Укрнафта через суди вивела свої свердловини з податкової застави на 3,3 мільярди

Про це повідомляє інформаційний портал Банкрутство & Ліквідація із посиланням на Фінбаланс.

Згідно з судовими матеріалами, 10.04.2018 на адресу позивача надійшов лист фіскалів, у якому була наведена інформація про податковий борг підприємства на 14,6 млрд грн, у зв’язку з чим було описано майно на 11,27 млрд грн. З огляду на це, податківці озвучили вимогу надати перелік ліквідних активів для їх опису в податкову заставу на суму 3,3 млрд грн.

10.04.2018 Укрнафта надала відповідний перелік активів, а саме природний газ в обсязі 2,06 млрд кубів загальною вартістю 18,06 млрд грн (йдеться про газ, який Нафтогаз раніше забрав в Укрнафти - ред.), однак 13.04.2018 податківці повідомили, що описали в податкову заставу належні позивачу 2044 свердловини (на родовищах у різних регіонів) на 3,3 млрд грн.

У ході судового процесу Офіс великих платників податків наголошував, що компанія-позивач не надала доказів наявності у нього майна, яке може бути передане у податкову заставу, оскільки наданих позивачем доказів - актів закачки газу в ПСГ, судових рішень у справі №6/521 - недостатньо для встановлення цього факту, тоді як такими доказами мають бути акти приймання-передачі природного газу, оформлені відповідно до наказу "Нафтогазу".

Податківці вказували, що право позивача розпоряджатися видобутими корисними копалинами було обмежене законами про держбюджет на 2007 та 2008 роки, якими передбачався продаж всього природного газу власного видобутку підприємствами, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50%, для потреб населення, і відповідачу надано докази фактичного використання природного газу в обсязі 2,06 млрд кубів "Укрнафти" видобутку 2006 року для потреб населення, про що зазначено у листах “Нафтогазу” та “Укртрансгазу” в 2015-2016 рр.

З огляду на це, Офіс великих платників податків наголошував, що запропоноване “Укрнафтою” майно не могло бути визнане ліквідним і, відповідно, перебувати в податковій заставі. Крім того, фіскали посилалися на дискреційний характер повноваження самостійно визначати майно, що описується у податкову заставу та відсутність обов`язку звертатися до платника податків для визначення переліку такого майна.

Проте суд першої інстанції не погодився з такою оцінкою податківців щодо наявності повноважень у контролюючого органу на власний розсуд визначати перелік майна, яке може бути описане в податкову заставу (якщо є вибір між різним майном, балансова вартість якого покриває суму податкового боргу).

За висновками суду, після скерування запиту до платника щодо переліку майна, яке може бути описане в податкову заставу, в контролюючого органу “виникає обов`язок розглянути надані платником пропозиції та відмовити у прийнятті запропонованого майна у податкову заставу виключно у передбачених законодавством підставах, а не на власний розсуд” (цитата).

Суд вирішив, що Офіс великих платників податків не надав належних доказів обставин, які виключали б можливість прийняття запропонованого майна у податкову заставу. За оцінками суду, “сама по собі наявність у ПСГ природного газу у обсязі, що перевищує 2 061 805,134 тис.куб.м, свідчить про можливість його передачі у податкову заставу”, а “інше тлумачення матеріалів справи суперечило б принципу res judicata” (цитата).

«Питання ліквідності майна в даному випадку пов`язане не з природним газом як таким, який сам по собі є товаром, що може бути відчужений за гроші, а з наявністю тривалих суперечок щодо майна. Чинне законодавство, зокрема, і податкове, не містить поняття "ліквідність" та критеріїв, якими мають керуватися контролюючі органи при визначенні ліквідності майна при вирішенні питання його прийняття для опису у податкову заставу», - зауважив суд.

З огляду на це, Окружний адмінсуд м. Києва вирішив, що «у відповідача не було повноважень на власний розсуд визначати майно для опису у податкову заставу».

«Оскільки судом визнано протиправною відмову по включенню природного газу до акту опису майна у податкову заставу, то протиправними і будь-які наступні дії щодо опису у податкову заставу будь-якого іншого майна позивача», - наголошувалося в рішенні суду першої інстанції від 01.07.2019.

Суд апеляційної інстанції у постанові від 03.12.2019 погодився з цим висновком.