До статей

Олена Коробкова: Мораторії перешкоджають примусовому виконанню рішень

21 квітня, 2021
Думки
Олена Коробкова: Мораторії перешкоджають примусовому виконанню рішень

Виконавчий директор Незалежної асоціації банків України Олена Коробкова в ексклюзивному коментарі інформаційному порталу «Банкрутство & Ліквідація» висловила свою думку щодо мораторіїв у сфері банкрутства, які нині діють в Україні.

Насамперед, хотіла б уточнити – в контексті існуючих мораторіїв доцільно говорити не лише про мораторії в банкрутстві, але й про мораторії на примусове виконання рішень, заборону стягнення (як у позасудовому, так і в судовому порядку) на майно, яке є забезпеченням за валютними іпотечними кредитами фізичних осіб, інші обмеження прав кредиторів, які погіршують інвестиційну привабливість України та знижують рейтинг нашої держави у світвому рейтингу Doing Business.

В Україні діє багато (понад 12-ти) різних мораторіїв на застосування заходів примусового виконання судових рішень та примусової реалізації майна – щодо державних підприємств, підприємств паливно-енергетичного комплексу, валютних позичальників тощо. В Парламенті регулярно вносяться ініціативи та розглядаються нові мораторії, наприклад, мораторій на виконання судових рішень у справах щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, укладеними позичальниками із «зони АТО» (законопроекти № 2781, № 2783).

За даними Міністерства юстиції України, у 2019 р. на примусовому виконанні знаходилось рішень на 796,8 млрд. грн., тоді як за той самий період було стягнуто лише 20,7 млрд. грн. Загальна сума неповернутих боргів за рішеннями судів в 2019 р. склала більше однієї чверті ВВП України. Це також показало, що відсоток примусового виконання не перевищує 2,6% на рік. 

Наявність цих мораторіїв не лише призводить до неможливості виконання судових рішень (за що нашій державі регулярно дістається від Європейського суду з прав людини) та негативно впливає на врегулювання кредитної заборгованості, але й обмежує можливості таких осіб з отримання фінансування, призводить до відсутності конкурентної ринкової економіки в цілих галузях.

Щодо мораторію на стягнення забезпечення за валютними кредитами (який існує з 2014 року та дію якого продовжено до 21.04.2021). На думку банків, цей мораторій має бути знятий.

Кодекс України з процедур банкрутства повною мірою вирішив питання проведення реструктуризації заборгованості за валютними кредитами. А запроваджена Кодексом процедура банкрутства фізичної особи дає змогу позичальнику звільнитися від боргів та при цьому містить запобіжники від зловживань.

Поточна практика банків свідчить про доступність для боржників інструментів реструктуризації заборгованості на вигідних умовах. Банки за власними програмами пропонують позичальникам індивідуальні рішення та реструктуризацію боргу на умовах, що за економічною суттю відповідають умовам Кодексу, але можуть бути реалізовані у досудовому порядку, тобто, без входження у процедуру банкрутства фізичної особи (що дозволяє заощадити кошти, необхідні на оплату послуг арбітражного керуючого та судових витрат). Або ж на ще більш вигідних, порівняно з Кодексом, умовах.

Однак, проблемні позичальники втратили до цих пропозицій інтерес із запровадженням мораторію та маніпулюють необхідністю продовження мораторію. Користуючись забороною стягнення застави, не входять в переговорний процес із банком, навіть маючи можливість погашати заборгованість. Незначна їх кількість виходила на діалог з банком і переважно після застосування щодо них або поручителів процесуальних заходів впливу, наприклад, звернення стягнення на додаткове майно, встановлення фактів, що виключали дію мораторію тощо.

Це дає підстави вважати, що наміри таких осіб полягають не у пошуку компромісу з вирішення проблеми, а в уникненні будь-якої відповідальності за власними зобов’язаннями.

Таким чином, структурною проблемою сфери примусового виконання рішень є невиконання рішень національних судів, і однією з основних причин її існування є наявність мораторіїв, які перешкоджають примусовому виконанню рішень.

Законопроекти, які сьогодні розглядаються Парламентом для вирішення проблеми врегулювання валютних іпотечних кредитів фізичних осіб, будемо говорити прямо, - містять низку популістських норм, які відверто шкодитимуть банкам та виконанню завдань Президента України з відновлення кредитування.

