Олена Фоміна: професійна спільнота прагне поваги та добросовісності

Редакція: Репутація професії арбітражних керуючих: очікування та реальність?  Що маємо, до чого прагнемо? 

Олена Фоміна: Репутація – важливий актив не лише для арбітражного керуючого, але й для будь-якого професіонала. Саме репутація та досвід стають визначальними при виборі спеціаліста, який має стати головною фігурою у справі про банкрутство. Від його неупередженості в прийнятті рішень та прозорості процедури залежить можливість відновлення платоспроможності боржника.

Репутаційні ризики участі  в справі оцінюються арбітражними керуючими поряд з перспективою виявлення активів боржника та  задоволення вимог кредиторів. Приймаючи рішення подати заяву на участь у справі про банкрутство арбітражний керуючий враховує можливість недобросовісної поведінки кредиторів чи боржника, які можуть завдати суттєву шкоду його репутації. Подача необґрунтованих скарг на дії арбітражного керуючого, ініціювання кримінальних проваджень, на жаль, стали інструментом впливу та можуть бути спрямовані на відмову арбітражного керуючого від подальшої участі у справі.

Професійна спільнота прагне поваги та добросовісності використання прав всіма учасниками судового розгляду, а також реального забезпечення гарантій, встановлених законодавством.

Редакція: Який зараз середній вік арбітражного керуючого в Україні?

Олена Фоміна: Професія вимагає професійної зрілості, тому середній вік арбітражного керуючого становить приблизно 35-40 років.

Редакція: Чи можна стверджувати, що це професія «для дорослих»?

Олена Фоміна: Вважаю, що ні. Критерієм успіху в професії є не вік, а здатність стратегічно мислити, приймати зважені та відповідальні рішення, забезпечуючи баланс інтересів всіх учасників справи.

Редакція: Скільки років  арбітражні керуючі займаються цією діяльністю? Чому приймаються рішення «скласти» свої свідоцтва? Які головні причини?

Олена Фоміна: Професія арбітражного керуючого досить молода в Україні, вона розвивається разом зі зміною законодавства про відновлення платоспроможності та відповідає на економічні виклики, що постають перед державою.

В Україні арбітражні керуючі часто поєднують свою діяльність з адвокатською практикою чи правовим консалтингом, тому досить важно виокремити в професійній діяльності саме роки практики арбітражного керування.

Статистика свідчить, що арбітражних керуючих, які здійснюють діяльність, стає з кожним роком все менше: дехто відмовляється від професії через низький рівень фінансової забезпеченості, значна частинна  залишає професію через позбавлення статусу контролюючим органом. Прикрим є те, що позбавлення права на здійснення діяльності часто обумовлено невиконанням формальних вимог до професії, як то підвищення кваліфікації тощо. Сподіваюсь, що  саморегулівна організація, яка має бути створена восени відповідно до Кодексу з процедур банкрутства, буде здатна забезпечити права арбітражних керуючих перед контролюючим органом, стане площадкою для обміну досвідом та надійним партнером у складних професійних ситуаціях.

Редакція:  Кому підходить ця професія – який характер треба мати, щоб подобалась ця діяльність? Кому категорично ця професія не підходить?

Олена Фоміна: Арбітражний керуючий має бути лідером, здатним забезпечити баланс інтересів кредиторів, боржника та інших учасників у справі. Вважаю, що професія для амбітних людей, які впевнені, що безвихідних ситуацій не буває, а кризу сприймають як можливості. Що стосується професійних аспектів, арбітражний керуючий повинен бути досвідченим судовим юристом, володіти навичками економічного аналізу. 

Складно в професії буде, якщо у особи відсутні навички кризових комунікацій та є схильність до одноманітної та прогнозованої діяльності. Неплатоспроможність та банкрутство завжди пов’язані зі швидкою зміною фактичних даних, які потребують оцінки, прийняттям рішень в стресових ситуаціях.