ФГВФО не зумів відсудити 764 мільйонів у екскерівників банку «Стандарт»

Про це повідомляє інформаційний портал Банкрутство & Ліквідація із посиланням на Фінбаланс.

Згідно з судовими матеріалами, ФГВФО зазначав, що обсяг зобов’язань банку «Стандарт» - 552,2 млн грн, а оціночна вартість ліквідаційної маси - 41,5 млн грн. При цьому за інформацією Фонду, він виявив, що внаслідок здійснення банком кредитування юросіб без належного забезпечення, банку було завдано діями пов`язаних з банком осіб збитків на 764,4 млн грн.

ФГВФО стверджував, що за результатами аналізу кредитного портфелю банку «Стандарт» було встановлено, що «значна частина кредитів видана в 2013-2014 роках низці позичальників, які завідомо не мали можливості його повернути, які пов`язані між собою як за предметом забезпечення так і контрагентами, без належного забезпечення».

Висновки Північного апеляційного госпсуду

Підставою для покладення відповідальності на відповідачів як пов`язаних осіб Банку позивач визначає положення частин п`ятої та шостої статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

В той же час, як вірно встановлено місцевим господарським судом, на час виконання посадових/службових обов`язків відповідачів щодо вказаних правочинів і угод - у 2014 році вказана стаття мала іншу редакцію, а саме: власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність. На власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку, в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", на власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку, в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

Таким чином, передбачена відповідно до ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відповідальність керівників банку, у випадку віднесення його до категорії неплатоспроможних, наступає лише за наявності їх вини.

Проте, позивачем не надано доказів, того, що відповідачі (пов`язані особи ПАТ КБ "Стандарт") визнані винними та/або притягнуті до кримінальної відповідальності за статтею 218-1 Кримінального кодексу України "Доведення банку до неплатоспроможності". При цьому, Фонд не звертався до правоохоронних органів з відповідними заявами про вчинення злочину.

Також, колегією суддів визнано безпідставними посилання позивача на економічну необґрунтованість укладених правочинів і порушення процедури укладення, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження своїх доводів. Зокрема, фондом не вчинено дій щодо виявлення правочинів нікчемним, в порядку статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" або пред`явлення позову про визнання вказаних договорів недійсними відповідно до положень Цивільного кодексу України.

Доводи апелянта щодо невірного застосування судом редакції Закону України "Про банки і банківську діяльність", колегією суддів визнано безпідставними, оскільки до даних правовідносин підлягає застосуванню Закон України "Про банки і банківську діяльність" та Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, яка діяла до внесення змін згідно Закону України від 02.03.2015 №218-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пов`язаних із банком осіб", тобто на час здійснення відповідачами своїх повноважень.

Крім того, як вірно встановлено місцевим господарським судом, позовні вимоги Фонду ґрунтуються на переліченні ряду угод, укладених між ПАТ КБ "Стандарт" та позичальниками (юридичними особами) у різний період часу (2013-2014 рік), проте доказів того, що саме внаслідок вчинення зазначених угод (кредитних договорів) банку завдано шкоди, у визначеному позивачем розмірі, а також відповідно наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та завданою шкодою позивачем не доведено.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що докази, які містяться в матеріалах справи, не доводять наявності всіх елементів повного складу цивільного правопорушення в діях відповідача, а саме: неправомірності поведінки відповідача, прямого причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою і протиправною бездіяльністю відповідача, вини відповідача в заподіянні шкоди, розміру шкоди, що свідчить про відсутність всіх необхідних ознак складу правопорушення, відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України та унеможливлює притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог”.