В'ячеслав Лецкан: Моя мета – єдність спільноти арбітражних керуючих

ЯКИМ МАЄ БУТИ ГОЛОВА НААКУ

В'ячеславе Львовичу, попереду з’їзд арбітражних керуючих, на якому професійна спільнота обиратиме в тому числі тих, хто її представлятиме майбутні два роки. На вашу думку, які основні завдання стоять перед майбутнім головою асоціації? Що він повинен зробити, щоб спільнота стала міцніше, багатше і здоровіше?

Я вважаю, що голова такої організації, як наша, повинен бути непомітним для її учасників, але при цьому асоціація має працювати, а всі проблеми – вирішуватись.

Непомітним?

Так, непомітним. Наприклад, на футбольних матчах є рефері. Але за що він отримує найвищу оцінку? За те, що він був непомітним на полі, але гра відбулась за правилами. І ми повинні дійти до такого рівня, щоб людей, які супроводжують роботу арбітражних керуючих, ніхто не бачив, але щоб все працювало, як швейцарський годинник.

Таким непомітним як робота Дисциплінарної комісії цього складу? Вас майже не було чутно два роки – просто працювали… Й що ж вам вдалось за цей час зробити?

Можна довго розповідати, які ми гарні, але краще звернутись до фактів та статистики. Дисциплінарна комісія хоча і була обрана з представників арбітражних керуючих з різних регіонів, та представників Міністерства юстиції, але працювали ми, як єдина команда. А досягненням можна вважати те, що на сьогодні в адміністративних судах знаходиться лише шість позовів від арбітражних керуючих, які оскаржують наші рішення. Це означає, що майже абсолютна більшість наших рішень були справедливими, і арбітражні керуючі з ними погоджувались.

ЧОМУ У СРО НЕМАЄ ОБЛИЧЧЯ

Як ви оцінюєте роботу НААКУ і її керівництва за два роки?

Відповідь треба розділити на дві частини. Перша – коли відбувався з'їзд, і ми обрали керівника асоціації і Раду, почався період становлення. І хоча він був важкий – керівництво часто сперечалось, сварилось, тільки з третьої спроби зібрали науково-консультативну раду, але робота – була.

А от коли керівник НААКУ пішов на іншу роботу, то ми чомусь не стали проводити загальний з'їзд арбітражних керуючих і обирати нового очільника, а його обов'язки почав виконувати заступник. Й у мене особисто склалось враження, що після цього організація припинила існування: нічого не відбувалось, і, наскільки я знаю, навіть Рада не збиралась. Ми за два роки не провели під егідою організації жодного заходу.

Ми дожились до того, що на сьогодні у нашої організації немає офісу, тобто місця, куди б міг приїхати арбітражний керуючий, поставити питання, вирішити якісь нагальні проблеми. У нашої асоціації фактично немає обличчя. Є і виконавчий директор, і виконуючий обов'язки керівника, які мали б вирішити це питання, але вони нічого не зробили. Чому?

Якби ви були керівником НААКУ, що перш за все зробили б?

Почнемо з організації офісу, бо обличчя у асоціації має бути обов'язково.

Також вважаю, що треба припинити ділити арбітражних керуючих за регіональною ознакою. Сьогодні дійсно є певна напруга, і деякі регіони вважають, що кияни хочуть одного, дніпряни – іншого, львівяни – третього, і починають кулуарно об'єднуватись… Цю кулуарність і регіональність потрібно прибирати, тому що це – шлях в нікуди. Насправді немає значення, з якого ти регіону, має значення – який ти фахівець, чи тебе цінують, і чи можеш ти працювати.

Ми – громадяни однієї країни, і неважливо – ти зі Львова чи з Харкова, Херсону чи Вінниці, Києва чи Дніпра. І тому хочу сказати всім,  і навіть тим, хто на виборах голосував би не за мене, а за іншого кандидата: для мене не було б  "своїх" і "чужих". Ми всі однакові, і повинні стати єдиною командою, а наше спільне завдання – зробити цю професію сильною, щоб ми були потрібні. Інакше ми доживемось до того, що професію арбітражних керуючих взагалі «ліквідують».

А таке може бути?

А чому ні? Ми ж багато говорили про те, щоб регулятор віддав нам більше повноважень, але на сьогодні складається таке враження, що нам нічного не можна довірити. І якщо так буде продовжуватись і далі, то у нас навіть ті повноваження, що є, заберуть.

Протистояння є, коли відбувається боротьба за ресурс – за гроші чи владу…

Про гроші взагалі не йдеться, їх просто немає поки що. І навіть якщо будуть сплачуватись внески, то дай бог, щоб їх вистачило на всі витрати, які повинна нести організація.

