Медіаційні навички в процедурі банкрутства – поєднання з діяльністю арбітражного керуючого

Автори:

Мар’ян Чорній  (м. Львів)

Голова Ради арбітражних керуючих Львівської області, член Комітету з питань банкрутства Національної асоціації адвокатів України, член Національної асоціації медіаторів України, арбітражний керуючий, адвокат, медіатор.

Ольга Тютюн (м. Київ)

Сертифікована бізнес-медіаторка (Академія ТПП Мюнхена та Верхньої Баварії),  сімейна медіаторка, сертифікована бізнес-тренерка, юристка. Почесна членкиня Національної асоціації медіаторів України, керуюча партнерка Commercial Mediation Group, медіаторка та тренерка  Українського центру медіації, медіаторка Центру Медіації при Київській Торгово-промисловій палаті, медіаторка Центру посередництва та медіації КМЦСССМД.

Може здатися, що у процедурі банкрутства немає місця для застосування медіації, але це не так. Суттю функціонування інституту банкрутства в усьому світі є вирішення проблем, пов'язаних з неплатоспроможністю боржника, так, щоб кредитор не зазнав втрати коштів, а боржник мав можливість зберегти репутацію й вирішити фінансові проблеми в законний спосіб. Відносини між сторонами у справі про банкрутство нерідко супроводжуються наявністю конфлікту через різницю інтересів та потреб сторін, котрі є протилежними. Арбітражний керуючий в процедурі банкрутства, стикається із суб’єктами банкрутства, а саме, людьми, які переживають певні кризові періоди, перебувають у стані стресу.

Роль і повноваження арбітражного керуючого чітко визначені законодавством. У цій статті мова піде не про права і обов’язки арбітражного керуючого, а про якісний рівень його взаємодії зі сторонами у справі: його переговорні, комунікативні навички та конфліктологічну компетентність. Такий набір навичок часто об’єднують терміном «медіаційні навички», «медіаційні компетенції» через те, що вони є складовою базових навичок медіатора – професійного посередника у переговорах. Ми не ототожнюємо арбітражного керуючого та медіатора, а намагаємось з’ясувати те, чи є у процедурі банкрутства поле діяльності для ефективного переговорника і чи здатні так звані медіаційні компетенції та техніки покращити результат роботи арбітражного керуючого.

На наш погляд, специфіка відносин сторін в банкрутстві зумовлює можливість застосування арбітражними керуючими медіаційних компетенцій, в першу чергу, для аналізу конфліктної ситуації між учасниками справи і налагодження їх комунікації таким чином, щоб вони самі змогли обрати той варіант рішення, який би в межах правового поля відповідав основним інтересам та потребам в процедурі банкрутства, а саме: відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів. Об’єднання ідей та цілей сторін призведе до значно більшої результативності у справі.

Конфлікти між учасниками у справі про банкрутство можуть виникнути на будь якій стадії. У своїй практиці ми точно зустрічали такі:

• конфлікти інтересів - виражаються в тому, що сторони по-різному бачать «долю» майна в майбутньому (приклад: забезпечений кредитор не погоджує умови продажу майна боржника, що є предметом забезпечення, оскільки його цікавить саме це майно, а не кошти отримані від реалізації такого майна);
• конфлікти правових позицій - виникають коли сторони мають різні погляди, ідеї та думки щодо підходів до вирішення проблеми (приклад: один з кредиторів бачить можливість задоволення свого інтересу виключно у процедурі ліквідації чи реалізації майна банкрута, в той час, як інший кредитор вбачає можливість у вирішенні своїх проблем через процедуру санації чи укладення мирової угоди);
• міжособистісні конфлікти - з'являються на тлі негативного досвіду спілкування,  характеризуються емоційним навантаженнями, часто негативними, які зумовлюють появу так званого ірраціонального інтересу у однієї або у обох сторін (приклад: боржник докладає зусиль з метою максимального зниження вартості майна для подальшого його викупу ним, відповідно, це негативно відобразиться на інтересах кредиторів, оскільки вони отримають погашення кредиторських вимог в меншому розмірі).

Цей перелік не є вичерпним. Конфлікти в процесі банкрутства можуть виникати також і щодо ресурсів (гроші, час, інформація, експертні знання), операційних питань (що і як робити, в якій послідовності), поглядів і цінностей (що є справедливим, правильним, хорошим) і т.д. Скоріше за все, арбітражний керуючий стикнеться у своїй діяльності із так званими метаконфліктами – складними і достатньо сильно ескальованими.

Обізнаний арбітражний керуючий, стикаючись з різними видами конфліктів, шукає різних шляхів вирішення конфлікту, адаптованих до конкретної ситуації. Якщо недостатньо інформації, він повинен сприяти сторонам в її отриманні, якщо не вистачає поваги і ясності намірів, він налагоджуватиме комунікацію і відносини між сторонами та учасниками банкрутства. Та, у будь якому випадку, арбітражний керуючий ставить перед собою завдання збудувати міст довіри між учасниками справи. Відновлення втраченої довіри – складне завдання, проте досяжне. При цьому, ми говоримо про рівень довіри між сторонами, який дозволяє їм вести конструктивні переговори, обговорювати варіанти вирішення проблеми, робити кроки на зустріч і виконувати взяті на себе зобов’язання. Арбітражному керуючому, як кризис-менеджеру в галузі банкрутства необхідно опанувати навички медіатора та широко їх застосовувати: правильна побудова переговорного процесу, запитання зворотного зв’язку, спрямовані на прояснення сенсів сказаного чи написаного, перефразування і переформулювання можливих конфліктогенних фраз, які блокують розуміння, віддзеркалення почуттів та емоцій сторін, робота із ризиками та альтернативами. За допомогою застосування цих навичок арбітражним керуючим, сторони матимуть можливість знайти спільну мову, так би мовити дійти згоди, тим самим максимально задовольнити свої інтереси, та, зокрема, провести процедуру банкрутства в межах строків встановлених Кодексом, зекономити час, сили та кошти.

Соціолог Ральф Дарендорф вказував на основні обставини, які сприяють успішному врегулюванню конфліктів: «…

• кожна сторона конфлікту повинна визнати наявність конфліктної ситуації, а за опонентом — право на існування. Регулювання конфлікту неможливе, якщо одна зі сторін заявляє, що протилежна сторона не має право на існування або що її позиція позбавлена будь-яких підстав;
• чим більше організованими є сторони, тим легше досягнути домовленості та виконання умов угоди. Дифузний, розпливчастий характер інтересів, їх розпорошеність унеможливлює регулювання конфліктів;
• сторони конфлікту повинні дотримуватись певних правил, що дають змогу зберегти або підтримувати їхні відносини. Ці правила повинні забезпечувати рівні можливості для кожної зі сторін конфлікту, певний баланс у їхніх взаємовідносинах…».

Медіація є досить дієвим механізмом, який дозволяє зосередитись на вирішенні проблеми та привести сторони до взаємно прийнятного рішення щодо певних питань та на кожній окремій стадії процедур банкрутства. Застосування арбітражними керуючими медіаційних навичок та технік у процедурі банкрутства надасть нових можливостей та буде слугувати початком реалізації налагодження комунікації між учасниками справи про банкрутство та їх взаємодії.

У підсумку, сподіваємось, що стаття виявилася цікавою, а головне пізнавальною та корисною відносно важливості застосування базових навичок медіатора, за допомогою яких, ми зможемо підняти професію арбітражного керуючого на новий якісний рівень. Безсумнівно, усі ми, як і учасники у справах про банкрутство, різні – відтак, у справах виникають різного роду ситуації, вихід з яких завжди є.