Новітня історія відновлення платоспроможності фізичних осіб – валютних позичальників

Банкрутство -  це законна процедура, під час якої ви перекладаєте гроші в брючну кишеню та віддаєте піджак кредиторам. Недавно саме таке цікаве визначення банкрутства я знайшла мандруючи  сторінками Інтернету.

Разом із тим, якщо ми говоримо про банкрутство фізичних осіб, а ще й валютних позичальників, то я б не підтримала такого визначення, оскільки це досить врегульована та зрозуміла процедура, яка на даний час чомусь не користується попитом. Особливо це стосується пільгових умов реструктуризації боргів валютних позичальників, для яких у вересні цього року закінчиться мораторій на звернення стягнення на єдине житло.

Статистика показує, що серед декількох тисяч валютних позичальників пільговою процедурою відновлення платоспроможності скористались декілька десятків осіб.

Серед підстав такої непопулярності  варто назвати  завеликий внесок авансування витрат арбітражного керуючого, довгий строк процедури, страхи та міфи щодо самої процедури.

Але нещодавно Законом  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов’язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб» № 1382-IX від 13.04.2021 були внесені суттєві зміни у пільгову процедуру реструктуризації валютних кредитів, в забезпечення яких було надано єдине житло боржника та його сім’ї, які з одного боку зробили її дуже вигідною для осіб, що зможуть нею скористатись, з іншого боку – ця процедура має низку значних вад, які стають на заваді її реалізації.

Що можна сказати про нову пільгову процедуру для валютних позичальників?

Вона відтепер є повністю безкоштовною, при цьому відсутній арбітражний керуючий, тому авансування його роботи платити вже не потрібно.  Повинен бути  тільки один  кредитор, який до того ж має в іпотеці єдине житло боржника.  План реструктуризації затверджується протягом 15 днів з дати відкриття провадження у справі. Відсутнє попереднє засідання та виявлення кредиторів.

Отже, до плюсів пільгової процедури реструктуризації валютних кредитів можна віднести:

1. Безкоштовність.

2. Швидкість у затвердженні плану реструктуризації.

3. Наявність  альтернативи щодо  визначення відсотка оплати за  кредитом для зменшення на цей відсоток суми боргу.

4.Наявність мінімальної суми місячного погашення у разі неможливості виконання умов пільгової реструктуризації.

Також є певні нові бонуси, яки можуть отримати власники так званого соціального житла (не перевищує 60 квадратних метрів або житлова площа такої квартири не перевищує 13,65 квадратного метра на кожного члена сім’ї боржника, або якщо загальна площа житлового будинку, обтяженого іпотекою, не перевищує 120 квадратних метрів), а саме: борг у вигляді ринкової вартості заставленого житла, що підлягає погашенню,  зменшується додатково ще на 10 відсотків. Крім того, якщо боржник не може погашати борг на умовах пільгової реструктуризації,  суд за його клопотанням  встановлює мінімальну щомісячну виплату  виконання плану реструктуризації, але не менше  за половину мінімальної заробітної плати, встановленої КМУ на день ухвалення такого рішення, до моменту повного погашення реструктуризованого зобов’язання.

Але також є певні проблемні питання щодо реалізації нової процедури відновлення платоспроможності валютних позичальників.

По-перше, суттєво зменшено коло осіб, що зможуть скористатись відновленням платоспроможності на пільгових умовах. Так, якщо раніше це був боржник за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання його та сім’ї боржника, і тут мова не йшла про кількість кредиторів, то зараз це може бути той самий боржник, але який має тільки одного кредитора, зокрема, того, в якого в іпотеці єдине житло боржника.

Як показує практика арбітражних керуючих, які займаються питаннями банкрутства фізичних осіб – валютних позичальників, їх переважна більшість мають більше ніж один борг, який не можуть погасити.  

