Віталій Лукашук: Арбітражний керуючий – це професія на все життя

Редакція: Яка зараз репутація у професії арбітражних керуючих? Що очікується? Й що маємо в реальності?

Віталій Лукашук: Арбітражний керуючий – це професіонал, діяльність якого спрямована на відновлення роботи підприємства, яке самостійно вже не може впоратись із таким завданням у зв’язку із великим розміром накопиченої заборгованості. Крім того, коли, не зважаючи на всі вжиті заходи, повернути підприємство «до життя» не вдається, арбітражний керуючий стикається із завданням мінімізації негативних наслідків банкрутства. Тобто, діяльність арбітражного керуючого в даному випадку буде спрямована на реалізацію активів підприємства-банкрута за найвищу вартість та погашення якомога більшої суми вимог кредиторів. При цьому слід враховувати, що до кредиторів підприємства-банкрута можуть належати його колишні працівники, державні установи тощо і чим більше сума кредиторських вимог, тим складніше знайти спосіб задовольнити їх усі хоча б частково, адже мова йде про підприємство, яке вже визнало, що не має можливості погасити свої борги.

Стикаючись із таким переліком завдань, очікуєш на плідну співпрацю з керівництвом підприємства, взаєморозуміння з кредиторами, взаємодію  із державними структурами. Тобто, очікуєш на усестороннє розуміння важливості завдання, яке покладається на арбітражного керуючого. 

На практиці ж виходить, що арбітражного керуючого розцінюють як особу, що має на меті до кінця знищите підприємство, яке і так перебуває у тяжкому фінансовому становищі, та ще й вкрасти з цього підприємства щось для себе. 

Таким чином, діяльність арбітражного керуючого дуже часто розцінюється як щось негативне, спрямоване на руйнацію підприємства, в той час як першочерговим завдань навпаки є відновлення його діяльності.

У зв’язку із цим робота арбітражного керуючого часто здійснюється не за підтримки та сприяння з боку посадових осіб підприємства, кредиторів та державних структур, а в боротьбі із постійними скаргами та перевірка, що мають на меті підтвердити впевненість останніх у неналежному виконанні арбітражним керуючим своїх обов’язків. 

Редакція: До чого треба прагнути, якщо йдеться про репутацію арбітражного керуючого як професії?

Віталій Лукашук: Ми маємо складну професію, яка вимагає від особи економічних та юридичних знань, навичок керівника, вміння знаходити спільну мову з усіма учасниками процесу. При цьому захист своїх професійних прав та інтересів нині здійснюється кожним арбітражним керуючим самостійно. 

Арбітражних керуючих на сьогодні набагато менше аніж представників інших юридичних професій: суддів, адвокаті, правоохоронців тощо. Можливо це є причиною того, що до тепер не існує об’єднаної спільноти арбітражних керуючих, яка могла б на будь-якому рівні захистити інтереси як окремого представника професії, так і спільноти в цілому.

Дуже сильний поштовх до співпраці арбітражним керуючим дав Кодекс України з процедур банкрутства, що вступить в силу 21 жовтня 2019 року, та який передбачає створення Єдиної Саморегулівної організації арбітражних керуючих України.

Єднання арбітражних керуючих на всій території України – основне прагнення всіх представників професії. Таке об’єднання  є важливим не лише через можливість швидкого обміну досвідом, обговорення проблемних питань та спільного пошуку шляхів їх вирішення, але й через можливість спільного захист прав та інтересів арбітражних керуючих, розвитку професійних навичок, підвищення рівня поваги до цієї професії в суспільстві.

Для створення Саморегулівної організації нині арбітражні керуючі в певній мірі відходять від особистих інтересів задля інтересів всієї спільноти та реалізації поставленої мети.

Редакція: Який зараз середній вік арбітражного керуючого в Україні?

Віталій Лукашук: Приблизно 35 років.

Редакція: Чи можна стверджувати, що це професія «для дорослих»?

Віталій Лукашук: Це професія для відповідальних і цю рису характеру я не пов’язую з віком.

Редакція: Ваші спостереження, протягом скількох років арбітражні керуючі займаються цією діяльністю?  

Віталій Лукашук: Насправді ця професія є дуже цікавою та багатогранною, а тому інтерес до неї навряд чи зникне через певну кількість років. Певно, арбітражний керуючий – це одна з тих професій, якою дійсно можна займатись протягом всього життя.

Редакція: Чому ваші колеги – арбітражні керуючі приймають рішення «скласти» свої свідоцтва? Які головні причини?

Віталій Лукашук: До таких причин можна віднести постійне здійснення тиску на арбітражного керуючого, шляхом направлення звернень до правоохоронних органів та скарг до суду і державного органу з питань банкрутства, втрату інтересу до цієї професії та захопленість іншою, відсутність доходу від діяльності.

Редакція: Кому підходить ця професія? Який характер треба мати, щоб ця діяльність подобалась?

Віталій Лукашук: В першу чергу – стресостійкість. Ця риса стане в нагоді через те, що дуже часто арбітражному керуючому доводиться приймати рішення під тиском тих чи інших обставин.

Компетентність та жага до здобуття нових навичок та знань – цих рис професія вимагатиме завжди, адже, навіть маючи певний багаж знань, необхідно шукати нових, більш досконалих та результативних, шляхів вирішення проблем.

Висока працездатність, тому що арбітражний керуючий – це робота 24/7.

Крім того, знадобляться такі якості як комунікабельність, здатність встановлювати контакти, відчуття часу та подій, висока відповідальність, вміння швидко реагувати на зміну обставин.

Редакція: Кому професія арбітражного керуючого категорично не підходить?

Віталій Лукашук: Людині, що не звикла брати на себе відповідальність та лякається її, звикла до стабільності навколишніх подій, не згодна вкладати не лише свій робочий, але й особистий час у вдосконалення та професійний розвиток.

Редакція: Чому школярі мріють стати юристами, лікарями та ІТшніками, а не арбітражними керуючими? 

Віталій Лукашук: А чи Вам у школі розповідали про цю професію? Чи в шкільному віці Ви взагалі чули, що така професія є? У цьому і проблема. Нині навіть не всі дорослі знають, що це за професія та де на неї навчаються. До речі факультету або кафедри арбітражних керуючих не існує. 

Ця проблема є результатом браку інформації. Про арбітражних керуючих не так часто як, наприклад, про адвокатів, суддів та правоохоронців, говорять по телебаченню та пишуть в газетах. Якщо навіть і пишуть, то це, зазвичай, спеціалізовані професійні видання, які призначені для читачів, що чудово обізнані про існування такої професії.

Тому, в даному випадку, відповідь проста: школярі не можуть мріяти про ту професію, про існування якої вони навіть не здогадуються.

Редакція: Цією професією важко зацікавити молодь? Як це зробити?

Віталій Лукашук: Я не вважаю, що ця професія є нецікавою для молоді. Проблема в тому, що молодь не обізнана про неї в достатній мірі.  Першим кроком завжди є надання інформації про те, чим займається арбітражний керуючий та як здобути необхідні професійні знання.  Завжди цікавим є спілкування з представниками професії, які можуть на власному прикладі вказати шлях до успіху та досягнення позитивних результатів професійного розвитку. Крім того, не зайвою була б підтримка з боку освітян, які обговорювали б  з дітьми не лише всім відомі та поширені професії лікаря, вчителя, юриста тощо, але й розповідали б про більш незвичні, але не менш цікаві професії, в тому числі про діяльність арбітражних керуючих.