Вадим Кізленко: Арбітражні керуючі - частина правничої еліти нашої держави
Заступник голови Комітету з питань банкрутства ААУ Вадим Кізленко в ексклюзивному коментарі інформаційному порталу «Банкрутство & Ліквідація» висловив свою думку щодо реалій професії арбітражного керуючого та перспектив її розвитку.
Редакція: Як зараз суспільство ставиться до арбітражних керуючих? Яка існує у них репутація?
Вадим Кізленко: Наразі в суспільстві репутація професії арбітражного керуючого не однозначна. Частина людей взагалі не знає, хто такі арбітражні керуючі і чим вони займаються. Частина людей вважають арбітражних керуючих рейдерами або помічниками рейдерів. Особисто я вважаю арбітражних керуючих частиною правничої еліти нашої держави.
Практикуючі арбітражні керуючі - це люди з високим рівнем інтелекту, які вміють приймати нестандартні, юридично та економічно обґрунтовані рішення для вирішення складних проблем.
З прийняттям Кодексу з процедур банкрутства професія арбітражних керуючих отримала новий поштовх для розвитку, оскільки Кодексом передбачено створення єдиної саморегулівної організації (СРО) арбітражних керуючих. Абсолютна більшість арбітражних керуючих в майбутньому прагнуть створити сильну СРО, яка буде ефективно захищати інтереси професії та кожного з представників цієї професії.
Редакція: Чи можна стверджувати, що ця професія «для дорослих»?
Вадим Кізленко: Середній вік арбітражних керуючих 30-40 років. Ця професія не «для дорослих», а для професійних, грамотних і рішучих людей. Такі якості може мати людина у 25 років, а може не мати їх і в 50 років, тому я не пов'язую діяльність арбітражного керуючого з віком.
Редакція: Професія арбітражного керуючого - професія на все життя?
Вадим Кізленко: Хтось приходить в професію під певний проект, після закінчення якого більше не займається діяльністю арбітражного керуючого. Хтось працює в професії все життя.
Причини «складання» свідоцтв, на мою думку, абсолютно різноманітні, але я виділив би дві основні – відсутність гідної оплати праці та незаконні позбавлення свідоцтв Мін'юстом.
Стосовно оплати – наразі на законодавчому рівні закріплений абсолютно нормальний розмір винагороди арбітражного керуючого, на практиці його отримати майже нереально. При цьому арбітражний керуючий (незалежно від наявності доходу) зобов’язаний нести постійні витрати: страхування, утримання офісу, податки.
Стосовно Мін'юсту – більшість рішень Дисциплінарної комісії про позбавлення свідоцтв арбітражних керуючих, які оскаржені до суду, скасовані. Разом з тим, не всі арбітражні керуючі мають бажання відстоювати свої права в суді та повертатися у професію, а віддають перевагу адвокатській або іншій діяльності.
Редакція: Який характер треба мати, щоб подобалася ця діяльність? Кому категорично ця професія протипоказана?
Вадим Кізленко: На моє переконання, основними рисами характеру арбітражного керуючого повинні бути порядність, справедливість та принциповість.
Однозначно арбітражний керуючий є основною фігурою у справі про банкрутство, і хоча він особисто не приймає ключові рішення у справі, від його професіоналізму залежить, які будуть прийняті рішення у справі комітетом кредиторів та судом.
Професія арбітражного керуючого непроста. Коли суд за допомогою автоматизованої системи відбору призначає арбітражного керуючого виконувати свої повноваження в певній справі, арбітражний керуючий, як правило, «чужий» для всіх учасників процесу – боржника та кредиторів, які в свою чергу мають діаметрально протилежні інтереси (боржник – ухилитися від сплати боргу, або сплачувати його якнайдовше і якнайменше; кредитор – отримати погашення свого боргу в максимально можливому розмірі і в максимально стислі строки).
Кажуть, що якщо не знаєш як діяти – дій по закону. Однак під час своєї роботи арбітражні керуючі стикаються з питаннями, які не врегулювані законодавчо або врегульовані різними нормативними актами по-різному.
У такому випадку арбітражний керуючий має керуватися не положеннями закону в буквальному розумінні, а «духом закону» і приймати нестандартні рішення, які будуть в однаковій мірі справедливі по відношенню до всіх учасників справи.
Тобто арбітражний керуючий повинен бути дипломатом, вміти знайти спільну мову з усіма учасниками процесу, переконати кожного, піти на поступки один одному, адже не буває абсолютної правди, а вона завжди знаходиться посередині. Найвищим професіоналізмом арбітражного керуючого є процедура банкрутства в якій всі (боржник і кредитори) в однаковій мірі задоволені і в однаковій мірі незадоволені результатом справи.
Редакція: Чому школярі не мріють стати арбітражними керуючими?
Вадим Кізленко: Професія арбітражного керуючого є порівняно «молодою» і тому про неї не те що діти, а не всі дорослі люди знають. З тим, що молодь важко зацікавити цією професією, я не погоджуюсь, адже на власному досвіді маю випадки, коли молоді спеціалісти, попрацювавши помічниками арбітражного керуючого, згодом отримували свідоцтво на право зайняття цією діяльністю. Разом з тим професію арбітражного керуючого однозначно потрібно популяризувати, а найефективніше це можна зробити тільки власним прикладом і позитивними результатами своєї роботи.
Коментарі
Статті за темою
- Думки 11 грудня, 2023
Фраудаторні правочини: ефективний механізм для кредиторів чи час для боржника
- Думки 28 вересня, 2023
Захист України від інвесторів. Як народний депутат грає проти приватного бізнесу?
- Думки 07 квітня, 2023
- Думки 07 квітня, 2023
Артур Мегеря: ВРУ внесла важливі зміни до Кодексу України з процедур банкрутсва