Неприйнятні норми законопроекту № 4398:

- зменшення розміру вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню за процедурою реструктуризації у банкрутстві, пропорційно до суми погашення не тільки по тілу, а й по відсотках (зарахування раніше сплачених позичальником відсотків по кредиту в рахунок погашення тіла кредиту);

- виключення зі складу ліквідаційної маси майна боржника, що складається з житла, яке є єдиним місцем проживання сім’ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім’ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів);

- виключення норми пункту 4) статті 123 Кодексу про закриття провадження у справі про банкрутство ФО за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржник не має фінансових можливостей виплачувати заборгованість за кредитом в іноземній валюті;

- провадження у справі про банкрутство без участі арбітражного керуючого, якщо єдиним кредитором в процедурі неплатоспроможності фізичної особи є забезпечений кредитор, а боржник не має інших активів окрім квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім’ї боржника;   

- встановлення судом на свій розсуд мінімальної суми щомісячного виконання плану реструктуризації у разі недостатності доходів боржника для виконання умов реструктуризації та проживання боржника в квартирі, площа якої не перевищує60 квадратних метрів або житлова площа такої квартири не перевищує 13,65 квадратних метрів на кожного члена сім’ї боржника, або проживання боржника в житловому будинку, площа якого не перевищує 120 квадратних метрів;

- прощення (списання) залишку заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою на підставі рішення господарського суду.

 

Неприйнятні норми законопроекту № 4475:

- продовження дії мораторію на стягнення забезпечення за іпотечними валютними кредитами;

- проведення реструктуризації без вчинення правочинів і належного оформлення договірної документації;

- проведення перерахунку раніше сплачених платежів за весь час існування кредиту на умовах законопроекту (якщо відсоток по кредиту перевищує половину значення відсотків по 12-місячному депозиту фізичних осіб в іноземній валюті, то при проведенні реструктуризації сума зобов’язання зменшується на суму такого перевищення);

- обмеження права вимоги нового кредитора розміром уступки;

- прощення частини заборгованості на початку проведення реструктуризації кредиту;

- розширення кола кредитів, які потрапляють під пропоновану у законопроекті пільгову реструктуризацію, за рахунок кредитів, по яким не має прострочення, а також за рахунок кредитів, наданих під заставу земельної ділянки, на якій може бути побудований будинок, який може стати єдиним житлом боржника;

- розширення площі єдиного житла, яке підпадає під пільгову реструктуризацію, до 140 м.кв для квартири та 250 м.кв для будинку, що виходить за межі поняття «соціального» житла, а також не узгоджується з нормативами площі житла, придбання якого фінансується за Президентськими програмами, зокрема, за програмою «Доступна іпотека під 7%».

Прийняття ВРУ вказаних законодавчих норм означатиме ухвалення законів, норми яких суперечать Конституції України, чинному законодавству та принципам цивільного права, суттєво погіршують правове становище кредиторів у відносинах з боржниками, збільшують кредитні ризики та ризики втрати кредиторами активів, містять пропозиції з впровадження економічно невиважених, юридично сумнівних та прогнозовано недієвих на практиці механізмів реструктуризації валютних кредитів. Прийняття законопроектів № 4475 і № 4398 без врахування пропозицій Незалежної асоціації банків України несе ризик зупинки програми Президента України щодо доступної іпотеки та призупиняє реалізацію реформи фінансового сектору в рамках співпраці з МВФ. 

Що стосується мораторіїв у банкрутстві:    

У 2020 році Парламент вніс до  Кодексу України з процедур банкрутства зміни, якими на період дії карантину та протягом 90 днів з дня його відміни введена заборона на відкриття проваджень у справах про банкрутство боржників – юридичних осіб за заявою кредиторів за вимогами до боржника, що виникли з 12 березня 2020 року (Закон України «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства (щодо недопущення зловживань у сфері банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)», що прийнятий 18.06.2020р.).

Крім того, на період дії встановленого КМУ карантину встановлено автоматичне продовження всіх строків у процедурі банкрутства, а саме, строки проведення попереднього засідання суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність), звернення у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником, дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, оголошення про проведення першого, повторного та (або) другого повторного аукціону, виконання плану санації чи реструктуризації боргів боржника, процедури розпорядження майном, ліквідації, реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника.

Однак, незважаючи на те, що вищевказані заходи мали намір врегулювати ситуацію, яка виникла у зв’язку із кризовими явищами, що спричинені коронавірусною хворобою, запроваджений мораторій на відкриття провадження у справі про банкрутство не враховує причин невиконання зобов’язань боржником. Тобто, поряд з імовірною доцільністю захисту тих суб’єктів, діяльність яких обмежена карантинними заходами, наведена норма стосується усіх без виключення боржників, у тому числі, недобросовісних, які ухиляються від виконання зобов’язань при наявності можливості їх виконання.

Крім того, така норма є дискримінаційною по відношенню до кредиторів, які також відчули негативні наслідки коронакризи. Водночас, жодна країна ЄС, гармонізації законодавства з яким прагне України, не вводила заборони на кредиторське ініціювання справ про банкрутство.

Якщо говорити про наслідки запровадження мораторіїв для банківського сектору та економіки України, то наявність обмежень, які унеможливлюють врегулювання проблемної заборгованості, зв’язує можливість банків кредитувати суб’єктів господарювання, що негативно впливає на економічне зростання країни та добробут населення. Простими словами – рятуючи окремі бізнеси, країна втрачає шанси на розвиток!

 

Коментарі
Додати коментар