючого. Неодноразово банкрутну спільноту переймали питання етичності поведінки арбітражних керуючих під час виконання своїх професійних обов’язків. Але через відсутність чіткого окреслення меж етичності, відсутність механізмів контролю та впливу поняття «етика арбітражного керуючого» й досі мала абстрактну форму.

Оскільки метою створення та діяльності саморегулівної організації, зокрема, є підвищення якості професії, етика арбітражного керуючого набула шанс на життя через нормативно правове врегулювання внутрішніми актами СРО.

02.10.2020 протокольним засіданням РАКУ №16 затверджено Порядок контролю Національної асоціації арбітражних керуючих України за діяльністю арбітражних керуючих.

Відтепер ми маємо Кодекс професійної етики арбітражного керуючого та порядок контролю за його виконанням. Отже є сподівання на те, що згодом через практику та досвід всі арбітражні керуючі опанують мистецтво внутрішнього балансу та поваги до оточення.

Але існує й інша, більш складна проблема - тиск на арбітражного керуючого.  Всі роки існування галузі банкрутства тиск на арбітражних керуючих у зв’язку з їх професійною діяльністю мав місце у більшій чи меншій силі. Майже у кожній справі про банкрутство завжди є «особливо зацікавлена сторона». І часто густо така сторона має  агресивні наміри. Посягання на честь та гідність, перешкоджання здійсненню діяльності шляхом порушення права власності, а іноді й знищення власності арбітражного керуючого та навіть посягання на його життя та здоров’я. І це не вичерпний перелік способів тиску.

Тому, арбітражному керуючому під час своєї діяльності необхідно бути не тільки обізнаним у «хитрощах» банкрутного процесу, а й мати надзвичайні моральні та внутрішні сили та проявляти «чудеса» в знаходженні компромісу.

Незважаючи на такі «обтяження» у роботі арбітражного керуючого на сьогодні й досі можна говорити про недостатній обсяг прав арбітражного керуючого та про відсутність гарантій безпечної, якісної, об’єктивної роботи фахівця з питань банкрутства.

А чи існують механізми захисту прав арбітражного керуючого від тиску з боку державних структур, правоохоронних органів, бізнесу і просто від склочних осіб? Це питання яке має об’єднати банкрутну спільноту та потребує негайного врегулювання. Гарантії та захист професійних прав арбітражного керуючого на сьогодні необхідно поставити у пріоритет:

• участь представників спільноти у перевірках арбітражних керуючих;
• надання правової допомоги арбітражному керуючому у разі кримінального переслідування;
• надання консультацій та роз’яснень, узагальнення практики у справах про банкрутство;
• забезпечення високого рівня знань арбітражних керуючих;
• узагальнення практики дисциплінарних проступків арбітражних керуючих, для запобігання аналогічних порушень тощо.

Кодекс України з процедур банкрутства, Кодекс професійної етики арбітражного керуючого та Порядок контролю Національної асоціації арбітражних керуючих України за діяльністю арбітражних керуючих навантажують професію масою обов’язків та зобов’язань, але не гарантують арбітражному керуючому можливість вільно, повноцінно, кваліфіковано та з задоволенням виконувати свою роботу.

Обов’язково необхідно закріпити рішенням спільноти презумпцію невинуватості арбітражного керуючого у вчиненні дисціплінарного проступку:

• Арбітражний керуючий вважається невинуватим у вчиненні дисциплінарного проступку і не може бути підданий дисциплінарному стягненню, доки його вину не буде доведено у законному порядку.
• Обов’язок доказування вини має покладатися на особу, яка ініціює питання дисциплінарної відповідальності.
• Звинувачення арбітражного керуючого не може ґрунтуватися на припущеннях.
• Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь арбітражного керуючого.

Як то кажуть, кожна палиця два кінці має. За відсутності гарантій та механізму захисту арбітражного керуючого останній може і накоїти щось несподіване та навіть не дуже етичне, бо самозбереження це природній вроджений інстинкт.

Таким чином, з метою забезпечення розвитку професії та зміцнення авторитету арбітражного керуючого, з метою недопущення порушень прав і свобод арбітражного керуючого, гарантії та захист професійних прав арбітражного керуючого - це ключове питання, яке має об’єднати банкрутну спільноту та потребує негайного врегулювання.

Суспільство та влада мають виявляти повагу до нашої професії, а ми навзаєм будемо виключно чемні