Знайти орієнтири. Арбітражні керуючі обговорили питання етики

Модерував конференцію Сергій Боярчуков, Голова Ради арбітражних керуючих Києва, а в конференції взяли участь депутат Верховної Ради Тарас Тарасенко, радник Aber Haber Олександр Удовиченко, керівник проекту ЄС «Право-Justice» Довідас Віткаускас, голова НААКУ Микола Лукашук, виконавча директорка НАБУ Олена Коробкова, директор департаменту з питань банкрутства Мінюсту Владислав Філатов, член Дисциплінарної комісії  арбітражних керуючих, радник ЮФ «Ілляшев та партнери» Вадим Кізленко, заступник голови Ради арбітражних керуючих Києва Григорій Шевченко, голова Ради арбітражних керуючих Львівщини Мар’ян Чорній та голова Комітету з конкурсного права АПУ, членкиня ради НААКУ Ірина Сербін.

Тарас Тарасенко зазначив, що арбітражні керуючі обговорюють питання співпраці та етичної поведінки вже не перший рік. І хоча золоте правило етики сформулювали ще Аристотель та Конфуцій – «Не роби іншим того, чого не бажаєш собі», – зараз формуються професійні розділи етики, зокрема – юридична етика та бізнес-етика. «Якраз на зрізі цих двох понять перебувають арбітражні керуючі», - сказав він.

Олександр Удовиченко вважає, що питання «що таке етика?» тотожне питанню «що таке кохання?», але кожен може сказати, що є етичним, а що – ні.

Довідас Віткаускас зазначив, що питання етичної поведінки нерозривно пов’язано зі зниженням залежності арбітражного керуючого від будь-кого. Також, на його думку, в контексті питання етики треба мати на увазі і такий момент, як страхування цивільної відповідальності арбітражних керуючих, адже за професійні промахи одного арбітражного керуючого доведеться фінансово відповідати всій спільноті.

Також Довідас Віткаускас запропонував при розгляді питання «що етично для арбітражного керуючого, а що – ні» більше уваги приділяти узагальненню типових ситуацій, і створити свого роду збірник «що таке добре, і що погано».

В той же час Микола Лукашук вважає, що ключовими принципами роботи для арбітражного керуючого мають бути компетентність, незалежність (перш за все – фінансова) та об’єктивність.

Вадим Кізленко запропонував обговорити питання повноважень комітету з етики – чи має він стати каральним органом для арбітражних керуючих, і які повноваження при розгляді порушень арбітражних керуючих він має отримати. Також він додав, що арбітражні керуючі сьогодні є спеціалістами з різних видів права, але з огляду на те, що запроваджується банкрутство фізичних осіб, то вони сьогодні ще й мають стати фахівцями з сімейного права.

За словами Мар’яна Чорнія, потрібно звернути увагу на таке питання, як доброчесність арбітражного керуючого, і дав чотири критерія її визначення.

Ірина Сербін, в свою чергу, розповіла про справу про банкрутство суднобудівного заводу «Океан», в якій вона брала участь, і про те, як вроджене відчуття етичної поведінки допомогло справедливо поставитись до вирішення питання компенсації боргів трудовому колективу підприємства.

Григорій Шевченко запропонував обговорити, яким саме чином і в якому порядку будуть розглядатись скарги на неетичну поведінку арбітражних керуючих.

Сергій Боярчуков запропонував розділити дві сфери – покарання арбітражного керуючого за порушення в конкретних справах (цим має займатись суд, який розглядає справу), і покарання за неетичну поведінки в цілому – це має робити Комітет з етики. Також він запропонував кожному визначити власні приклади того, що є неетичним в діяльності арбітражного керуючого, і додав, що сам він вважає найбільш неетичним, коли один арбітражний керуючий намагається «збити» іншого зі справи.

Детальніше про цю подію згодом...