Райффайзен Банк не домігся визнання Дніпропетровського трубного заводу банкрутом

Про це повідомляє інформаційний портал «Банкрутство & Ліквідація» з посиланням на Finbalance.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції відмовили Райффайзен Банку в задоволенні клопотання про визнання ПАТ “Дніпропетровський трубний завод” банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Госпсуд Дніпропетровської області в ухвалі від 11.11.2020 вказав, що справа про банкрутство ПАТ “Дніпропетровський трубний завод” на стадії розпорядження майном тривала понад 5 років, і попри те, що розпорядник майном боржника вжив належні заходи для організації зборів кредиторів, відповідні збори не відбулися через неявку на них основного кредитора - корпорації «ІСД», якій належить більше ніж 3/4 голосів.

Тоді суд констатував, що “існуючий у справі про банкрутство мораторій упродовж значного періоду в часі забороняє задоволення вимог конкурсних кредиторів боржника”, а після закриття справи про банкрутство “кредитори, за наявності ознак прибутковості у підприємства, отримають можливість задовольнити власні вимоги в загальному порядку”.

“Суд також бере до уваги той факт, що дана справа носить соціальний характер, оскільки ПАТ “ДТЗ” є містоутворюючим підприємством з унікальним обладнанням, на даному підприємстві на теперішній час працює біля 1 000 працівників, які можуть залишитися без роботи і соціального захисту”, - йшлося в ухвалі Госпсуду Дніпропетровської області.

Цитата з постанови Центрального апеляційного госпсуду від 11.08.2021:

"Саме через комітет кредиторів приватний інтерес окремого кредитора стає загальним (публічним) інтересом. Шляхом різного механізму прийняття рішень комітет кредиторів вирішує конфлікт інтересів серед самих кредиторів, і, як наслідок, спільність кредиторів виступає як рушійна сила провадження у справі про банкрутство, особливо на стадії ліквідаційної процедури.

При цьому, справи про банкрутство не застраховані від диктату волі великих кредиторів, які мають більшість голосів на зборах при прийнятті рішення, що в деяких випадках не збігається з волевиявленням дрібних конкурсних кредиторів боржника.

Такий дисбаланс між конкурсними кредиторами "більшості" і конкурсними кредиторами "меншості" при прийнятті рішень не сприяє винесенню достатньо обґрунтованого рішення щодо наступної судової процедури банкрутства. Суд констатує, що у даній справі, що вирішується, має місце саме такий дисбаланс, коли з волі «великого» кредитора блокується справа про банкрутство, і в майбутньому це може призвести до нехтування інтересами «дрібних» кредиторів, оскільки домінуюче положення кредиторів з найбільшою кількістю голосів створює підстави, які порушують інтереси кредиторів, що мають меншість голосів при прийнятті рішень. Особливо у випадку їх недобросовісної бездіяльності, що має місце у цій справі.

<...> За таких обставин, відсутність у справі про банкрутство зборів кредиторів (комітету кредиторів) через недобросовісну бездіяльність «великого» кредитора означає відсутність сторони у справі в розумінні п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України, що спричиняє закриття провадження у справі, що узгоджується з загальним принципом обов`язковості участі кредиторів в особі їх представницьких органів (зборів, комітету) у процедурі банкрутства, без чого неможливо досягнути легітимної мети Кодексу України з процедур банкрутства. На статусі комітету кредиторів як сторони у справі про банкрутство звертав увагу ВГСУ у справі №5/207б від 4.02.2006 (у контексті можливості представника комітету кредиторів оскаржити судове рішення у справі про банкрутство).

<...> Cудова колегія застосовує Висновки щодо застосування норми права, а саме: норма ч. 4 ст. 49 КУзПБ, якою встановлено право суду прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, обмежена випадком наявності конкурсних кредиторів з правом вирішального голосу (зборів кредиторів) за умови недобросовісної бездіяльності цього органу щодо прийняття рішення про подальшу долю процедури банкрутства.

Відтак, є виправданим підхід суду першої інстанції шляхом застосування до спірної ситуації норм саме п. 9 ч.1 ст. 90 КУзПБ, застосування якого за своїми наслідками більше відповідає динаміці дотримання балансу інтересів при захисті публічного та приватного інтересів.

Матеріалами справи підтверджено, що, приймаючи рішення про закриття провадження у справі про банкрутство боржника, місцевим господарським судом враховано обмеження прав суду у застосуванні положень ч. 4 ст. 49 КУзПБ, зокрема, випадком наявності конкурсних кредиторів з правом вирішального голосу (зборів кредиторів) за умови недобросовісної бездіяльності цього органу щодо прийняття рішення про подальшу долю процедури банкрутства, що, між тим, є способом встановлення законодавцем балансу між інтересами божника, щодо якого застосовано мораторій на задоволення вимог конкурсних кредиторів, та інтересами добросовісних кредиторів такого боржника - як конкурсних, так і поточних, які мають легітимні очікування щодо погашення наявних боргів боржника перед ними.

Крім того, наполягаючи на задоволенні свого клопотання про визнання боржника банкрутом і введення ліквідаційної процедури, скаржник не наводить у клопотанні аналізу активів та пасивів боржника, доводи щодо неможливості відновлення платоспроможності інакше, як через ліквідаційну процедуру, не зазначає про повноту/неповноту дій розпорядника майна, рух активів і заборгованості".

11.01.2021 Госпсуд Дніпропетровської області відкрив провадження в новій справі про банкрутство ПАТ “Дніпропетровський трубний завод” - №904/7022/20.

Згідно з судовими матеріалами, ініціатор відповідної процедури - ТОВ "Торговий дім Фітоліт-Лаймстоун".