Владислав Філатов: Я не погоджуюсь з безпідставним твердженням про низьку кваліфікацію працівників Мінюст

Чи виникають проблеми с перевірками АК на місцях фахівцями територіальних управлінь юстиції? Які з них найчастіше? З чим ви це пов’язуєте?

Кожний хоче завжди перебувати в стані комфорту і критично ставиться до будь яких змін, які виводять або можуть вивести його із такого стану. Іншими словами, будь хто, будь де і будь коли, в принципі, ніколи не бажає і не забажає бути перевіреним. Впевнений, під час проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих виникають певні суперечки. Втім, визначати їх як проблеми, а тим паче, як системні, є значним перебільшенням. Здебільшого, суперечки виникають і полягають через різний погляд на правозастосування тих чи інших норм і їх тлумачення. Я б назвав такі випадки, якщо вони дійсно виникають, робочими моментами взаємовідносин. В будь якому разі, скарги на фахівців територіальних управлінь юстиції від арбітражних керуючих на адресу департаменту чи на розгляд до дисциплінарної комісії не надходило.  

Чи погоджуєтесь ви з висловами АК, що рівень кваліфікації спеціалістів на місцях бажає бути кращим?

На моє переконання, не мати намір і не рухатися в напрямку удосконалення себе, підвищення своїх компетентностей, знань, умінь тощо, це - як мінімум, не далекоглядно, не дає і ніколи не дасть жодних позитивних результатів у житті, завадить бути задоволеним собою і зрозумілим для інших, навіть є образливим щодо себе, а також щодо оточуючих. Відповідно, і серед колег, приємно бачити, коли вони поділяють такий підхід у житті, до себе, своєї діяльності і професії. Отже, ми всі маємо бути кращими сьогодні ніж вчора і прагнути досягати неможливого задля отримання «зірочки з неба». Не є виключенням з такого, ані арбітражні керуючі, ані працівники державного органу з питань банкрутства, які мають підвищувати рівень своєї кваліфікації.

Щодо, підвищення рівня кваліфікації спеціалістів на місцях, слід відзначити, що це є їх обов’язком, а також постійним і невід’ємним елементом здійснення ними професійної діяльності державних службовців. По-перше, необхідність підвищення кваліфікації передбачена нормативно правовими актами, зокрема, Положенням про систему професійного навчання державних службовців, Порядком проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затверджених постановами Кабінету Міністрів України, а також низкою наказів Мінюсту. Відповідно, професійне навчання, а також оцінювання службової діяльності працівників, які здійснюють контроль за діяльністю арбітражних керуючих, відбувається постійно і регулярно. По-друге необхідність підвищення кваліфікації обумовлена об’єктивними обставинами, такими як зміни в законодавстві та зміна практики його застосування. Слід відзначити, що сфера банкрутства регулює економічні відносини, які не залишаються статичними ніколи. Тому не «бути в темі», не «тримати руку на пульсі», нехтуючи і не бути обізнаним, наприклад, із правовими висновками Верховного Суду, іншою поточною практикою правозастосування судами першої та апеляційної інстанцій, є абсолютно не фаховим і не прийнятним. В свою чергу спеціалісти Мінюсту, які проводять перевірки діяльності арбітражних керуючих, також, беруть участь у справах про банкрутство в судах, що передбачає необхідність бути обізнаними із процедурами банкрутства і обсягом повноважень арбітражного керуючого в кожній з них. Поряд з цим, абсолютно природньою є ситуація, коли у спеціалістів різний досвід і не у всіх спеціалістів виникають тотожні чи однакові питання під час здійснення повноважень.     

Так, за виявленням нагальних питань, але не рідше, ніж раз на місяць, в Мінюсті  проводяться оперативні наради з актуальних питань і проблем, що виникають під час реалізації державної політики у сфері банкрутства, в тому числі з питань здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих. Нажаль, введені карантинні заходи вплинули (такий вплив досі триває) на проведення виїзних нарад в регіонах, що обмежує запрошення до участі в них суддів, арбітражних керуючих, інших фахівців. Втім проведення спільних нарад в територіальних управліннях заплановано і після зняття обмежень буде відновлено. Поряд з цим, введення карантину призвело і до певних удосконалень в роботі. Зокрема, налаштовано і успішно проводяться наради за участю представників усіх територіальних підрозділів одночасно за допомогою відеозв’язку. Складно порівнювати очне та заочне спілкування, обговорення і обмін досвідом, але в оперативності проведення нарад онлайн також є і позитивний сенс і зиск.  

Отже, позаяк, не можу погодитись із твердженнями через їх безпідставність про некомпетентність або низьку кваліфікацію працівників Мінюсту, які здійснюють контроль за діяльністю арбітражних керуючих. Поряд з цим, підтримую пропозицію про те, що рівень кваліфікації спеціалістів на місцях має підтримуватися на належному рівні і удосконалюватися постійно.

Щодо «постійної критики» здійснення перевірок арбітражних керуючих, можна виділити декілька наступних тез.