Вважаю, що  доцільним було б запровадити процедуру реструктуризації для валютних позичальників виключно по валютному боргу. Адже мета цієї процедури за умови мінімального погашення позбутись боргів за валютними кредитами.  Тоді б і не було обмеження в боржника  за наявності інших кредиторів скористатись процедурою пільгової реструктуризації.

У разі наявності боргу за іншим непогашеним кредитом, наприклад, людина позбавлена можливості зберегти своє єдине житло. Це аж ніяк не вирішує проблеми таких валютних позичальників, а за відсутності мораторію на продаж іпотечного житла, погіршує набагато більше.

По-друге, не вирішено питання щодо тих валютних позичальників, які вже звернулись до суду та встигли чи не встигли затвердити план реструктуризації.

Якщо вони схочуть скористатись новими умовами, які є значно вигіднішими, то як вони це зможуть зробити, адже умови пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства не передбачають умови внесення змін до вже затвердженого плану реструктуризації та переходу на нову процедуру для осіб, щодо яких не було затверджено план реструктуризації, але які мають більше  одного кредитора та ще й арбітражного керуючого у справі?

Інше суттєве питання, як боржник може дізнатись про ринкову вартість житла на момент подачі заяви про відкриття провадження та проекту плану реструктуризації, якщо її  визначає оцінювач, визначений кредитором, вже під час розгляду цієї справи?

Тут взагалі виникає ситуація, що за 15 днів, відведених новими  умовами  пільгової процедури на перевірку всіх відомостей та затвердження плану реструктуризації, базовою величиною для якого є ринкова вартість житла, визначена оцінювачем, призначений кредитором, цю базову величину визначити буде майже неможливо. Так, кредитор може взагалі не надати цих відомостей, чи надати їх на   15-й день, коли спливає термін затвердження плану реструктуризації, що унеможливить його перероблення відповідно до нових даних.

При цьому, якщо план реструктуризації не відповідає умовам пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, то суд відмовляє у відкриті провадження у справі, а у вищезгаданій ситуації він буде не відповідати, адже кодекс визначає базою для нього ринкову вартість житла, визначену оцінювачем, призначеним саме  кредитором.

З огляду на вказане вбачається, що строк для перевірки всіх необхідних відомостей та  затвердження плану реструктуризації є невиправдано  коротким.

З цього випливає ще одна проблема – якщо  у боржника є ще кредитори,  як суд може це встановити? Та коли вони виявились після затвердження плану реструктуризації, що робити? Процесуально це зовсім не врегульовано.

Аналізуючи нові умови пільгової реструктуризації також виникає питання, якщо забезпечений  кредитор повністю або частково  відмовився від  забезпечення, вимога щодо єдиного забезпеченого кредитора не дотримується. Чи можливо в такому разі продовжувати цю процедуру, адже за новими правилами повинен бути тільки один кредитор із забезпеченими іпотекою житла вимогами?

Також, на мою думку, уявляються несправедливими умови щодо встановлення мінімальної суми щомісячного виконання плану реструктуризації, яка повинна бути не меншою за половину мінімальної заробітної плати. З огляду на те, що можливість перегляду вже затвердженого судом плану реструктуризації відсутня, ця мінімальна сума, яка буде сплачуватись 20-30 років, наприкінці строку буде в 10 разів менша. Тому вважаю, що виходом було б встановлення  індексації чи нарахування відсотків  на суму мінімального погашення.        

Крім того, фінансові можливості валютного позичальника з часом можуть покращуватись, але суд, призначивши суму мінімального щомісячного погашення, вже не може моніторити  фінансовий стан боржника та, як я вже зазначала, не має процесуальної можливості переглянути план реструктуризації.

Отже, проблемних питань багато, але якщо все ж таки боржник зможе надати докази ринкової вартості  житла, визначеної оцінювачем, призначений кредитором у 15 днів з моменту звернення до суду із заявою про ініціювання пільгової процедури реструктуризації, то в самому кращому випадку він зможе сплачувати 3000 гривень щомісяця та не перейматись щодо збереження власного житла.