Руслан Бандуристий: Я вважаю нелогічним ухилення від проходження перевірки

На вашу думку, які найболючіші проблеми виникають під час перевірок АК співробітниками територіальних управлінь юстиції? Чому вони виникають й які їх першопричини?

З власного досвіду і досвіду колег зауважу, що в питанні перевірок органами юстиції арбітражних керуючих не все однозначно погано. Так, досвід проходження восьми перевірок за останній рік таки дає можливість порівняти, що врешті є позитивним.

Працю арбітражного керуючого навряд чи можна назвати легкою. І з моральної точки зору в першу чергу, якщо ти щиро вболіваєш за свою роботу. Адже тільки ти знаєш, скільки зусиль і часу витрачено на кожну справу задля того, щоб віднайти і врешті реалізувати саме ту стратегію, яка дійсно справедливо вдовольнить законні інтереси всіх без виключень учасників справи і в рівній, принаймні тій, яку дозволяє майновий стан боржника, мірі.

Тож звісно в момент перевірки очікуєш від неї саме об’єктивності, повноти і справедливості, сподіваєшся бути почутим або хоча би мати відвертий діалог, результатом якого повинно бути або виявлення очевидних і таких, які не будуть спростовані або викликати сумнів, порушень або ж констатація належного виконання арбітражним керуючим своїх обов’язків і, відтак, неспроможності доводів скарги, яка стала приводом для перевірки.

І тут, на цьому етапі, все залежить від комісії, яка призначена для проведення перевірки. Будучи оптимістом, а також подумки ставлячи себе на місце співробітників юстиції, які проводять перевірку, зауважу, що багато хто з перевіряючих дійсно демонструє об’єктивний, неупереджений і фаховий підхід до перевірки, - тебе чують, ставлять питання, імовірно навіть сперечаються, що теж добре, адже саме в дискусії і досягається та об’єктивність, яка б задовольнила завданням перевірки.

На противагу, в той же самий час, якщо не пощастить, а так теж буває, - може бути суто формальний підхід, фактичне самоусунення від реальної перевірки та дослівне переписування в акт доводів скаржника, адже «Якщо ви не згодні, ви можете довести свою правоту на Дисциплінарній комісії, ми все передали туди.». Такий підхід, щонайменше нівелює функцію контролю і аж ніяк не сприяє розвитку професії арбітражних керуючих, адже результати також перевірки наперед зрозумілі.

Отже суттєвим недоліком (на щастя не всіх, а лише частини перевірок) є саме формалізм в його негативних проявах і через нього відсутність об’єктивності і обґрунтованості висновків перевірки.

Наскільки сильно проблеми, пов'язані з помилками перевіряючих, заважають роботі АК?

Чим ризикує арбітражний керуючий, який зіткнувся з необ’єктивними висновками перевірки, яка шляхом довільного тлумачення норм законодавства (нерідко запозиченого з тексту скарги скаржника) дійшла висновку про те, що арбітражний порушив принцип «добросовісності і розсудливості»?...

А чим ризикує в такому випадку член комісії з проведення перевірки?...

Прошу шановного читача самого відповісти на ці риторичні питання і саме в цій відповіді, певен всі знайдуть висновок про існування проблеми і шляхи її вирішення або про її відсутність.

Яким може бути рішення цієї проблеми? Як можна покращити якість перевірок? Що змінити, щоб не було можливості «зловживати» перевірками? Як ви це бачите?

Я абсолютно впевнений, що саме відвертий діалог завжди є запорукою найшвидшого і найефективнішого способу вирішення будь-якої проблеми. Висловлюючись тільки щодо себе, я, для прикладу, вважаю позбавленим логіки навмисне ухилення від проходження перевірки під будь-якими приводами, адже перш за все мені не мусить бути соромно продемонструвати результати своєї роботи і саме я в першу чергу зацікавлений продемонструвати наочно якість своєї роботи і її результати. Але, взаємно, я очікую і від перевірки повноти та об’єктивності, запитань та навіть критики, але ж поєднаної з правом пояснити, переконати і бути почутим.

Сприяти цьому міг би контроль якості результатів роботи відділів з питань банкрутства. Ключовим показником ефективності в такому випадку є співвідношення кількості проведених перевірок до кількості скасованих актів перевірки. Чинний порядок контролю діяльності арбітражних керуючих передбачає тільки єдину підставу скасування акту перевірки, яка полягає у невідповідності його висновків нормам чинного законодавства. Умисно чи неумисно до скасованого акту внесені такі висновки, які стали підставою його скасування, - такий акт повинен мати такі ж невідворотні наслідки, як і виявлене перевіркою порушення арбітражним керуючим своїх обов’язків.

Додаткову, але не останню роль в підвищенні KPI відділів з питань банкрутства міг би також зіграти нещодавно введений, але поки що недооцінений, інститут участі саморегулівної організації арбітражних керуючих в особі найбільш досвідчених своїх членів в процедурі перевірки, який, вочевидь, має всі шанси бути успішно реалізованим. Реальне включення членів спільноти арбітражних керуючих до складу комісії з перевірки та врахування їх досвіду і міркувань, щонайменше зменшить кількість актів перевірок, які скасовуються в подальшому Дисциплінарною комісією. З іншого ж боку, це може бути тестом і для самої саморегулівної організації арбітражних керуючих, - а чи зможемо ми в подальшому самостійно здійснювати функцію контролю без участі в ньому державного регулятора, якщо такі зміни все ж таки будуть прийняті на законодавчому рівні.