Певна критика, на моє переконання, походить від підтримання тренду: «нічого нікому не потрібно перевіряти». Звідси походять обґрунтування такої критики, в тому числі з набутих, почутих із зовні чи вигаданих висловлювань, як то: немає належної підготовки тих, хто перевіряє; немає повноважень у перевіряючих; перевірки є подвійним, потрійним і т.п. контролем; перевірки проводяться без належних підстав тощо.

Не буду занадто глибоко розкривати тему про те, що арбітражний керуючий є вкрай важливим «гвинтиком» в механізмі-системі економічних відносин в Україні, від якого багато чого залежить, але нагадаю, що арбітражний керуючий є особою, яка здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг і виконує надані законом і делеговані державою повноваження. З погляду на таке, не можна позаяк погодитись з пропозицією залишити діяльності арбітражних керуючих без певного регулювання. Водночас, слід зазначити, що при запереченні проти здійснення перевірок діяльності арбітражних керуючих Мінюстом, жодних пропозицій щодо удосконалення чи альтернативи їх здійснення не висловлюється.  

Поряд з цим, також доцільно нагадати про те, який орган, яким чином і що саме перевіряє, а також наслідки і результати здійснення кожного контролю. Деякі критикани не враховують, що державний орган у сфері банкрутства (Мінюст) здійснює контроль діяльності арбітражних керуючих, перевіряє організацію їх роботи, дотримання ними вимог законодавства та застосовує до арбітражних керуючих саме дисциплінарні стягнення і не вважають за належне сприймати завдання і принципи здійснення дисциплінарних проваджень та застосування дисциплінарних стягнень. Так, серед основних завдань дисциплінарного провадження варто відзначити: виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню дисциплінарних проступків; попередження дисциплінарних правопорушень; виховання у арбітражних керуючих дисциплінованості; зміцнення дисципліни і законності в діяльності арбітражних керуючих.

Нерозуміння чи нехтування, зокрема, розмежуванням дисциплінарної з іншими видами відповідальності, є наслідком висловлювань щодо недопустимості здійснення перевірок державним органом з питань банкрутства, відсутності підстав для їх проведення і застосування наслідків таких перевірок.

Окремо слід зупинитися на праві арбітражного керуючого на захист, що є одним з принципів здійснення дисциплінарного провадження і забезпечено у встановленому порядку проведення перевірок діяльності арбітражного керуючого.

Далеко не усі скарги чи звернення мають наслідком призначення перевірки арбітражного керуючого, адже скарга, звернення, згідно порядку, має бути обґрунтована. В  іншому випадку або у разі відібрання від арбітражного керуючого належних пояснень, перевірка не призначається і не проводиться. До проведення перевірки можуть залучатися найбільш досвідчені та висококваліфіковані арбітражні керуючі. До початку і під час проведення перевірки передбачено право арбітражного керуючого подати пояснення і документи щодо предмета перевірки. Також, після складання довідки, в якій підсумовуються результати перевірки і зазначаються порушення, які були встановлення під час проведення перевірки, передбачено право арбітражного керуючого надати свої пояснення, зауваження, заперечення до довідки або усунути виявлені під час перевірки порушення до складання акту перевірки.  Порушення, усунені арбітражним керуючим до моменту складання акта перевірки, вважаються такими, що не вчинені, та в резолютивній частині акта перевірки не зазначаються. Лише після того, складається акт перевірки діяльності арбітражного керуючого, в якому зазначаються виявлені порушення, які можуть бути підставою для внесення до Дисциплінарної комісії подання про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності. Також передбачено право арбітражного керуючого надати пояснення і документи щодо предмета перевірки і виявлених порушень безпосередньо до дисциплінарної комісії. Окрім того, арбітражний керуючий має право прибути на засідання дисциплінарної комісії і надати додаткові пояснення. На кінець, у складі дисциплінарної комісії більшість складає саме арбітражні керуючі.   

При цьому, критикани здійснення державним органом з питань банкрутства  перевірок діяльності арбітражних керуючих, чомусь не враховують наведені та інші положення порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих та Кодексу України з питань банкрутства, які забезпечують арбітражному керуючому захист, від так званих «зловживань на місцях». Питання скоріш риторичне.

Слід сказати, що критика, якщо вона конструктивна, то це навіть добре, адже це дозволяє виправити певні виявлені недоліки. Але, якщо критика заради критики, чи з інших відомих усім підстав, то такі події є цілком зрозумілими, але виглядають, принаймні, непрофесійно, якщо походять від арбітражного керуючого.   

Як покращити ситуацію й практику у цьому питанні? Що можна зробити? Як може допомогти в цьому питанні професійна спільнота АК?

Згідно положень Кодексу до функцій та повноважень саморегулівної організації арбітражних керуючих відноситься, зокрема, забезпечення високого професійного рівня та розвитку професії арбітражних керуючих. Втім, Національну асоціацію арбітражних керуючих України (НААКУ) було утворено лише близько року тому. За майже рік є доволі успішні спільні напрацювання Мінюсту і НААКУ. Багато чого зроблено, але і плани на майбутнє є грандіозними. Переконаний, що робота з підвищення ефективності застосування процедур банкрутства і забезпечення престижності професії арбітражних керуючих триватиме і в подальшому, а неслушні і колись «хайпові» тренди відійдуть назавжди у минуле.