А якщо хтось вирішив, що коли він стане керівником, то він зможе, наприклад, призначатись на цікаві справи тільки тому, що він керівник, то це хибна думка. Бо це тільки посилить напругу і довго на посаді керівника така людина не протримається.

ОНЛАЙН ЧИ ОФЛАЙН?

Як ви ставитесь до онлайн голосування?

Давайте почнемо з початку. Питання онлайн голосування піднімалось ще на першому з'їзді. Але чомусь за два роки ні голова, ні виконавчий директор з цього приводу нічого не зробили. Так, зараз пандемія, але влітку була "зелена" зона, і можно було спокійно провести з'їзд, і вирішити це питання: на якому майданчику проводити голосування, яким чином реєструватись, і як рахувати голоси. І тоді – рухатись далі. Але ж це питання не таке просте – неможливо просто сказати, що онлайн голосування буде проходити ось таким чином, тому що потім всі будуть оскаржувати його результати, бо воно проведено не в той спосіб.

До речі, на з'їзді, ще до локдауну, можно було б вирішити і питання внесків. Але ж і цього не зробили. Натомість провели опитування, якого ніхто не передбачав. І хтось брав участь в опитуванні, а хтось – ні, але результати цього опитування прийняли, як рішення з'їзду. Це не обман? Так не можна робити. Тому ми з групою осіб подали позов до суду, оскільки вважаємо, що саме так це питання вирішувати не можна було.

Тому давайте 26 листопада проведемо з'їзд, вирішимо питання щодо онлайн голосування і внесків, і судова суперечка стане неактуальною.

До речі, у нас є пряма норма – ми повинні були за два місяці до закінчення повноважень членів Дисциплінарної комісії надати Мінюсту нові кандидатури. Чому це не зроблено? Потрібно було провести з'їзд ще два місяці тому, коли не було ніяких заборон на зібрання.

А сьогодні деякі арбітражні керуючі заявляють, що вони на з'їзд приїхати не можуть. Арбітражний керуючий – це особа, яка постійно спілкується з людьми: приймає участь в судових засіданнях, спілкується з працівниками, бере участь в засіданнях комітетів кредиторів… Чим він в цьому сенсі відрізняється від працівників шкіл чи медперсоналу? У нас з початку літа був вільний доступ до вакцинування. Але якщо люди не хочуть вакцинувались, то чому це повинно бути перепоною для проведення з'їзду? Тим більше, що арбітражні керуючі з регіонів періодично приїжджають до Києва – в суд, у Мінюст на комісію чи з приводу підвищення кваліфікації. Можна, врешті-решт здати тест.

Тому обставини на сьогодні складаються таким чином, що у нас просто немає іншого шляху, ніж провести з'їзд, і провести його офлайн. А арбітражним керуючим, якщо їм цікава їх власна професія, можна знайти час, щоб на нього зібратись.

Що буде, якщо з'їзд не вдасться провести?

Тоді всі керівні органи нашої організації будуть нелегітимними. Тому треба проводити з'їзд, обирати нове керівництво, голосувати питання членських внесків і онлайн голосування. Організація процесу онлайн голосування, швидше за все, потребуватиме грошей. Можна знайти спонсорів. Я вважаю, що це ще одна прогалина в роботі нашої організації, що ми не знайшли жодного партнера для національної асоціації.

Спонсорів? Хто це може бути?

Це можуть бути банки, які досить часто є учасниками справ з банкрутства, або установи, які мають відношення до конкурсного права. Знайти спонсора можливо.

ПИТАННЯ ЧЛЕНСЬКИХ ВНЕСКІВ ТА ПЕРЕВІРОК

Яким має бути розмір членських внесків?

Треба виходити з розміру бюджету. Підрахувати мінімальний бюджет досить просто: витрати на виконавчого директора, секретаря, офіс, кореспонденцію. На сьогодні ми маємо в організації близько 1200 арбітражних керуючих. Якщо внесок становитиме 1 800 гривень на рік, то бюджет складатиме 2,16 млн. Але це – невелика сума, її не вистачає на життєдіяльність організації.  І при цьому передбачаю, що близько 30% членів спільноти внески можуть не заплатити, а це вже означатиме ще більший дефіцит коштів, і їх треба буде знов шукати.

Тож розмір членських внесків має визначати спільнота. Обговорювати це питання. Мені здається, що це має бути в межах 6000 грн на рік. Передбачити можливість платити цю суму частинами, і тоді, наприклад, 500 грн на місяць – це не буде так вже обтяжливо.

Але якщо не платити внески, то за який кошт має існувати наша організація? Нам ніхто нічого не винен, і держава нам нічого не дає.

Дискусійна на сьогодні тема -- хто має перевіряти арбітражних керуючих: Мінюст чи асоціація? І чи може Мінюст віддати функцію перевірок у руки НААКУ?

