Апеляційний суд виніс рішення у спорі між Приватбанком і "Фінілоном" на користь останнього

Про це повідомляє інформаційний портал «Банкрутство & Ліквідація» із посиланням на Finbalance.

Як зазначається в судових матеріалах, згідно з договором про переведення боргу від 17.11.2014, Приватбанк перевів, а “Фінілон” прийняв на себе виконання зобов’язань щодо сплати кредиторам (вкладникам) грошових коштів, розміщених ними на підставі депозитних договорів та договорів банківського обслуговування, які були укладені структурними підрозділами Приватбанку на території Криму (до його окупації Росією у 2014 році).

“На виконання умов укладеного договору, позивачем було переведено відповідачу грошові зобов`язання на суму 8 237 824 415,02 грн. та відповідно перераховано грошові кошти у розмірі 8 237 824 415,02 грн”, - йдеться в судових матеріалах. Як уточнюється, це “підтверджується відповідними платіжними дорученнями”.

У ході судового процесу Приватбанк зазначав, що відповідно до п. 4.5 договору, з моменту його підписання ТОВ "ФК "Фінілон" набув статус боржника за договорами вказаними у додатку №1 до договору про переведення боргу. Разом з тим, за твердженням Приватбанку, після переведення боргу, “Фінілон” не виконував свої зобов`язання з виплати коштів вкладникам по депозитним договорам та власникам банківських поточних рахунків, внаслідок чого частиною вкладників, починаючи з 2014 року, були ініційовані судові провадження щодо стягнення з Приватбанку коштів за відповідними договорами, зобов`язання за якими вже були переведені на “Фінілон”.

Госпсуд Дніпропетровської області своїм рішенням від 12.11.2020 визнав укладеною додаткову угоду (від 10.01.2020) до договору про переведення боргу від 17.11.2014, в якій визначено, що “Фінілон” має повернути Приватбанку 39,5 млн грн, які Приватбанк на підставі судових рішень виплатив 110 кримським вкладникам.

Натомість Центральний апеляційний госпсуд у своїй постанові від 01.06.2021, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову Приватбанку, зауважив таке:

“Як вірно зазначив суд першої інстанції такий спосіб захисту прав та інтересів як внесення змін до договору передбачений чинним законодавством, але суд апеляційної інстанції вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про внесення змін до Договору переведення боргу від 17.11.2014 р. не може призвести до захисту або відновлення порушеного майнового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення на його користь коштів по тих депозитних договорах та договорах банківського обслуговування, по яких судами України постановлені судові рішення про стягнення коштів з АТ “КБ “ПриватБанк”.

У справі, що переглядається, задоволення позовних вимог щодо внесення змін в Договір про переведення боргу від 17.11.2014 р. шляхом визнання укладеною додаткової угоди від 10.01.2020 р., умови якої не містить зобов`язання для ТОВ “ФК “Фінілон” щодо повернення означеної суми грошових коштів банку, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення його фінансового стану, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.

Виходячи з обставин цієї справи належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про стягнення з ТОВ ФК Фінілон коштів по тих депозитних договорах та договорах банківського обслуговування, по яких судами України постановлені судові рішення про стягнення коштів з АТ “КБ “ПриватБанк”, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації вказаного права.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому апеляційний суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам апеляційної скарги (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 р. у справі №925/642/19 провадження №12-52гс20)”.