Олександр Бондарчук: Потрібно повертати практику фахових нарад

В цілому, ми бачимо, що Міністерство юстиції докладає зусиль, щоб змінити формальний підхід до перевірок в територіальних управліннях. Але цей процес рухається повільно. Окрім того, не слід забувати і про випадки, коли самі арбітражні керуючи мають низький рівень кваліфікації, такі випадки теж трапляються. На мою думку, потрібно повертати практику фахових нарад, які б проводили територіальні управління юстиції раз на три місяця, на яких збирались би арбітражні керуючи відповідного регіону для обговорення та вирішення поточних питань та проблем. Окрім того, за потреби, на такі наради необхідно запрошувати представників Податкової, Пенсійного фонду та інших регіональних органів влади, до яких накопичуються питання як у арбітражних керуючих, так і територіальних управлінь юстиції. Це дозволить в ході фахової дискусії знаходити потрібні рішення і компроміси.

На вашу думку, які найболючіші проблеми виникають під час перевірок АК співробітниками територіальних управлінь юстиції?

1. Перелік питань, на які перевіряючи бажають отримати пояснення перед проведенням планової перевірки, не є конкретним, а охоплює всі підприємства, на яких АК виконує/вав повноваження, а також потребує опису та надання документів щодо всього періоду та всіх стадій процедури банкрутства. Така підготовка до перевірки потребує досить багато часу на написання пояснень, підготовки копій всіх документів по справах боржника.
2. Надані АК заперечення на Довідку часто не враховуються перевіряючими, у зв’язку з чим АК вимушений звертатися до суду, що також потребує додаткові витрати часу та сил.
3. Порушення, які виявляються перевіряючими, є шаблонними та не враховують практичну і реальну сторону проведення процедур банкрутства, нюанси та особливості кожної окремої справи. Трактування перевіряючими положень Кодексу на власне переконання без врахування конкретних обставин справи та існуючої судової практики.
4.  Не поодинокі випадки притягнення АК до відповідальності за нібито «порушення» діловодства. А саме, за невідповідність у документах АК відступів, абзаців та інше. Таким чином, в разі відсутності у АК процедурних та процесуальних порушень, його все рівно можливо притягнути до відповідальності за формальними обставинами.
5. Як при планових так і при позапланових перевірках на підставі скарг, предметом перевірки є обставини, яким вже надано оцінку та правомірність яких вже досліджена господарським судом, про що прийнято судове рішення. Так, контролюючий орган надає свою оцінку та робить свій висновок, протилежний від судового рішення, чим ставить під сумнів судовий контроль та нехтує висновками суду. (наприклад є чинне судове рішення, яким схвалені дії АК, а перевіряючи знаходять в таких діях порушення).

Чому вони виникають і які їх першопричини?

Перевірки проводяться співробітниками територіальних управлінь юстиції, які не стикалися і не розуміють практичну сторону застосування норм законодавства про банкрутство.

А також, формальний підхід до проведення перевірок.

Наскільки сильно проблеми, пов'язані з помилками перевіряючих, заважають роботі АК?

Надання пояснень на помилкові висновки, оскарження таких висновків в судовому порядку забирає багато часу та ресурсів АК, відволікає від виконання своїх прямих обов’язків.

Також треба пам’ятати, що до кінцевого моменту оскарження висновків перевіряючих (припису, розпорядження) наведене може використовуватись сторонами та учасниками справ про банкрутство як підстави для відсторонення АК від виконання обов’язків розпорядника майна, ліквідатора

Яким може бути рішення цієї проблеми? Як можна покращити якість перевірок? Що змінити, щоб не було можливості «зловживати» перевірками? Як ви це бачите?

По-перше, потрібно змінити сам підхід у проведенні перевірки. Метою проведення перевірки має бути не бажання притягнення арбітражного керуючого до відповідальності з будь-яких підстав, а бажання якісного покращення процедури банкрутства, вирішення актуальних проблемних практичних питань, які виникають у діяльності арбітражного керуючого.

 По-друге, перевіряючи мають враховувати судову практику та правової позиції ВС.

По-третє,  треба ввести до проведення перевірки підготовчий етап, на якому надані АК пояснення щодо питань, що ініціюються скаржником/заявником, можуть стати підставою для прийняття рішення про «відсутність достатніх підстав для проведення перевірки АК».

Також треба обмежити коло осіб, які можуть звертатись до Міністерства Юстиції України із скаргами на арбітражних керуючих (наприклад лише тільки учасники справи про банкрутство).

Й нарешті, останнє, питання, що перевірені та оцінені господарським судом, не повинні перевірятись  контролюючим органом повторно та повинні бути виключені з переліку питань для перевірки. Якщо в переліку питань для перевірки відсутні питання, яким не надано оцінку судом – перевірка не проводиться.