Насправді правильно було б, щоб не тільки перевірки, а й кваліфікаційний іспит проводила саморегулівна організація, а Мінюст би це засвідчував і контролював. У адвокатів відбувається саме так, і я не розумію, чому в нашій професії – інакше.

Тому вважаю це завданням майбутнього голови НААКУ – добитися, щоб регулятор передав нам ці повноваження.  Нехай до Дисциплінарної комісії будуть включатись представники Мінюсту, але проводили перевірки має саме СРО.

Але тут виникає і питання витрат на ці перевірки. Потрібно буде створити групу перевіряючих, яких організація буде призначати на ці перевірки, вони повинні будуть отримувати заробітну платню. Ви уявляєте, які на це потрібні кошти? Тоді про 5-6 тис. гривень внеску з кожного арбітражного керуючого навіть мови не може бути. Це буде набагато більше, і ці кошти треба знаходити.

Але це треба буде зробити. У сусідніх країнах, де існують такі організації, як наша, держава переклала на СРО ці повноваження, і лише контролює. Якщо там буде відбувається щось не те, держава завжди повноваження контролю може забрати назад.

ЕТИКА: ЧИ НЕ ЗАБАГАТО УВАГИ

Етика арбітражних керуючих – це нагальне питання для спільноти, чи його приділяють забагато уваги?

Питання етики, а тим паче – професійної, є дуже важливим. У нас є Кодекс етики, але, нажаль, далеко не всі колеги його дотримуються: дуже часто один арбітражний керуючий на іншого пише скарги, порушує кримінальні справи. Це, м'яко кажучи, неправильно. Питання між колегами повинні вирішуватись в цивілізований, мирний і адекватний спосіб. А обливати багнюкою один одного – це непрофесійно і неетично, і з цим треба щось робити.

ЯКИМ МАЄ БУТИ АРБІТРАЖНИЙ КЕРУЮЧИЙ

Яке, на Ваш погляд, реноме повинен мати арбітражний керуючий?

Це повинен бути фаховий кризис-менеджер, який розуміється на роботі підприємства, і який шляхом використання юридичних важелів вирішує питання спочатку відновлення платоспроможності цього підприємства, а якщо це неможливо — завершення процедури банкрутства і його ліквідації. Хоча це начебто і просте визначення того, яким має бути арбітражний керуючий, але – це і є сама суть нашої професії. А все інше – то деталі.

Що для мене особисто цікаве в нашій професії – в кожному випадку трапляється щось нове: інші обставини, інші стосунки, інші кредитори, і кожного разу треба застосовувати інші методи для вирішення справи. Для мене це цікаво, бо завжди доводиться думати головою. Це як вища математика – складно, не кожному зрозуміло, але – дуже цікаво.

Кому не місце в цій професії? Кому ніколи не треба навіть думати, щоб отримати свідоцтво?

Тим людям, які вважають, що вони можуть бути призначені на будь-яке підприємство тільки з однією метою – щоб будь-яким шляхом отримати з цього зиск особисто для себе.

Наведу приклад, не називаючи підприємства і прізвища арбітражного керуючого. Один з представників нашої спільноти вів справу, де на підприємстві була 5-поверхова виробнича будівля, а на кожному поверсі – цех з обладнанням. Він зробив "висновок", що будівля – в аварійному стані, і її треба терміново розібрати. Знайшов організацію з іншого регіону, яка зробила це безкоштовно, і разом з виробничим обладнанням взяла її на зберігання. Минуло півроку, і цієї організації не стало. Я задаю питання цьому арбітражному керуючому: "Ви розумієте, що залишили відкритою банку зі сметаною, і поряд посадили кота її охороняти?". А він посміхається і говорить мені: "Так". От таким людям, я вважаю, точно не місце в професії.

А ще арбітражний керуючий має тримати своє слово – тоді йому довірятимуть. Як і будь-кому, хто чітко дотримується свого слова.

А Ви самі тримаєте слово?

Коли я даю слово, то його дотримуюсь. Не вмію говорити одне, робити – друге, а думати – третє. Це не про мене точно. А ще я вмію слухати інших й осмислюю сказане, і  тільки потім приймаю остаточне рішення.

Якою ви бачите НААКУ через два роки в ідеалі?

Ідеального нічого не може бути. Але, як ви сказали, як ми забули про слово "обілечування", так само нам слід забути і про "регіональні" чвари, ми маємо стати єдиною командою. Нам слід обговорювати не розподіл влади між регіонами, а те, як зробити, щоб у нашій професії було легше і зручніше працювати. І щоб інтереси всієї спільноти арбітражних керуючих поважали і враховували як регулятор так і законодавець. Це має бути основною метою для Національної асоціації арбітражних керуючих України найближчими роками.